Як трофейна зброя загрожує військовим кримінальною відповідальністю

У червні 2024 року СБУ в трьох областях затримали людей, які продавали криміналітету трофейну зброю.

Нещодавно Володимир Зеленський закликав Верховну Раду врегулювати проблеми трофейної зброї, здобутої в боях. Вже згодом Рада дозволила цивільним українцям декларувати трофейну зброю та боєприпаси до неї.

Парламент 20 серпня ухвалив законопроєкт №9538 «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», що регулює питання трофейної вогнепальної зброї, а також встановлює порядок отримання, декларування та поводження з нею.

Закон передбачає, що зброя, яка є державною власністю, може перебувати у користуванні цивільних осіб на період воєнного стану. Впродовж 90 днів після завершення воєнного стану її мають здати Нацполіції.

Трофейні ж стволи цивільні особи зобов’язані впродовж 24 годин передати Нацполу для здачі чи декларування. За різними оцінками, після закінчення війни з росією в Україні може бути до 3 млн одиниць незареєстрованої зброї.

Розповідаємо, що вважається трофейною зброєю і що з нею можна робити, як трофеї використовують на війні та чому з ними виникають серйозні проблеми, особливо під час ремонту.

Що таке трофейна зброя

Трофейну зброю військовослужбовці захоплюють у ворога під час бойових дій. В умовах війни в Україні її кількість складно порахувати через хаотичність бойових дій, постійні переміщення військових підрозділів, недостатню документацію та відсутність централізованого обліку. Часто трофейна зброя може залишатися не задокументованою або використовуватися у польових умовах без належного контролю.

У медіа ми зазвичай бачимо повідомлення про затрофеєні танки, артилерію чи бронетраспортери, тобто техніку. Але фактично щодня ЗСУ трофеять гвинтівки, гранати, набої, які можна і часто легше приховати від ока інспекції, ніж провести через бюрократичну процедуру.

Звісно, від держави важко втаїти затрофеєний танк чи бронетранспортер, проте це не стосується пістолетів, гвинтівок, кулеметів, а часом і гранатометів.

Юридичний аспект – кому належить трофейна зброя

У червні 2024 року СБУ в трьох областях затримали людей, які продавали криміналітету трофейну зброю. Такі випадки час від часу можна простежити в медіа

Міжнародне законодавство чітко регламентує: за нормами міжнародного гуманітарного права військові трофеї належать державі, а не окремим військовослужбовцям.

Проте за новим законом «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» цивільна особа, яка знайшла та задекларувала пістолети та гвинтівки, набуває право власності на неї після закінчення воєнного стану за умови реєстрації у поліції.

Для військових під час війни діють інші закони. Будь-яка «трофейка» має бути віддана на облік командира частини, щоб той мав її у своїй звітності та повідомив про неї начальство.

Формальновійськовослужбовцям заборонено використовувати трофейну зброю для особистих потреб. Це стосується не лише використання, але й зберігання, продажу, передачі. Вся трофейна зброя, яка потрапляє в руки військовослужбовців під час бойових дій, є власністю держави.

Органом, що відповідає за облік зброї у війську та робить перевірки в підрозділах, є Служба ракетно-артилерійського озброєння (РАО), попри свою не вкрай відповідну назву.

За зберігання нелегальної зброї в Україні можна отримати від 3 до 7 років ув’язнення. Проте у ЗМІ лунають різні оцінки щодо її кількості на руках громадян: від 2 до 5 млн одиниць нелегальної зброї.

Але окрім нереєстрації є інші підводні камені, наприклад, складність ремонту трофеїв.

«Ми маємо тисячі потенційних кримінальних проваджень через трофейні гвинтівки»

Гвинтівка типу AR-15 під час ремонту

Військовий однієї з бригад НГУ (вирішив залишитися анонімним), який безпосередньо займається ремонтом гвинтівок і кулеметів, вказує, що за ремонт трофеїв завжди є ризик отримати кримінальну статтю.

«По-перше, у багатьох запчастин української та радянської зброї є номери, що дублюють номер самої гвинтівки, у західної це не так розповсюджено, але теж буває. Якщо механік без дозволу замінить одну з деталей на іншу з невідповідним номером – це називається розкомплектуванням. За це передбачена кримінальна відповідальність, бо таким чином ви можете зібрати собі власний автомат», – каже механік НГУ.

За свідченням військового, він зустрічав людей, які займаються таким промислом. Але під ризиком і добросовісні спеціалісти, особливо коли це стосується трофейної зброї.

«Щоб відремонтувати нашу гвинтівку, потрібні акти розкомплектування, вилучення запчастин, комплектування на інші. Часто зброя потрібна на вчора, а бюрократичний процес займає час. Механіки можуть нашвидкуруч просто поставити трофейну запчастину, але ж вона не збігається за номерами. Після війни за це можна отримати статтю», – каже співрозмовник.

Так само кримінальна відповідальність можлива за:

• ремонт трофеїв, що не були зареєстровані;
• за неправильне ведення документації щодо кожного зі стволів;
• за використання зареєстрованих запчастин на неофіційні стволи;
• за несписання зламаного озброєння або запчастин та багато іншого.

Фактично через кожну запчастину, не кажучи про цілу гвинтівку, можна потрапити під слідство.

Чому військові використовують незаконні методи ремонту

Часто-густо при звірці номерів виявляється, що нібито російський трофейний кулемет є залишеним українським при відступі й підібраним окупантами. Вкрай часто таке відбувається з гранатами та набоями.

За словами бійця НГУ, багато військових просто не дають трофейну зброю на облік, деколи це толерують керівники підрозділів. Тому трофейку використовують до пошкодження або виходу зі строю, потім розбирають на запчастини або просто підривають, щоб жодна перевірка не знайшла.

Не реєструвати трофей – це вже стаття, але якщо виявиться, що це був не трофей, а українська віднайдена зброя, за перевірки РАО відповідальність буде ще більше жорсткою.

Боєць НГУ попереджає, що за фактом кожного не збігу номерів автомата та запчастин проводиться окреме розслідування.

З одного боку, він нарікає на складність бюрократичних процедур, через які важко вести постійний облік втраченого та набутого, але з іншого – розуміє, що проста система без відповідної документації надає «можливість легко красти зброю».

Навіть за офіційної процедури з трофеями є проблеми

«До прикладу, командир підрозділу зареєстрував трофейний кулемет, а це виявися «Утьос», якого в нас не так багато і запчастини майже не знайдеш навіть офіційно. Його приносять до мене, і я бачу, що корпус горівший, стволи ушатані, подальшому використанню по суті не підлягає. Тобто треба ремонтувати. Чи був сенс ставити його на облік? Але він вже висить на балансі, і що з ним робити – незрозуміло», – розповідає військовий НГУ.

Трофейний кулемет «Утьос» у бійців ЗСУ (відео)

Освоєння кулемету Утес - пулемет Утес - Війна в Україні - War in Ukraine

Щоб відремонтувати таку зброю, потрібно пройти через бюрократичний процес, але навіть якщо сенсу в ремонті немає, кулемет вже перебуває на балансі підрозділу, тому його потрібно або списувати, або обслуговувати. Якщо це зброя, якої мало або взагалі немає на озброєнні ЗСУ, залишається відкритим питанням, що з нею можна робити.

«Якщо, не дай Боже, потрібно відправити на капітальний ремонт на завод – це взагалі стоси паперів і заявок, які також нікому радості не приносять», – каже військовий.

Тому часто бійцям набагато простіше не обліковувати трофеї, а фактично тримати їх в сірій зоні використання та ремонту, за яку формально передбачена відповідальність. В РАО це розуміють, тому наразі тільки «дрюкають» порушників, щоб все було оформлено без переслідування бійців, але після закінчення війни ситуація може кардинально змінитися.

Як ремонтують українську арту

Одна із пошкоджених гаубиць, яка стала донором запчастин для ремонту інших артсистем для ЗСУ, весна 2024 року. Фото: The Wall Street Journal

З українською артилерією набагато простіше. Не зареєструвати машину просто не вийде, адже її не заховаєш під час перевірки РАО.

Але Павло Нарожний, співзасновник БО «Реактивна пошта», яка допомагає ремонтувати артсистеми для ЗСУ, також підкреслює тенденцію: будь-яка заміна деталі – це стоси паперу. Проте через значно меншу кількість арт-систем у порівнянні з гвинтівками оформлювати документи простіше.

У березні 2024 року журналісти The Wall Street Journal, коли відвідували одну із ремонтних баз ЗСУ, наші техніки займались відновленням гаубиці M777. Щоб відновити цю артсистему, довелося зняти комплектуючі з інших восьми пошкоджених M777. Водночас близько 20% необхідних для відновлення цієї артсистеми деталей були виготовлені в Україні.

Нарожний зазначає, що для української та радянської техніки Україна виробляє всі потрібні запчастини та більшість – для західних систем. За словами Павла, проблеми в більшості виникають тільки під час ремонту вкрай складних систем, наприклад, німецької PzH 2000.

«Із PzH 2000 у нас давня «любов». Там настільки тонка система, що ми купували бригаді професійні промислові пилососи та повітряні контейнери. Після кожної стрільби пилососять всю систему спеціальним промисловим пилососом, який повинен був бути в комплекті, але чомусь союзники нам його не передали. Якщо туди пил якийсь потрапляє, це дуже печально закінчується», – каже Нарожний.

Він додає, що оператори PzH 2000 сидять всередині в спеціальних бахілах. Полагодити електроніку ще важче, тому коли трапляється більш-менш серйозна поломка, доводиться відправляти машину до Євросоюзу.

Як волонтери можуть допомагати ремонтувати українську артилерію

Павло Нарожний зазначає, що цивільні не мають доступу до ремонту. Це можуть робити тільки військові спеціалісти, проте їм часто не вистачає інструментів і запчастин. Саме пошуком та закупівлею цього займається БО «Реактивна пошта». Нарожний каже, що в них навіть є канал для купівлі запчастин на американську гаубицю M777.

Він зазначає, що в самохідних артилерійських установках (САУ) та реактивних системах залпового вогню (РСЗВ) найчастіше виходить з ладу саме платформа, яка перевозить гармату, тобто авто:

• ламаються двигуни;
• пробиваються шини та колеса;
• страждає підвіска.

З ремонтом всього цього можуть допомагати волонтери, бо це справа звичайного шиномонтажу. Наприклад, всім відомий HIMARS їздить на тягачах Oshkosh FMTV. Коли в ньому виходить з ладу коробка або двигун, волонтери шукають їх серед тракторів John Deere, бо там стоять повністю такі самі. Нарожний підкреслює, що тракторів таких у нас багато, а системою Oshkosh підвозять ще й снаряди до самої арти і перевозять саму причепну артилерію, наприклад, вже згадану гаубицю M777.

«Якщо займатись просто шиномонтажем Oshkosh – це більше ніж доба ручної роботи, яку машина не виконує. На СТО біля лінії фронту часто стоять величезні черги. Тому ми поставляємо професійні шиномонтажі, вмонтовані в морські контейнери, до прикладу», – каже він.

Артилеристи під обстрілами рятують оптику для артилерії

Третім елементом допомоги від волонтерів «Реактивної пошти» є оптика. Зазвичай це приціли для гаубиць. Наприклад:

• перископи – прицільний пристрій для позиціонування в горизонтальній та вертикальній площині;
• бусолі – високоточні компаси для точного розрахунку місцезнаходження системи;
• панорамні приціли – можливість бачити будь-яку точку на 360° навколо і вимірювати кути на місцевості.

«Як це відбувається: перший вибух, вони все хапають, все, що можна забрати, і біжать у бліндаж, де відносно безпечно. Так от була ситуація, коли на М777 був артилерійський обстріл, і солдат побіг, зняв панораму і з нею прибіг назад у бліндаж».

Ремонт у ЗСУ є вкрай проблемним і через часом нестачу запчастин, що відбувається з будь-якою зброєю, і через неймовірні перепони з бюрократичною роботою, яка щоденно лягає на командирів підрозділів, попри те, що одночасно вони мають вести війну.

Тому важко прогнозувати, скільки після закінчення війни буде озброєння, яке весь час перебувало на обліку, а за фактом «раптово зникло» не тільки через злий умисел, але й через помилки в документах.

Автор: Артур Гмиря

* * *

Стати членом УАВЗ

Допомогти УАВЗ