Реалії роботи охоронця в Україні: шанують кодекс самурая і полюють на кенгуру

Реалії роботи охоронця в Україні

В Україні професія «охоронець» – офіційна і дуже затребувана. У неї приходять колишні службовці СБУ і МВС, спортсмени силових і бойових видів єдиноборств.

При всьому цьому професія законодавчо не врегульована: за більш ніж 18 років стандартів її немає, а Закон «Про охоронну діяльність» регулює роботу лише охоронних компаній в цілому.

«А все почалося з 80-х рр. ХХ століття, коли стали з'являтися перші «цеховики», «кооператори», – розповів глава наглядової Ради професійного об'єднання охоронців України Олег Кончаковський. – Пік професії припав на 90-і і перші роки незалежності України. У 1998 р Мінсоцполітики присвоїло їй код в єдиному реєстрі професій, зробивши легальною. В основному в охоронних агентствах охоронців не тримають в штаті: фірми або приватні особи укладають через агентства короткострокові контракти на період конфлікту. На сьогодні картотеки професіоналів в Україні немає. У 90-і кожен бізнесмен вважав охоронця частиною свого іміджу і платив пафосну $1000 в місяць. Сьогодні заробіток охоронця як і раніше $1000, іноді доходить до $ 1500. Професія вкрай затребувана і зараз: в Україні працюють близько 10 тисяч охоронців».

Олег Кончаковський: шантаж шефа і відстріл кенгуру

«Без особистої охорони ви ризикуєте не менше, ніж без неї, – упевнений голова Олег Кончаковський. – Один бізнесмен найняв колишніх співробітників спецслужби. Вони зібрали дані про його контактах і бізнес-партнерах, що входить в обов'язки охоронця, а в підсумку стали шантажувати замовника. Від цього ніхто не застрахований, завжди важливий людський фактор. Але точно одне: економити на охоронцях – означає доплачувати вбивці».

Найчастіше охоронців наймають бізнесмени, зірки і політики для охорони себе і членів сім'ї.

«Охороняти зірок шоу-бізнесу – робота специфічна, – говорить Олег. – Особливо коли особа, яку охороняють йде до публіки! Фани – непередбачуваний народ, можуть від ейфорії розірвати зірку на частини. Доводиться працювати жорстко, при цьому важливо не потрапити на камери. Творчі люди взагалі по-іншому бачать життя, і найгірше, коли зірка входить в роль і залишається нею в повсякденності. Часто охоронець, який довго працює у зірки, бачить в клієнті кілька особистостей, і не кожна з них сприймає адекватно рівень загрози. А його робота – не закрити клієнта своїм тілом, а уберегти від небезпеки. Якщо охоронець допустив до крайності – закриття своїм тілом, значить, він не впорався з роботою. Після зірок за складністю йде охорона дітей: вона ефективна тільки в тандемі з нянею і гувернанткою. Сам охоронець з дитиною не впорається. Не допомагає навіть досвід виховання своїх дітей».

Трапляються і казуси.

«Багато заможних людей мають приватні зоопарки, – розповідає Кончаковський. – Відповідно, охорона тварин автоматично входить в обов'язки охоронця. Якось шеф у свій звіринець привіз кенгуру. Змінники не попередили охоронців про нових вихованців. Вночі вони прийняли австралійських гостей за гігантських щурів – і до ранку всіх ліквідували. І тільки потім дізналися, що це були зовсім не щури... Взагалі, треба бути пильним кожну хвилину. Якось два охоронці супроводжували особу, яку охороняють в дорозі. На одній з трас шеф задрімав на задньому сидінні. Хлопці зупинилися на узбіччі і вибігли «подихати». Був мороз до 30 градусів, вони по-швидкому заскочили в машину і поїхали далі, і раптом виявилося – шефа немає! Повернулися і виявили шефа в одній сорочці, який вийшов «подихати» в іншу сторону. Але такі курйози дорого обходяться».

Реалії роботи охоронця в Україні

Ілля Резниченко: «відстріл» бізнесменів і кодекс самурая

«Так співпало, що в числі моїх друзів були люди з охорони останнього президента СРСР, – каже охоронець, майстер спорту, Ілля Резниченко. – Так я долучився до цієї системи. В основному в цій сфері були або колишні офіцери, або колишні спортсмени.

