Вчитель учням про трагедію у Керчи

За деякими даними, стрілок в Керчі (зліва) імітував кадри з фільму про розстріл в школі Колумбайн - Zero Hour - Massacre at Columbine High (праворуч)

- Всі чули, що в Керчі було? Що будете робити, якщо в школі почнеться стрілянина? – спитав на останньому уроці. У відповідь - різноголосся: «Втечу! Поліцію викличу! Сховаюсь!»

- Конкретні ситуації ми розберемо згодом. Спочатку - трохи теорії. Погугліть дома list of school shooting, і ви дізнаєтесь:

1) в США в школах стріляють дедалі частіше, в деякі місяці - щотижня. Про ці трагедії знімають фільми, тож явище поширюється всім світом;

2) вирахувати стрілка заздалегідь – не виходить. Вони бувають з усіх верств населення, навіть не зацьковані і успішні;

3) заборони на володіння зброєю – теж не спрацьовують. Школярі крадуть зброю у батьків (Москва, 2014 р.), або ж нападають з ножами-топорами (теж РФ, січень 2018-го).

Найголовніше: якщо людина вже прийшла в школу зі зброєю – це вже ходяча машина для вбивства. Він знає, що йому не жити, тому часто сам себе вбиває, під кінець. З ним не домовишся: «Чувак, відпусти мене, ми з тобою в футбол грали». Це психопат, який спеціально обрав місце для вбивства беззахисних жертв (така людина ніколи не піде туди, де може отримати кулю у відповідь).

Якщо такий нелюд опиняється в закритому приміщенні з купою людей, він спробує методично повбивати усіх (як було в бібліотеці школи Колумбайн в США – це одна з найвідоміших трагедій). І тут вже питання до вас: чи будете ви терпляче чекати під столом, поки вас підстрелять – чи спробуєте чинити опір.

- Далі. Стрілянину в Керчі не будемо обговорювати- правди ми ще не знаємо.
- У нього був дробовик! Я б його на перезарядці вирубив!... – каже один із хлопців, боксер.

- Віршик з мого дитинства, для надто хоробрих:
Девочка Оля дзюдо занималась,
В драку однажды бесстрашно вмешалась.
Все с этих пор к ней внимательны были
Вставили зубы, костыль подарили.

- Хлопці, тихіше! Як на мене, то краще не кулаком в щелепу, а стільцем по потилиці. І не одиночна атака, а спланована – трьох-чотирьох людей. В Ізраїлі, до речі, повно терористів-арабів, і вони користуються не дробовиками, а автоматами. Однак дуже часто є люди, які нападають на стрілка – і знешкоджують його! Бо психопати розраховують на стан паніки своїх жертв, і часто розгублюються від зустрічної агресії.

- Та всі повсикаються! – доноситься із задніх парт.
- Щодо паніки. Коли поряд стріляють з вогнепальної зброї – так, часто буває тремор. Це коли руки трусяться і дихалка, як після стометрівки. У хлопця з нашої роти в АТО був «тунельний синдром» - коли бачиш тільки те місце, звідки загроза. З нами тут на Троєщині живе один із кіборгів, Жора Турчак – справжній командос, дуже крутий десантник. Він розповідав, що в один із перших обстрілів просто закляк – не міг поворухнутися, вилізти з підвалу.

Ви повинні знати: це все нормально! Так природа зробила – це механізм fight-flight-freeze, «бій-втікай». Мозок ссавців викидає в кров гормони, щоб ми могли адекватно реагувати на загрозу. І головне слово тут – АДЕКВАТНО! Пам’ятайте, що втекти-сховатись – не завжди варіант.

- Далі поговоримо не тільки про стрільбу у школі. Надто мала вірогідність; трагедія в Керчі - перша подібна в Україні (пам'ятаємо: Крим - це Україна!). До речі, окупанти самі провокують такі трагедії - роблять з Криму мілітаризовану зону...

Отже, як себе вести, коли поруч чуєте постріли, вибухи і крики. Тут є загальні правила:
1) будьте морально\психологічно напоготові («жопа десь поруч»). На практиці це означає - у будь-якому приміщенні виробіть план "Ж", на випадок... надзвичайної ситуації!

