Високоточна зброя: шлях до сучасної армії

Високоточна зброя: шлях до сучасної армії Фото: glavcom.blogspot.com

З початку 2021 року через суттєве загострення ситуації на Донбасі лише від снайперського вогню загинули п'ятеро військовослужбовців. Військова небезпека настільки зросла, що минулої п’ятниці на засіданні Ради національної безпеки і оборони України під головуванням Президента України Володимира Зеленського навіть ухвалили таємне рішення переглянути сценарії дій на Донбасі.

Насправді відбувається те, про що фахівці говорять з 2014 року: так, немає військового шляху розв’язання протистояння з путінським Кремлем, однак і дипломатичний шлях без потужної армії не допоможе. Кремль завжди матиме можливість роздути вогнище війни, доки України залишатиметься вразливою мішенню.

Як змінити ситуацію, влада добре усвідомлює. А 2021-й багато хто навіть називає роком надії. Тож час подивитися, що нового з’явилося чи найближчим часом з’явиться в ЗСУ.

Для спрощення огляду пропонуємо взяти лише один, але найбільш вагомий сегмент високотехнологічних озброєнь – високоточної керованої зброї. Останні війни та військові конфлікти яскраво довели, що саме високоточна зброя (ВТЗ) може дозволити протистояти добре оснащеному та більшому за чисельністю противнику.

Наявна ВТЗ. Чим уже багата Україна 

Розпочати варто із протитанкових керованих снарядів, що запускаються через ствол гармат, встановлених на танках та легкій бронетехніці. Усю лінійку цієї ВТЗ розробило ДержККБ «Луч» – при цьому завдяки зовнішнім контрактам. Серійне виробництво здійснює ДАХК «Артем». Такі снаряди мають напівавтоматичну систему керування за лазерним променем і дуже добре показали себе в різних арміях світу.

Максимальна дальність стрільби, приміром, розробленого ще у 2000-х роках ПТКР «Комбат» (під калібр 120 мм, прийнятий у країнах НАТО, ДержККБ «Луч» розробило і схожий постріл «Конус») – 5 км. ПТКР «Комбат» використовується для пострілу з гармати танків Т-80УД, танків «Оплот» та основного бойового танка ЗСУ Т-64 «Булат».

Фахівці вказують, що новий модернізований Т-64БВ зразка 2017 року ще точно перебуватиме на озброєнні найближчі 15 років. А у 2020 році Київський бронетанковий завод розробив і випробував високоточний постріл «Комбат» уже й для танка Т-72АМТ (танки Т-72 радянського виробництва збирали в Нижньому Тагілі, але їх чимало в українській армії). Отже, такі снаряди – гарантоване знищення цілі на відстані до 5 кілометрів.

Фото: luch.kiev.ua Постріл з протитанковою керованою ракетою «КОНУС»

Для гладкоствольних і нарізних систем гарматних озброєнь у калібрах від 100 до 115 мм ДержККБ «Луч» також розробило високоточні боєприпаси. Постріл з керованою ракетою калібру 100 мм під назвою «Стугна» також вражає противника на дальності 5 км і може використовуватися для оснащення танків Т-55 і бойових машин піхоти БМП-3.

Але ще більше концепцію високоточних засобів ураження було розвинуто легендарним КБ «Луч» у протитанкових ракетних комплексах. Їх почали достатньо постачати в ЗСУ десь на рівні 2016-17 років, хоча ще у 2017 році на передовій скаржилися, що не вистачає такої зброї.

Високоточна зброя

Наприклад, переносний протитанковий ракетний комплекс «Скіф» використовується для ураження рухомих і нерухомих сучасних броньованих цілей, у тому числі з динамічним захистом – на відстані від 3 (вночі) до 5 км. Відомо, що в одній із країн Африки за допомоги ПТРК «Скіф» збивали й бойові вертольоти.

ПТРК «Стугна-П» – це одна з модифікацій протитанкового ракетного комплексу «Скіф». Відомо, що комплекс активно експлуатується в російсько-українській війні, а самі ПТРК «Стугна-П» були неодноразово з успіхом використані для знищення вогневих засобів ворога. Керована ракета може бути оснащена різними типами бойових частин, має дальність ураження від 3 до 5 км, а бронепробиття ракети сягає 800 мм.