Для охорони вищих ешелонів влади мій начальник відбирав хлопців за майстерністю водіння, вмінню стріляти, швидкому реагуванню. У такі сфери людей з вулиці не брали, потрібна була рекомендація. Рівень підготовки охоронців при «совку» і тепер порівнювати складно. Зараз прискорився процес збору інформації, а для охоронця це вкрай важливо.

Вимоги безпеки для перших осіб дуже високі. Наприклад, перед тим як президент США прибуде в якусь країну, туди відправляють літак з 200 експертами різного рівня для налагодження контактів з охоронними системами тієї країни. Якщо пам'ятаєте, для виступу президента США в Тбілісі побудували 5-метрову стіну з куленепробивного скла перед трибуною – ось це рівень безпеки!

У нас відрізнявся легковажністю Ющенко. Віктор Андрійович порушував досить багато правил: міг спокійно йти в натовп, зупинитися молочка попити або пиріжок з'їсти, наприклад. А Янукович побоювався за своє життя. Саме при ньому вперше з'явилися снайпери, які супроводжували його колону».

Реалії роботи охоронця в Україні

Кого охороняти складніше – президента або бізнесмена – питання спірне.

«Бізнесменів вбивають набагато частіше, ніж політиків, а зараз їх просто відстрілюють, – впевнений Ілля. – Кажуть, повертаються 90-і, але насправді є відмінності. По-перше, зараз набагато більше зброї і людей, які вміють вбивати. Це плоди війни. По-друге, колись це були якісь бандитські розборки, поодинокі випадки, а тепер біди можна чекати від будь-кого, особливо якщо ти перейшов комусь дорогу. Охоронці навряд чи особливо допоможуть, якщо людину «замовили»: навіть у перших осіб держав охорона гарантує тільки 10% надійності. А у бізнесменів цей відсоток взагалі доходить до одиниці. У критичних випадках єдиний варіант – сховати людину, вивезти її з країни.

Якось мені запропонували стати охоронцем бізнесмена, якого «замовили». Виїжджати з країни він не хотів. Я відмовився, найняли інших. Але в підсумку його все одно через два тижні вбили.

Мені пощастило, я тільки один раз потрапив у перестрілку. І то – куля просто пробила скло, але нікого не зачепила. Більше стресу завжди дає їзда на великій швидкості, особливо якщо в колоні при швидкості 150 км/год в одній з машин пробивається колесо. Бувало, зупинявся в 5 см від бампера іншої машини, при цьому ще й ловив шефа, щоб він не вибив головою лобове скло. А він у мене був такий огрядний хлопець. Тоді я навіть вивихнув руку, але всі залишилися цілі».

90% охоронців займаються східними бойовими мистецтвами і знають кодекс самурая. За словами Ігоря, охоронець завжди готовий до смерті, інакше він просто не вийде на роботу. І як не дивно, саме цей настрій завжди допомагає вижити.

Реалії роботи охоронця в Україні

Артем Ібрагімов: помилки охоронця і мовчання – золото

30-річний киянин Артем Ібрагімов має 10 років стажу охоронця. Працює за графіком, тиждень через тиждень. За тиждень відпочинку обов'язково дві години на день проводить в спортзалі, тричі на місяць ходить в тир. У минулому Артем – титулований спортсмен (змішані бої, рукопашний бій).

«На той час подальшого просування в області спорту особливо не було, а все, що я вмів у 19 років – це битися і захищати інших, – згадує Артем. – Перший раз мене за рекомендацією взяли, але спочатку просто охоронцем шефа».

У нашій країні замовник не завжди розуміє, чим відрізняється охоронець від тілоохоронця.

«Щоб зрозуміти різницю, подивіться фільм «Тілоохоронець» з Вітні Х'юстон, – радить Артем. – Величезний і пафосний Тоні може вступити в бійку, але абсолютно не бачить всієї картини. Він просто міцний дядько-охоронець. А тілоохоронець Френк (Костнер) намагався все передбачити і взагалі не допускати конфліктних ситуацій. Але це можливо, тільки якщо шеф виконує базові вимоги охоронця.