В країні йде війна, як мінімум 400 тис. одиниць зброї «втекло» з фронту (цитата за військ. прокурором Матіосом). Єрефія в будь-який час теж може щось утнути.
Підозрілі вибухи поруч - можуть бути петарди, чи відірваний глушак. А можуть бути – гранати, чи постріли з калаша. Краще «пєрєбдєть», чим залізти в халепу через неуважність і байдужість.
Більшість вчителів і учнів в тому ж Колумбайні не сприймали серйозно і стрілянину, і двох відморозків зі зброєю, вважали це розіграшем, шукали приховану камеру – аж поки не отримували кулю…

2) якщо на вулиці почалася стрілянина чи вибухи, перша необхідність - впасти, (НЕ БІГТИ!), і відповзти в укриття - у під'їзд, наприклад, зателефонувати 102. Не ваша задача – розбиратися, хто і в кого стріляє, що там вибухає.

3) якщо ви вже в безпеці і можете оцінити обстановку – допоможіть тим, хто поводиться неадекватно. Жінки, діти чи пенсіонери можуть бігати в паніці і наражатися на кулю. Хочете бути героями – врятуйте інших.

4) Якщо ситуація безвихідна (нема куди втекти і де сховатися, і ви станете наступною жертвою вбивці-психопата) - дайте відсіч. Домовтесь з іншими людьми на координовану атаку (наприклад, якщо в барі – закидайте покидька пляшками).

- А тепер конкретні ситуації. №1: сидите в шкільній їдальні, заходить терорист з автоматом. Сховатися нема де, шкільні меблі легко прострілюються…
- Під стєночку – і не відсвічувать!
- Не раджу. Якщо автомат, може бути багато пострілів, а рикошети йдуть якраз по стінах. Я б радив впасти і повзти на кухню: там є вихід, і декілька кімнат, де можна зачинитися.

- А через вікно?
- Лише якщо ви точно знаєте, які вікна там відкриваються. Запам’ятайте, це вам і при пожежах стане у нагоді: ви не зможете швидко вибити склопакети! Це тільки у фільмах герої стрибають рибкою у вікна, в реалі – руки зламаєте чи поріжете, а скло не вивалиться.

- А стільцем?
- Ніжка стільця проб’є діру посередині, а скло по краях все одно не дасть вам вилізти. В ідеалі, склопакет треба з хвилину бити молотком (якого у вас нема). О, це вам домашнє завдання…
- ЩО??? Вибити в школі вікна? – ніколи не бачив у своїх учнів стільки ентузіазму.
- Ні! Завдання - перевірити і запам’ятати, які вікна відкриваються в їдальні і в кабінетах першого поверху!
- (спантеличені і розчаровані зойки).
- До речі, у нас ще нормальна школа! Де-не-де я бачив, що всі вікна першого поверху забрані решітками. Це, м’яко кажучи, неправильно, а проф.злодіїв не зупинить.

- Ситуація №2. Ви сидите в класі на уроці, 3-й поверх. Чуєте стрільбу і страшні крики десь знизу, біля входу.
- Піду у ваш кабінет, візьму гвинтівку… - А-а-а. Гвинтівки замкнені, і пневматика вас не врятує проти вогнепальної зброї. Ми вже розбирали, чому навіть пневматичний пістолет не можна вважати справжнім засобом самозахисту.

- Тоді що – урок продовжувати? - Бігати наосліп коридорами – варіант не найкращий. Ключів від інших виходів у вас нема – а біля центрального ви чули постріли. Якщо нема диму і пожежі, я б радив зачинитися в кабінеті і викликати 102. У вас двері відчиняються назовні. Вибити замок пострілом – не так вже і легко, як у фільмах показують. За дверима можна поставити шафу, ще парти посунути - ту барикаду не так легко розібрати. Стрільці в школі шукають легку здобич, а не завали з меблів.

І домашнє завдання №2: взнати, у кого з вчителів є ключі від запасних виходів. У вас в школі їх повинно бути 4-5. От я точно знаю, де ключі від найближчих. А ви? (чую: «Я знаю! В 12*-му! І в 12*-му є!»)

- Ситуація №3. У вас фізкультура на стадіоні, раптом на майданчику щось вибухає, і ви чуєте постріл, орієнтовно - з даху школи. Є такі психопати-снайпери, що засядуть десь на даху чи на вежі, і влаштовують «полювання на живі мішені».