Мало кому відомо, але після завезення в Україну перших американських ПТРК Javelin відбулися показові стрільби (не змагання). При цьому український ПТРК вразив ціль з першого пострілу, а от американець – тільки з другого (взагалі, ПТРК Javelin в українській армії небагато, розраховувати на його повсякденне використання у війні низької інтенсивності навряд чи можна – така домовленість із країною-постачальником).

Фото: Вікі/VoidWanderer ПТРК «Стугна-П»

ПТРК «Бар'єр» також розроблявся під такі відстані ураження – він входить до складу бойового модуля «Шквал», що встановлюється на бойових машинах піхоти і бронетранспортерах. Наприклад, на нових українських бронетранспортерах БТР-3Е1 і БТР-4, а також на модернізованих БМП-1М.

На «Шквалі» розміщено два контейнери ПТУР «Бар'єр» з ракетами, готовими до пуску. Пізніше на «Лучі» довели дальність такої ракети до 7,5 км і встановили їх на гелікоптер.

Свого часу Азербайджан придбав аж 180 таких ракет, а 30 ракет успішно відстріляв під час випробувань. За рахунок контракту з Азербайджаном Україна спромоглася підійти до власної модернізації бойових Мі-8/Мі-17/Мі-24 та встановити на них кероване ракетне озброєння «Бар’єр-В». Однак про це трохи пізніше.

Фото: luch.kiev.ua Перевізний протитанковий ракетний комплекс «БАР’ЄР»

Варто замовити слово й за легкий переносний ракетний комплекс «Корсар», призначений для ураження нерухомих і рухомих броньованих цілей та інших об'єктів, які мають комбіновану, рознесену або монолітну броню. У тому числі з динамічним захистом, а також і вертольотів і безпілотників. Ракета РК-3К оснащена тандемною кумулятивною бойовою частиною та забезпечує бронепробиття за динамічним захистом не менш ніж 550 мм на дальності 2,5 км.

На українські ПТРК неабиякий попит на ринку. Їх купують Туреччина, Саудівська Аравія, Азербайджан, Алжир, Грузія.

Фото: luch.kiev.ua Легкий переносний ракетний комплекс «КОРСАР»

Потужною новою високоточною зброєю, що вже є в ЗСУ, стала РСЗВ «Вільха». Під керівництвом ДержККБ «Луч» над створенням ракетної системи залпового вогню з коригованим боєприпасом калібру 300 мм працювало близько п'ятнадцяти підприємств українського оборонно-промислового комплексу. Спочатку проєкт був глибокою модернізацією «Смерчу» із запуском ракет до 70 кілометрів. Але тепер в Україні фактично створюється новий комплекс.

У жовтні 2018 року РСЗВ «Вільха» було прийнято на озброєння Збройних Сил України та направлено в серійне виробництво. «Вільха» – це базова версія із бойовою частиною ракети 250 кг і дальністю ураження до 70 км. Близько 100 ракет вже надійшло у війська, однак ще більш перспективним проєктом стала її модернізована версія. Так, незабаром в ЗСУ має з’явитися комплекс «Вільха-М» – РСЗВ, який можуть прийняти на озброєння вже в першій половині 2021 року.

Фото: VoidWanderer РСЗВ «Вільха»

Високоточна авіаційна керована ракета класу «повітря-повітря» Р-27 – радянська. Але станом на початок 2021 року це потужне озброєння до літаків Су і МіГ виробляється в Києві на ДАХК «Артем» без російських комплектуючих. Р-27 – це ракета середньої дальності дії, що призначена для ураження повітряних цілей (високоманеврових літаків, вертольотів і т.п.) в діапазоні висот від 20 м до 25 км при швидкості цілей до 3500 км /год.

Поки що українська Р-27 готується на експорт – з Індією ще у 2019 році укладено контракт на суму 220 млн дол. Певна кількість ракет ще радянського виробництва є в Повітряних силах, а за потреби військовим можуть поставити й нові. Р-27 надзвичайно популярна у світі – її використовують ЗС Росії, Індії, Китаю, Малайзії, Алжиру, Азербайджану, Казахстану, Польщі та України.

Фото: opk.com.ua Авіаційна керована ракета класу «повітря-повітря» Р-27

До нових видів ЗТЗ ще можна додати різні версії радянських ЗРК, однак системи ППО українських Повітряних сил мають дальність ураження лише до 55 км.

