Нунчаки: зброя для самооборони чи віяння 80-х?
Нунчаки: зброя для самооборони чи віяння 80-х?
Вісімдесяті. Час пишних зачісок, автомобілів «Делореан», що роз'їжджали вулицями, і фільмів про ніндзя, що увірвалися на великі екрани. Разом з ніндзя з'явилася і їхня фірмова зброя – нунчаки, або, як кажуть японці, нунчаку.
Нунчаки: віяння 80-х
Ця японська зброя штурмувала світ наприкінці сімдесятих та на початку вісімдесятих років, а разом з нею прийшли суперечки про її ефективність та страх перед жорстокими наслідками, якщо вона буде застосована проти іншої людини. Нунчаки були заборонені до використання в багатьох державах, і навіть сьогодні існує ряд обмежень на їх використання та перевезення через кордони деяких країн.
Але чи була репутація цієї зброї перебільшена в минулому? Чи може вона використовуватися для самооборони в сучасних конфліктах? Давайте розглянемо історію цієї зброї, її практичне використання в бойових мистецтвах додзьо, а також те, чи справді вона може врятувати вашу шкуру, коли на вас нападуть.
Нунчаки: зброя для самооборони чи віяння 80-х?
Походження нунчаків
Походження цієї руйнівної зброї не є стовідсотково достовірним, оскільки нунчаки могли розвиватися кількома шляхами. Перша і найбільш поширена версія полягає в тому, що нунчаки, як і велика кількість японської зброї того часу, були адаптовані зі звичайного сільськогосподарського знаряддя, оскільки в той час селянам було заборонено володіти будь-якою зброєю.
Деякі скептики стверджують, що це була вигадка інструкторів бойових мистецтв, щоб привернути увагу потенційних учнів до своїх шкіл. Інша версія походження нунчаків говорить, що вони походять від вудил зі збруї на о. Окінава, які мали схожі характеристики і були доступними для більшості людей в той час.
Крім того, нунчаки могли бути просто укороченою версією знайденого в Південно-Східній Азії молота, який використовувався для обмолоту зернових, таких як рис, пшениця та соя. Однак, незалежно від того, яке походження є правдивим (можливо, жодне з них не є правдивим), нунчаки вплинули на японську культуру, яка швидко проникла до професійних майстрів бойових мистецтв (і аматорів) у Сполучених Штатах.
З екранів на вулиці
Після того, як нунчаки з'явилися на великих екранах, зокрема у відомому фільмі Брюса Лі «Кулак люті», їхня популярність і продажі зросли в геометричній прогресії. З ростом продажів наприкінці сімдесятих та на початку вісімдесятих років нунчаки можна було побачити на вулицях у руках як дорослих, так і дітей.
Хоча досвідчені майстри бойових мистецтв знали, як ними користуватися, аматори незабаром зрозуміли, що нунчаки – це непроста зброя, і багато хто отримував синці і навіть незначні переломи кісток, практикуючись (тобто граючись) з ними. Після того, як відділення швидкої допомоги почали переповнюватися постраждалими від ударів нунчаками, а також після того, як їх почали використовувати вуличні банди в містах, державні чиновники почали вживати заходів, щоб заборонити використання і навіть володіння нунчаками, залежно від місця проживання.
Нунчаки: зброя для самооборони чи віяння 80-х?
Небезпечні і незаконні
У 1974 році Каліфорнія заборонила нунчаки, заявивши, що вони надто небезпечні і смертоносні, щоб ними міг користуватися будь-хто, окрім професійних майстрів бойових мистецтв. Три штати – Нью-Йорк, Арізона і Массачусетс, незабаром зробили те ж саме, і володіння цією смертоносною японською зброєю стало незаконним. Інші штати протягом багатьох років приймали різні позиції щодо володіння та використання цієї зброї – від дуже м'яких законів до надзвичайно суворих, що передбачають покарання від штрафів до тюремного ув'язнення.
Лише нещодавно в США суттєво пом'якшили закони, що стосуються нунчаків, настільки, що у більшості штатів тепер дозволяється використовувати їх як зброю самооборони. Тепер, коли вони дозволені, виникає питання... чи підходять вони для самооборони?
Нунчаки для самооборони?
Хотілося б, щоб на це питання була проста і однозначна відповідь без жодних прогалин, але це не так. Використання нунчаків як зброї для самозахисту в реальних умовах – не найкращий варіант з кількох причин. По-перше, треба враховувати прихованість і простір, необхідний для ефективного застосування. Погляньмо правді в очі. Більшість людей не будуть постійно ходити з парою «нунчаків» у задній кишені, портфелі, рюкзаку для ноутбука чи сумочці через їхню конструкцію та незручне зберігання.
Це суттєво обмежує доступ до них протягом більшої частини дня. По-друге, у тісних, обмежених місцях, таких як коридор, ліфт або переповнені розважальні заклади, не вистачає місця для їх належного використання.
Фінальна сцена
Нарешті, і це найголовніше: якщо ви не дуже добре володієте нунчаками, то ніколи не сподівайтеся, що вони допоможуть вам у ситуації, коли ваше життя може бути в небезпеці. Скоріше за все, ви не влучите у намічену ціль, у вас можуть відібрати нунчаки і використати їх проти вас, або, найімовірніше, ви самі вдаритеся і таким чином допоможете нападнику, зробивши його роботу набагато легшою.
Однак, нунчаки не є повним провалом у сфері самозахисту, оскільки вони можуть залякати нападника, даючи йому час на роздуми, чи варто нападати, чи обрати легшу ціль, а також успішно тримати дистанцію між собою та іншим озброєним чи неозброєним нападником, що наближається до вас. Використання нунчаків для простих і прямих ударів у життєво важливі місця нападника може допомогти вам у захисті. Влаштовуючи шоу з кружлянням і трюками навколо тіла, ви лише швидше опинитеся в лікарні і будете змушені розповідати сором'язливу історію.
* * *