AKG-47: автомат Калашникова, виготовлений в Америці
AKG-47
Брендон Еррера, відомий на прізвисько The AK Guy, заснував свою компанію з виробництва зброї під назвою AKG Industries і вже оголосив про випуск свого варіанту автомата Калашникова: AKG-47.
Гвинтівка позиціонується, як надійний і доступний продукт, створений досвідченими майстрами. За 899 доларів покупець отримує АКМ, який зібрали в США і проінспектував сам Брендон.
AKG-47
«Ми хотіли зробити AKG-47 кращою базовою моделлю за власні гроші. Коли люди запитують, який АК краще вибрати новачкові, ми хочемо, щоб їм відповідали AKG-47», – розповідає власник компанії Брендон Еррера.
AKG-47
AKG-47 виготовляють з румунських армійських деталей. Штамповані ствольні коробки – стандартні, російські, а стволи – холодного кування, румунські. До гвинтівки додається магазин XTech Tactical MAG47 на 30 патронів. Фінішна обробка гвинтівки – Cerakote в чорному графітовому кольорі.
AKG-47
Механічні прицільні пристосування – добре пристріляні, є також бічна планка для оптики. На фотографіях гвинтівка зображена з ДГК JMAC Customs RRD-4C, але в базовій конфігурації встановлено стандартний скошений дуловий компенсатор.
Фурнітура – румунська, але за додаткові $99 можна отримати оновлену російську.
Лучше бы над весом затворной группы поработали, да регулируемый газовый блок поставили.
И судя по всему, УСМ родной, а значит - полное г.
К стати, о регулируемом газовом блоке. Тут, на сайте, с годик тому (сейчас, уж и не припомню, кто анонсировал его выпуск) - его достаточно активно оплёвывали. Хотя, на мой взгляд, это - штука полезная, особенно, для устранения овергаза, при использовании глушителя!...
Я даже не говорю про глушитель.
В АК, давление пороховых газов в газовом блоке чрезвычайно высокое.
Оно рассчитано на то, что бы оружие работало в любых условиях: жара, мороз, сильное загрязнение, попадание воды.
Но для гражданского оружия, это не требуется.
Поэтому, сбросив часть пороховых газов, установив облегченную затворную раму, титановый поршень и кастомный УСМ, Вы получите абсолютно другое оружие.
Я не уважаю калаш, но я имел возможность сравнить как стреляет АКМ до и после вышеперечисленных манипуляций!
Надійність - основна і обов'язкова вимога до зброї, байдуже, бойова, чи цивільна. Надійності багато не буває. Інша справа, що в Калаші надійність, насправді, невелика в порівнянні з АR-15 чи ARX-160. При більш-менш серйозному забрудненні не рятує навіть досить високий коефіціент імпульсу затворної групи у відкаті. А запронований Вами тюнінг не має сенсу для армії, лише для IPSC, бо обійдеться дуже дорого і будуть затримки на армійських патронах. Якщо вже говорити про розвиток АК, то найбільш правильна його еволюція - це 550-та серія SIG. УСМ же в АК чіпати взагалі не варто - він хоч і "дубовий", проте безпечний.
+100! Правда, есть и ряд мелких "но!"... "Калаш" - не есть "полное гуано", как его обзывают некоторые "снобы" и "антисоветчики". Это - вполне рабочая машина! Просто, как и в случаях с любыми другими образцами оружия - нужно знать и учитывать их особенности, а не считать их - "вундерваффе" (за что - можно и поплатиться!), не требующим элементарного ухода и грамотного подхода к эксплуатации!
Есть у Стоунеровской системы одна, очень неприятная особенность, проявившая себя ещё во Вьетнаме (по воспоминаниям самого Стоунера) - требовательность к качеству порохов! (и на Солнце - имеются пятна :):):) ) То есть: На г**е, она - долго не работает! А вот, чистить её от нагара - сложнее, чем калаш ( да и "жрёт" он, не поперхнувшись - практически любое гуано!).
SIG 500 - прекрасный штурмовой карабин! Правда, мне - совершенно непонятно: Почему у него лишь два боевых упора?
Неужели изготовление трёх упоров (а как же тогда Арка, с её 7-ю упорами?), НАСТОЛЬКО сложнее и дороже, чем двух?! (этот вопрос - касается всех систем)
Ведь на том же Маузере, например, их, ставший классическим затвор, усовершенствовали: Теперь в нем три сдвоенных боевых упоров (и с предохранителем - поколдовали малость)!
Пардон, имелся в виду SIG 550...
Калаш в жодному разі не гуано, просто в нього зовсім не найвища надійність, як це розрекламовано. І найвища в нього саме не надійність (в піску, бруді, і т.д.), а вандалостійкість в руках солдата-роздовбая. Тобто здатність зберігати достатні характеристики при постійній варварській експлуатації. А з'явись АК, скажімо, в 1920-1930х роках чи раніше, то невелика армія, озброєна ним, стала би світовим гегемоном :).
В ранньому В'єтнамі М16 клинила від того, що закуплені по тендеру порохи мали іншу криву горіння, узгоджену зі стволами М1 (дальній газовідвід), але не співставну з автоматикою М16 (легший затвор і ближній газовідвід), внаслідок чого виникали збої в перезарядці і пропуски патронів. Там достатньо було змінити масу буфера, що потім і зробили, але репутацію було зіпсовано. А чистка там абсолютно не складна - в польових умовах трубку чистити не потрібно (єдиний елмент, який можна не чистити) а весь нагар, в основному, видувається. Принаймні, на моїх Норінко і Кольті нагар у ресівері що після 20, що після 300 патронів однаковий і невеликий.