2021 рік: високоточні плани

Отже, в Україні вже є високоточна зброя, але, окрім РСЗВ «Вільха», вона має невеликі відстані ураження. Однак плани Києва на поточний рік досить амбітні.

Уже в першій половині року на озброєння може бути прийнята РСЗВ «Вільха-М». Новий ракетний комплекс матиме підвищену точність і більший радіус дії, зокрема, ракети здатні точно вражати цілі на відстані близько 130 метрів. Не виключено, що вже з 2021 року держконцерн «Укроборонпром» розпочне серійне виробництво. При цьому маса ракети буде в межах 800 кг, а вага бойової частини – близько 250 кг. Крім того, існуватиме версія ракети для ураження цілей на відстані 120 км, але маса бойової частини в неї буде зменшена до 170 кг.

Фото: ukrmilitary.com РСЗВ «Вільха-М»

Цікаво, що доопрацювання ракети «Вільха» спрямоване на гарантоване знищення в майбутньому й типових повітряних цілей, зокрема й тих, яким сьогодні може протидіяти лише ЗРК С-300. При цьому контур управління ракетою близький до того, що вже відпрацьовано під час модернізації ЗРК С-125 (проєкт ЗРК для Ефіопії «Блакитний Ніл»).

На ракеті можна встановлювати як напівактивну, так і активну радіолокаційну головку самонаведення (ГСН) з інерціальною системою наведення й лінією передачі даних. Така ГСН розроблена приватною компанією «Радіонікс» і забезпечує виявлення і захоплення радіолокаційних цілей на відстані близько 20 км, що суттєво збільшує точність наведення ракети, зокрема й по високоманеврових цілях.

Як вже зазначалося, окрім ракети Р-27, що виробляється в Україні без участі РФ (до 2014 року в Р-27 було близько половини російських вузлів і комплектуючих), ДАХК «Артем» заявила про амбіції освоїти авіаційну ракету «повітря-повітря» Р-73.

«У наших планах – освоєння ремонту та виготовлення в майбутньому ракет ближнього радіуса дії класу «повітря-повітря», таких як Р-73. Збройні сили України мають значну кількість цих ракет, їх треба ремонтувати, подовжувати термін служби. Ці ж роботи мають попит і на закордонному ринку озброєння», – повідомив минулого тижня президент – голова правління ДАКХ «Артем» Володимир Зімін. Безумовно, Р-73 – більш сучасна ракета, а її перспективи для ЗСУ є цілком реальними.

Фото: KGyST Р-73 на винищувачі МіГ-29

Показово, що Зімін зазначив про наявність в України низки переваг. Зокрема, виробник головки самонаведення ракет МК-80 – ЦКБ «Арсенал» – розташований у Києві.

Крім того, на підприємстві запевняють про готовність створювати й сучасні баражувальні боєприпаси для дронів-камікадзе. Вже створено авантпроєкт, а партнером виступила приватна компанія «Атлон-Авіа».

Як відомо, 2020 року в Україні відбулися випробовування нового дрона-камікадзе, здатного наносити точкові удари по бронетехніці та вогневих точках противника. Дрон отримав назву «Грім» ST-35 (експортна назва Silent Thunder) і є розробкою НВП «Атлон Авіа».

Це новий український ударний безпілотний авіаційний комплекс, призначений для ураження цілі методом самознищення. Хоча це тактичний засіб ураження, його можна буде використовувати навіть у війні низької інтенсивності, зокрема і як месника за загиблих вояків.

Фото: armyinform.com.ua 'Грім' STS-35

Крім того, не така вже велика відстань і до появи в Україні нового оперативно-стратегічного дрона «Сокіл-300» – фахівці вважають, що це три наступні роки. Поки що Україна може оперувати вже замовленими безпілотними розвідувально-ударними комплексами Bayraktar TB2. Щоправда, вони з’являться не раніше ніж 2022 року, а нині у ЗСУ є один такий БАК – до його складу входять 6 дронів, 3 станції управління та кілька сотень керованих бомб MAM-L.

Фото: пресслужба президента

Серед останніх здобутків українського ракетобудування – без сумніву, береговий комплекс крилатих ракет 360МЦ «Нептун», розроблений ДержККБ «Луч» і прийнятий на озброєння Збройних сил України в серпні 2020 року. У Міністерстві оборони України наголошували, що перший дивізіон комплексу «Нептун» – тобто 72 крилаті ракети – має дійти до війська вже цього року.