У нас же часто шеф робить те, що хоче. Наприклад, у ізраїльського охоронця кожен день з самого ранку на руках – розклад пересувань шефа. У нас ти виїхав з шефом і гадки не маєш, куди їдеш. А почнеш ставити запитання, тебе просто замінять на «менш допитливого».

В охоронців особливе ставлення до смерті.

«Той, хто не боїться померти, або дурень, або брехун, – впевнений Артем. – Ти вибираєш цю дорогу, бо по суті своїй ти воїн. Ти готовий дивитися в обличчя небезпеки, і треба в цьому напрямку розвиватися. У нас теж є сім'ї, діти, всі хочуть жити. Важливо бути не охоронцем, а тілоохоронцем, щоб збільшити шанси на виживання».

А ось з сім'ями в професії охоронця все досить складно.

«Дружині я намагаюся не розповідати про свою роботу, їй не потрібен зайвий стрес, хоча вона вже багато до чого звикла, – каже наш Артем. – 80% охоронців в Києві, які працюють в цій сфері 5-10 років, мені знайомі. Це досить вузька сфера. І у дуже багатьох колег сімейне життя зруйноване через специфіку роботи. Шефи рідко розуміють, що охоронець не може працювати шість днів на тиждень: цим він не тільки руйнує свою сім'ю, а й знижує на 50% свою боєздатність».

Далеко не всі, хто наймає охоронців, знаходяться в зоні ризику або під стеженням.

«Більшість беруть охорону для пафосу, щоб здаватися більш забезпеченими і крутими, – відверто каже охоронець. – Роботу їхнії хлопців навіть складно оцінювати. У них і загроз особливих немає, вони просто ходять поруч. Ясно, що вони і не роблять помилок. Помилка охоронця – біда. Наприклад, вбивство в Києві колишнього депутата Держдуми Дениса Вороненкова в 2017 році. Його титулований охоронець тримав зброю в барсетці, а це абсолютно неприпустимо! Тому, коли вбивця підійшов ззаду і завдав смертельного удару, охоронець зреагував на пару секунд пізніше, адже ішов попереду клієнта. Ось вам ще одна помилка».

У всіх є моменти, на яких ми вчимося жити. Свій «навчальний» момент згадує і Артем:

«Це був короткостроковий контракт, шефа і його повадки я знав погано. Він зачепився з незнайомцем і тут же поліз в бійку. У результаті я отримав два кульових поранення, було кілька покалічених людей. З боку виглядало, як бандитська розбірка, а насправді – просто бійка через дурість. Шефа я доставив без єдиної подряпини, у мене не зачепило життєво важливі органи. Але цей випадок мене навчив тому, що не можна навіть на секунду все пускати на самоплив.

Зараз кожній людині потрібен охоронець. Не обов'язково, щоб тебе «замовили», досить банального конфлікту на парковці, який може перерости в стрілянину. Ви навіть не уявляєте, скільки зброї знаходиться в одному лише Києві! Краще десь промовчати і піти від конфлікту. Мовчання золото».

Реалії роботи охоронця в Україні

Як вибрати охоронця

Знайти професійного охоронця можна за рекомендаціями, в охоронних компаніях і на сайтах роботодавців.

«При прийомі необхідно вивчити його діяльність в минулому, перевірити на «детекторі брехні», – коментує юрист Практики безпеки бізнесу АТ Juscutum Віктор Шульга. – Додатково варто підписати угоду про нерозголошення конфіденційної інформації NDA (Non-disclosure agreement)».

А ось з використанням зброї складно.

«Навіть травмат – пристрій, оснащений гумовими або аналогічними снарядами несмертельної дії, – дозволений тільки певним категоріям (журналістам, депутатам, працівникам суду і т. д.), – каже Віктор Шульга. – Фактично, щоб використовувати травматичну зброю, охоронцеві потрібно паралельно перебувати в одній з цих категорій. Але в разі перестрілки зі смертельними наслідками охоронець буде притягнутий до кримінальної відповідальності на загальних підставах – як громадянин. Українське законодавство не передбачає носіння будь-якої зброї охоронцями і жодним чином не дає права на її використання».

Автори: Олег Локтєв, Анастасія Білоусова