При високій точності виготовлення (а вона у швейцарців найвища) два упори утворюють суцільні площину контакту, тому це достатньо для надійноо закривання, і технологічно виправдано для масової зброї. Буде час, я на своїй сторінці у ФБ викладу фотоогляд Stgw 90, в тому числі, затворні групи в порівнянні з АК і AR. Класи шорсткості контактних поверхонь там відрізняються на кілька ступенів.
За Маузер, навіть не знаю, для чого вносили таку зміну - двох цілком достатньо. Думаю, причина більше маркетингова, ніж інженерна :).
Ну, на мой взгляд, смысл в трёхупорных затворах, всё же есть (кроме маркетинга):
Уменьшение угла поворота затвора, что позволяет:
В самозарядных системах - а) Уменьшить кривизну копирного паза, и нагрузки в нём, и соответственно, увеличить живучесть узла. б) Сокращает время, необходимое для запирания-отпирания, следовательно, позволяет повысить темп огня. в) Несколько лучше центрует патрон в патроннике (Правда, это - более актуально для высокоточки. В Маузере, например, такое позиционирование патрона, было гордо названо - "системой трёх центрующих колец"! Во как! :):):) ).
В болтовиках же, в добавок к двум из вышеперечисленных выигрышей, добавляется ещё и - уменьшение геморроя по установке оптики и эксплуатации винтовок с ней.....
А в плане технологичности, то, для современных обрабатывающих центров, это - плёвое дело! Тем более, что затворы того же Маузера и Дикаря в фронтальной проекции, выглядят - равносторонними треугольниками, со срезанными и чуть скруглёнными вершинами...
Так, к слову: Несколько месяцев тому назад, нарвался на ролик, показывающий изготовление, довольно сложных, R.I.P.-оподобных пистолетных пуль, из латунного прутка, на ЧПУ центре (тонкости процесса - запатентованы!). Менее 1,5 секунд на пулю !... Во, техника пошла! :):):)
Так я мав на увазі технологічність і економічнисть такого рішення. А по пунктах:
а) теоретично так, але навіть з кутом закручення пазу в 45 градусів, як на старій зброї, цей вузол переживе мінімум 5-10 стволів, або більше 100000 пострілів. А із сучасними 15-18 градусами це взагалі неактуально;
б) цей пункт має ще менше значення, там різниці в мілісекундах;
в) стосовно центрування - воно то так, але на практиці будь там 2 широких упори чи 7 малих, все одно центрування буде по трьох рівновіддалених (приблизно) точках від центру прикладання зусиль, тобто осі патрона. Це достатня і необхідна умова для стійкого положення системи. Наприклад, в СВД хоч упори 3, але вони несиметричні і ці три точки, буває, знаходяться на двох упорах (одна - на одному, дві на іншому, видно по слідах зносу). Тобто, так само, як в АК чи SIG. Тут значно більшу роль грає культура виробництва, щоб забезпечити строго симетричне прилягання.
А от в болтовиках, і з оптикою - так, згоден на 100%, має дуже велике значення. Хоча б тому, що зменшується амплітуда руху рукоятки затвору і тут дійсно сильно зменшується час перезарядки.
Щодо сучасних можливостей металообробки - так, але ж ми говоримо про масове аиробництво. А швейцарці при виготовленні зброї дуже прагматичні, всі деталі у них зроблені з мінімумом переміщень, установок і зносу інструменту.
1. Если человек считает, что оружие можно чистить раз в год или вообще не чистить, доверять такому человеку оружие не стоит.
2. Облегченная затворная рама+титановый поршень (с вашей рамой), стоит 2800 грн.
3. Регулируемый УСМ, стоит 1450 грн (закажите с brownells, будет 1000 с доставкой).
4. Газблок стоит 2800 грн.
Все вместе, около 6000 грн - это меньше, чем стоит самый бюджетный комплект, для тюнинга АК "цевье+приклад+рукоятка".
Установив это, у Вас будет автомат с относительно комфортной отдачей и предсказуемым спуском.
PS
При чем тут смысл для армии, если речь изначально идет о гражданском оружии?
Так це саме собою, по всіх пунктах згоден. Але Калаш - не та зброя, яку слід тюнінгувати. І сенсу немає, і фінансово недоцільно. Базова конфігурація (а в армії вона ж і єдина) - найбільш оптимальна.
И в чём тут едва-ли не прорыв? Если мне память не изменяет, то в Штатах, уже достаточно давно, существуют фирмы, выпускающие кастомизированные калашматы. Там, изначально, присутствуют ряд "вкусностей": холоднокованные качественные стволы, доработанный УСМ, более жёсткая крышка с планкой пикатинни, амбидекстральные кнопочные предохранители, горловина магазина, эргономичные рукоятки и регулируемые приклады (всё то, что в раше - приходится докупать и допиливать!).
И, что самое смешное, не смотря на всё это, американцы (странный всё-же народ!) - охотней покупают, именно, "аутентичные" калаши, даже - по более высокой цене, чем кастомизированные! (Пипецкий нонсенс, ИМХО !...)
Саме так. І собі із задоволенням взяв би новий непиляний Калаш випуску 1951-1953 років (суцільнофрезерована коробка, першого або другого типу) виключно в колекцію до існуючих, це вже раритет і памятник радянській металообробці.
Будь ласка, залогіньтесь щоб мати можливість коментувати