Голоси: «Я – через паркан і до побачення!», «Якщо стати під стіною, він не побачить!».
- Варіант «через паркан» мені подобається більше. З даху добре видно все, що під стінами. А як ви думаєте – для чого ще й вибух? У стрільця в Керчі було повно саморобних бомб.

Голоси: «Поранити!», «Щоб паніка була!».
- Саме так, для паніки. Попередні результати експертизи свідчать, що від тих вибухів ніхто не помер. Якщо буде паніка, люди біжать, куди попало, не думають свідомо. А у вас завжди повинен бути план з декількох пунктів: що роблю зараз, що потім.

- Може, цей план буде не найкращий – але ви не повинні перетворюватися на тварин, охоплених жахом! І домашнє завдання №3: обійти школу, і знайти місця, де б ви могли сховатися, чи де будете бігти, щоб ваш маршрут перекривався деревами та іншими перешкодами.

На наступних уроках поговоримо про захоплення транспорту, про теракти на ринках і в ресторанах, тощо.

А останнє домашнє завдання – на вашу уважність. Стрілянина в школі – це фінал довгої кропіткої роботи, багатомісячної підготовки. У кожному з випадків school shooting хоча б одна людина знала, що планується щось погане! Психопат не живе в вакуумі – він каже про своє незадоволення однокласникам, іноді навіть озвучує конкретні плани! А його друзі просто не звертають на це уваги…

Тож, завдання:
1) Проаналізуйте, чи є однокласники, які часто кажуть про школу, вчителів і учнів агресивні речі.
Якщо кажуть з гумором – то нормально, у нас в дитинстві був віршик «Маленький мальчик нашёл пачку тола, долго горела любимая школа...».

Без жартів: школа – це чудове місце, цінуйте її! Інститут – вже гірше, робота – болото, а як одружитесь – то вже триндець! (upd. хлопці мій сарказм сприймають адекватно. Іноді я згадую про щасливу родину, як запоруку щасливого життя - і навожу себе, як приклад)))

2) Складіть лист учнів, у кого є доступ до зброї (через батьків, родичів). Хто любить стріляти і часто це робить.
У нас в класі я точно знаю про *** і *** (називаю імена двох хлопців, вони встають під оплески).

Моя думка - це наші герої-захисники, Капітани Америка! Якщо ж в класі з'явиться "темний володар ситхів" - краще розкажіть мені! (сміх).
3) Якщо хтось з пп.1 і пп.2 співпадає – подумайте, чи все зараз в цієї людини гаразд дома, в школі… Що у нього в Інстаграмі чи фб? Може, теж прославляє героїв Новоросії, як Росляков з Керчі?

Щодо ваших дорослих знайомих цей алгоритм теж працює, до речі. Будьте напоготові!

Upd. Отримав багато коментарів, що подібні розмови з підлітками призведуть лише до негативних наслідків (акцент на насильстві, вікна позабивають тощо).
Відповім розгорнуто.

На кожному з своїх уроків я розбираю якусь складну тему (наприклад, життя в окупації, чи наркоманія серед солдатів, тощо). Даю хлопцям конкретні задачі ("йдете по вулиці, тут..."). Цей урок і ці задачі - чергова "гімнастика для розуму", спосіб вироблення алгоритму в халепі.

До речі, ця розмова щодо стрілянини відбулася, коли інші хлопці здавали по черзі нормативи зі стрільби з пневматичної гвинтівки. Тобто - тема для мене небажана, і акцентувати на ній увагу, тим більше - проводити тренінги, як тут дехто пише - я не буду (на відміну від тренінгів з домедичної підготовки, якими ми займаємось майже все друге півріччя).

Категорично не згоден, що у цієї розмови будуть негативні наслідки. Так само можна стверджувати, що від розмови про наркоманію вони стануть наркоманами.
Буду чекати на ваші поради щодо того, як висвітлювати підліткам тему стрільби у школі. Чи Ви вважаєте, що я, як вчитель Захисту Вітчизни, взагалі не повинен про неї нічого казати? Нехай з інтернету все беруть?

Автор: Дмитро Якорнов