"Холодний" маразм

Boker Plus Caracal D2 Fixed Blade Boris Manasherov Designed

Усі хто має вуха щоб слухати і очі, щоб бачити – послухайте і узріть історію цю.

Ближче до заходу сонця, п'ятого дня, квітневого місяця, року Божого 2018-го, вперше відвідав я магазин зброярський, що зветься іменем птаха Священного лелекоподібного і у славному місті Лева знаходиться.

Давно збирався я це паломництво здійснити, оскільки зброю різноманітну з раннього дитинства щиро люблю. Але все не принагідно було мені, друзі мої дорогі, бо пильне око шефа мого стежило за мною і робоче місце передчасно полишати – означало б прогнівити боса з ризиком без бонуса жаданого залишитися.

Аж тут проїжджав поряд я, у справах своїх нікчемних, і гостинно двері відчинені узрівши, возніс молитву подячну до Всевишнього. Так здійснилося паломництво моє до цього храму зброярського.

Благо і потреба була - уже якийсь час страждає душа моя бідна по ножу бойовому чудесному. Ніж сей - дизайну руки славного сина ізраїлевого Борки Манашерова. Ім’я йому дане – Caracal Plus.

Довго текла слина моя на ікони і тексти інтернетівські із зображеннями ножа сего та похвалами його характеристикам технічним. Всяк з вас, друзі мої, знає, що купувати ніж наосліп, без відчуттів тактильних не є вчинком  вивіреним, отож і я стримував хіть свою і тримав карту зарплатну від монітора і клавіатури підступної подалі.

Аж доки стежки інтернетівські не привели погляд мій на сторінки зверстані сайту Птаха Священного. Тексти сайтівські почитавши, увірував я, що ніж сей прекрасний у представництві львівському наживо зберігається і здобути його можна хоч сьогодні, - на кровні свої обмінявши.

Побратими во зброї! Ви, як ніхто інший, знаєте трепет Адепта перед вітринами склепів зброярських! Розбіглися очі мої, перед асортиментом розкішним і потекли сльози криваві від цінників безбожних і богохульних.

Зусиллями волею стальною верх взявши – поборов я жабу велику, що лапами слизькими уже було взялася за горло моє. Але, о горе мені! – не знаходить погляд мій ножа бажаного серед вітрин осяйних.

Нема на те ради – кинувся я допомоги шукати у консультанта магазинного. Так мов і так, рідненький, пишуть на сайті вашому, що є, а я не бачу - допоможи, будь ласкавий, знайти спокій для душі моєї!

І відгукнувся консультант, бачачи страждання клієнтські. І кинув сили свої на пошуки марні, бо хоч і каже заморська техніка багатогерцова, що є ніж роботи Манашерової у магазині Птаха Священного, але знайти його - зась! Бо певне захований надійно у закутках складських...

А стільки зусиль витрачати лиш заради страждань клієнтських та ще й на схилі дня робочого - понад сили менеджерські.

Нестримний у бажанні своєму приємного завершення паломництва до Мекки зброярської, звернувся я з проханням уклінним до Менеджера магазинного: чи не були б Ви так ласкаві спослати на мене благословення своє, у вигляді Вашого великодушного дозволу покрутити у руках мої недостойних ніж інших майстрів! Дуже уже б хотів я інший витвір ножового мистецтва обмацати. На який і дивитися не смію прямим поглядом я. Ніж цей - витвір майстрів безсмертних, - полковника Рекса Епплгейта і учителя його Вільяма Ферберна, їм слава во язицех!

Та даремними були усі вмовляння мої. Могутнім і Непохитним захисником невіданих і неписаних уставів поліційних виявився Менеджер магазинний. Не гоже, каже суворо він, ножі холодні без папірчика дозвільного у руках крутити. Не положено!

Як написано у псаломі дев’яностім: «Впаде збоку тебе тисяча, а десять тисяч праворуч тебе (про ножі і зброю на вітрині днесь стоящі) – до тебе ж не наблизиться (бо папірчика вседозволяющого не маєш ти). Лиш очима своїми дивитись будеш…»

Не зійшов Менеджер з Висоти своєї до клієнта низькородного. І на вмовляння мої і на доводи резонні, що перед надбанням у власність свою – переконатись у ергономіці і приємності до рук, слушно було б для всякого не мали впливу на нього.((

Воля його була твердою і залишився він вірним захисником діл міністра справ внутрішніх, благородного Арсена ібн Бориса.

Ось так, шановні друзі мої, не будучи в стані стримати розпач свій, покинув я ареал львівський Птаха Священного. Паломництво не принесло полегшення для душі страждущої, а лиш болем і смутком наповнило її.

Нікому з вас думки свої нав’язувати не смію, але враження моє, при першому знайомстві з Птахом, не дуже хорошим і приємним склалося. Доти не увінчається Боротьба наша успіхом так нам бажаним, доки не переборемо думки рабські у головах населення нашого. Самостійно кожен нехай висновки зробить із розповіді моєї і нехай буде з Вами Сила.

Написано на сході шостого дня, місяця квітневого, року Божого 2018-го на гостроті ще свіжих відчуттів від паломництва і «холодного» маразму.