Ця потужна зброя призначена для контролю територіальних вод і заток, захисту військово-морських баз, берегових об'єктів і інфраструктури узбережжя, захисту узбережжя на десантно-небезпечних напрямках. Бойове застосування комплексу забезпечується в простих і складних метеоумовах вдень і вночі при повній автономності наведення після пуску, а дальність ураження ракети складає вже 280 км.

Фото: Оборонпром Береговий комплекс крилатих ракет «Нептун»

На жаль, інтерпретації останніх повідомлень Міноборони можуть свідчити про те, що комплекс РК-360МЦ «Нептун» потрапить до війська щонайшвидше 2022 року. В оприлюдненій бюджетній програмі військового відомства закріплено орієнтовні строки та обсяги постачання нових озброєнь: як і раніше, на нову зброю держава виділила небагато – 22,7 млрд грн, що трохи більше за 800 млн дол.

Це, для порівняння, приблизно вчетверо менше, ніж витрачає на такі цілі сусідня Польща. Повертаючись до «Нептуна», зауважимо, що згаданий вище Зімін готовий до виробництва навіть трьох дивізіонів ракетних комплексів РК-360МЦ.

При цьому досить показово, що Міноборони у 2021 році профінансує створення вітчизняного оперативно-тактичного комплексу «Сапсан» розробки і виробництва ДП «КБ «Південне» ДП «Південмаш». Так, контракт на перший дослідний дивізіон ОТРК «Сапсан» планують підписати у 2021 році, повідомив міністр оборони України Андрій Таран.

«Оскільки ступінь готовності всього проєкту вже перевищив 80%, маємо зробити останній крок і завершити цю роботу. Розробка вітчизняного оперативно-тактичного ракетного комплексу від КБ «Південне» має найвищий пріоритет, порівнянний з тим же ракетним комплексом «Нептун», – повідомив глава оборонного відомства України.

Фото: Юрій Бірюков Оперативно-тактичний ракетний комплекс «Сапсан»

Ще одним потенційним українським високоточним озброєнням фахівці вважають ракетний комплекс «Бар’єр-В». «Бар'єр-В» – ПТРК, призначений для встановлення на бойові вертольоти. Він оснащений подовженою ракетою Р-2В із максимальною дальністю стрільби 7,5 км та автоматичною системою наведення за лазерним променем з телевізійно-тепловізійним автосупроводом цілі.

Тиждень тому генеральний конструктор-генеральний директор ДержККБ «Луч» Олег Коростельов повідомив, що випробування завершаться вже цього року. Такими ракетами будуть озброєні українські Мі-24. «Мі-24 більш пристосовані. Вони мають меншу вібрацію, забезпечують більш стійке положення машини під час бойових стрільб. Вони призначені саме для ракетної атаки», – зазначив Олег Коростельов.

Фото: Цензор Генеральний конструктор ДержККБ «Луч» Олег Коростельов

Нагадаємо, вперше про бойові пуски керованих ракет з комплексу «Бар'єр-В» із Мі-8 стало відомо ще у 2017 році. Саме тоді пройшов перший успішний етап льотних випробувань з пусками ракет по цілях, що імітували танк і ДОТ противника. Тоді завдяки азербайджанському контракту українській команді розробників удалося створити оптико-електронну станцію наведення зброї та встановити її на гелікоптер разом із ракетами «Луча».

Цікаво, що першу станцію розробили приватне підприємство «Рамзай» і черкаське ДП НПК «Фотоприлад». Комплекс під назвою 524Р дав старт вітчизняному бойовому вертольоту. Пізніше з’явилися нові версії системи управління вогнем вертольота, а окрім черкаського заводу, до робіт долучилося ще одне державне підприємство – Ізюмський приладобудівний завод.

Про те, що робота впевнено просувається, свідчить той факт, що компанія «Рамзай» через одного державного спецекспортера 2019 року поставила два такі комплекси та 48 ракет до Камеруну. Отже, залишається сподіватися, що після завершення випробувань таку зброю купуватимуть і для ЗСУ.

Загальна панорама українського переозброєння не виглядає феєрично. Нова високоточна зброя переважно або планується до постачання, або перебуває на випробуваннях, інколи у виробництві. Армійців вкотре просять трішки почекати. Але ментальність і політиків, і генералів поступово змінюється. На краще.

Фото: uos.ua Протитанковий ракетний комплекс 'Бар'єр-В'

Автор: Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння.