«Еволюція» війни по-російськи

| Тероризм, Самооборона, Легалізація КНЗ | Автор: Oleksandr Sergij Piddubnyy

«Еволюція» війни по-російськи«Еволюція» війни по-російськи

Я вже писав у своєму блозі чого варто очікувати мирному населенню в разі інтервенції Росії на територію України.

Подальший перебіг подій і те, що відбувається у Слов‘янську на Донеччині, підтверджують попередньо виписані сценарії.

Нагадаю, що стаття “Якщо завтра війна” базувалася на аналізі еволюції війни від військового теоретика зі світовим ім’ям Мартіна Ван Кревельда.

Новий допис також базуватиметься на працях згаданого аналітика. Йтиметься про спосіб агресії (дехто називає це вже – «гібридна війна»), який Росія застосовує проти України. Мартін Ван Кревельд такий спосіб ведення війни виписав ще у 1991 році. А розуміння того, що відбувається, дає усвідомлення як з цим можна боротися.

В 70-80 рр. ХХ сторіччя західний світ із занепокоєнням відзначав, що неухильно втрачає свою спроможність воювати. Промислово розвиненим країнам було цікавіше гнатися за добробутом, а не утримувати війська. Тоді ледь не в щоденному вжитку політиків та вчених лунали такі фрази як: “захід військової могутності”, “все менша користь війни”, а США все частіше називали “солом’яним гігантом”.

На такому тлі видавалося, що СРСР та країни Варшавського блоку нарощують військову потужність і ось-ось перетворяться на світову домінанту. Звісно, що це викликало занепокоєння в Західного світу. Утім, радянська війна в Афганістані розставила все на свої місця – СРСР зазнав ганебної поразки, країни НАТО полегшено видихнули, а СРСР опинився в загальних лавах мілітарних невдах.

Та локальні війни у світі не припинялися. І для США і для СРСР це були “периферійні” конфлікти. Вони точилися на місцях геополітичних “розламів”, де зіштовхувалися інтереси найбільших потуг. Відповідно й країни, де йшли периферійні війни, теж вважалися “периферійними”. Раніше, до розпаду СРСР, “периферійними” зазвичай називали країни третього світу десь на Африканському Розі. З часом ці акценти змістилися.

Після Другої світової війни розподіл Європи між двома надпотугами (СРСР і США), здавалося, назавжди закрив Старий континент як театр воєнних дій. Утім, геополітичні зсуви після холодної війни змінили розклад сил, і знову “відкрили” Європу для війни: Югославія, Сербія, Косово, а тепер Україна.

З точки зору геополітики особливість “периферійних країн” полягає в тому, що це “хвости”, які крутять “наддержавною собакою”. Це добре відчув на собі президент США Ніксон, коли під час Жовтневої війни 1973 року він привів американські ядерні сили до повної готовності, щоби завадити вторгненню СРСР в Ізраїль. Тоді ситуацію врегулювали і, здавалося, урок був засвоєний назавжди.

Та, як свідчать нинішні події в Україні, історія має звичку повторюватися – часом у вигляді фарсу, часом у вигляді трагедії. Нині США, зважаючи на гарантії, не можуть покинути “периферійну” для неї Україну. З іншого боку, вже Росія погрожувала застосувати ядерну зброю проти сил Заходу (під час вторгнення на Кримський півострів), в разі втручання західних країн у конфлікт.

Традиційно вважалося, що розміщення у світі ядерної зброї унеможливлює повноцінну війну між крупними державами. Американські та радянські військові розроблялися сценарії застосування тактичної ядерної зброї, але це так і залишилося в теорії. Однак, ще наприкінці 1950-х років теоретики “ведення тактичної ядерної війни” висунули ідею, що “тісне злиття з ворогом” (“взаємопроникнення сил”) є надійним запобіжником, щоб не дійти до використання ядерної зброї.

Військові теоретики розуміли, що технології, швидкість “доставки” ракет до цілей та можливість атакувати практично з будь-якої точки земної кулі, змінили правила гри. Де-факто національні кордони за умов розвитку військових технологій не мають значення. А отже, якщо стиратимуться кордони, то воюватимуть не лише збройні сили, але й політичні спільноти. В таких умовах різниця між збройними силами і цивільним населенням (а також різниця між суспільними ієрархіями), буде стерта, як це було в період численних воєн від 1338 до 1648 року.

Концепція “взаємопроникнення” супроводжується розпаленням конфлікту низької інтенсивності (КНІ). КНІ – це сучасна альтернативи традиційному веденню війни. Суть конфлікту низької інтенсивності в тому, що він обходить стороною до цього класичну, усталену тринітарну структуру держави (уряд, армія, народ - за Клаузевіцом – прим.). Теоретично було прораховано, що традиційна держава погано пристосована до такої асиметричної війни. Реалії свідчать, що Україна, в умовах інституціональної слабкості після Євромайдану, виявилася ще вразливішою.

Конфлікти низької інтенсивності запроваджують в щоденне життя новий ступінь насилля, який раніше вважали безпрецедентним. Цікава деталь – щоби призвичаїти людей до збільшення кількості жертв, часто втрати від такого насилля порівнюють з числом жертв ДТП.

Згадка про війни 14-17 сторіч двома абзацами вище невипадкова. Конфлікт низької інтенсивності повертає з небуття ще один елемент “варварських” чи племінних воєн – вождизм.

В древні часи, коли війни велися між племенами чи містами, однією з цілей війни було вбивство ворожого лідера. На цьому війна завершувалася. Згодом війна велася проти армій і країн та ніколи проти лідерів (королі воюючих країн називали один одного “мій брат” і не лише тому, що часто їхні династії були споріднені). Навіть під час Другої світової війни крім спроб замаху на Роммеля і Ейзенхауера нічого не відомо про підготовку знищення інших лідерів. Нині історія повертається назад – виростає роль лідера і водночас лідер стає мішенню.

Мартін Ван Кревельд передбачав, що якщо розростатимуться конфлікти низької ефективності, то місце військових бюрократичних організацій займуть організації, базовані на особистісних і харизматичних факторах. Це призведе до того, що вже не буде різниці між лідерами та очолюваними ними політичними організаціями. Більше того, виникне тенденція ставитися до таких лідерів як до злочинців, які цілком заслуговують найгіршої долі (знову нагадаю, книга вийшла в світ у 1991 році, а згодом ми бачили страти Хуссейна, Бін Ладена, Каддафі).

Оскільки політичні та особистісні фактори змішуватимуться в рамках нових організаційних форм, немає жодних гарантій, що родини лідерів та їх особисте майно залишаться недоторканими (пригадаймо, що в медіа вже промайнув натяк на арешт 40 мільярдів особистих активів Путіна). Однак якщо перейти на більш приземлений рівень, то прив’язку до лідерства як фактору організації ми бачимо на прикладах Аксьонова в Криму, Губарєва в Донецьку, Жиліна в Харкові, Пономарьова у Слов’янську.

Еволюція війни призводить до того, що дедалі більше страждає мирне населення, а традиційні норми права військового часу зникають. Традиційне міжнародне право, починаючи від часів Гуго Гроція (1583-1645, нідерландський юрист, один із основоположників сучасного міжнародного права – прим.), розглядало солдат як “інструмент” держави. Позаяк вони служили інтересам держави, а не своїм особистим, то за умов полонення вони вважалися жертвами війни, а отже потрапляли під дію різних конвенцій, які їх захищали.

Однак сучасні організації, що займаються конфліктами низької інтенсивності, зазвичай не в стані примушувати до чого-небудь своїх членів, як це зобов’язана робити держава (порівняйте як Путін відрікся від “зелених чоловічків” під час подій в Криму, тим самим давши їм карт-бланш на військові злочини – викрадення, побиття, терор, захоплення заручників, вбивства).

За винятком Другої світової війни, класичні війни упродовж останніх трьох століть були спрямовані винятково проти військових. Нові тенденції вказують, що розбіжності між військовими та цивільними зникають. Організації, що беруть участь в конфліктах низької інтенсивності, в силу своєї природу не будуть здатні контролювати великі ділянки території. Тому різниця між “передовою” і “тилом” буде зникати. В даному випадку війна буде сильніше зачіпати інтереси цивільного населення вже настільки, що цей термін або зникне або змінить значення.

Війна торкнеться людей кожного віку незважаючи на стать. Як у випадку з бомбардуваннями, що притаманні традиційній війні, де люди можуть стати випадковими і анонімними жертвами, тут вони стануть безпосередніми учасниками, жертвами, мішенями (вбивство горлівського депутата та київського студента цьому підтвердження). Повернеться ганебна практика захоплення мирних мешканців чи цілих общин для отримання викупу (розпорядження євреям зареєструватися і зазначити свій майновий стан, а також переслідування місцевих циган).

Події в Криму показали, що російські військові ставляться до полонених як до дрібних злочинців, яких можна виправдати. Це наслідування в’єтнамської програма “Чіу Хой”, коли полоненим в’єтконгівцям давали можливість “зібратися з думками” та перейти на бік ворога. Полонених, які “покаються” назвуть “невинуватими” чи “такими, що заблукали” і певним чином їм довірятимуть. Тих, хто відмовиться співпрацювати з ворогом, каратимуть аж до страти. Це відновлення ще однієї практики, що існувала до тринітарного поділу держави.

В конфліктах низької інтенсивності зазвичай застосовують заборонені види озброєння. Наприклад, газ. Це дешево, його легко виробляти і його дуже ефективно застосовувати, особливо в замкнутому міському просторі.

Конкретні прояви описаної еволюції війни ми вже бачимо на прикладі нинішніх подій в Донецькій області. Створення осередків конфліктів низької інтенсивності, та використання кримінального елементу для терору мирного населення – це чинники про які треба постійно пам’ятати. Що дають ці знання?

Харизматизація угруповань агресора і залежність від волі лідера означає, що одним із завдань боротьби має бути знищення лідерів ворога – як локальних, так і більшого масштабу. Такі лідери за прикладом військових злочинців колишньої Югославії мають бути визнані військовими злочинцями, якими в разі полонення має займатися військовий Гаазький трибунал. Криміналізація військових дій проти України повинна маркуватися винятково як тероризм (а не сепаратизм), а з терористами перемовин не ведуть.

Мартін Ван Кревельд писав, що як тільки легальна монополія держави на озброєну силу, буде вирвана з її рук, чинні відмінності між війною та злочинністю зітруться. Саме це й зробили терористи в Криму і на Сході України – вони вирвали з рук України монополію на озброєну силу. В умовах інституційної нестабільності України, про що згадувалося вище, держава демонструє неспроможність захистити населення своїми силами. Тому поки мирне населення буде беззбройним перед агресором, воно страждатиме найбільше.

0,9 1 -1 20
Коментарів (21)

  • 27.04.2014 09:07
    #
    - 10 +

    Я з вами згоден, в КМІ дуже важливо усунути лідера. У книзі «48 - законів влади» сказано «Вбий пастиря - і паства розсіється». У полковника ВДВ Олександра Швеця був шанс застрелити лідера сепаратистів, але він без бою здав їм техніку. Знаєте скільки ще таких трусів в нашій армії, достатньо. Полковник Мамчур проявив героїзм отримав за це героя України або звання генерала ? Люди які реально можуть вплинути на ситуацію виявляються на її задвірках. Уряд відверто здає нас Путіну. Я спеціально не пишу русских бо , поважаю русскиих ,але «росіян» вважаю неосвіченими покидьками (ознака високої культури забрати у слабкої його річ). Я з вами згоден «Тому поки мирне населення буде беззбройним перед агресором, воно страждатиме найбільше». Влада не хоче нас озброювати кидаючи на презволяще. Чверть моїх знайомих готові лягти під «росіян», і чим далі на південний схід тим більше таких. І що мені робити з цими знайомими, якщо «росіяни» підуть. Вибір невеликий, або я ліквідую таких знайомих, або вони здадуть «росіянам» від яких пощади не чекай. Брати «росіяни» штовхають нас у гирло громадянської війни.

  • 27.04.2014 10:19
    #
    - 13 +

    В нынешней ситуации не остается ничего как началь тотальную военную подготовку население, максимально вооружить лояльное государству население, и обучить их многому.
    Если бы еще вчера после Крымского референдума два дня в неделю мужчины призывного возраста начали проходить военную подготовку выходного дня, думаю что это бы позитивно сказалось на боеспособности нашей нации, охладило пыл "ватничков". И заставило бы пересмотреть свои стратегические планы наших имперско настроенных соседей.

    • 27.04.2014 13:38
      #
      - 5 +

      Люди своїми силами вже роблять різні вишколи.

      • 27.04.2014 15:16
        #
        - 1 +

        Tak, svoïmy syłamy roblať − i ce dobre.
        Pogano łyše te, ščo koły «svoïmy syłamy» − to ce vse duuuže rozirzneno, ne vzajemouzgodženo, i tak dali. A dla vedennja vijśkovyx dij ce NE dobre u pidsumku.

        Vtim, my prečudovo znajemo, čomu tak stałosja, ščo ce robyťsja vłasnymy syłamy! Vynni u cjomu zokrema Turčynov, Avakov ta šče nyzka podibnyx politykaniv.

        Tož očevydno, taky ïx potribno znesty pid try čorty! I počaty vse robyty tak, «jak knyžka pyše» ;)

  • 27.04.2014 11:11
    #
    - -19 +

    Какие здесь тут все наполеоны, гудерианы и манштейны!.. Суворова на вас нет :)

  • 27.04.2014 11:31
    #
    - -4 +

    Не надо быть большим стратегом чтобы прийти к единственно верному выводу - сейчас Украину спасёт только полная отставка всей власти и дальнейшие выборы с люстрацией ВСЕХ чинуш от уровня сельского совета и выше, а по простому - все, кто хоть какое то отношение имел к власти, должный уйти и больше не приходить, не зависимо от партийной принадлежности. Но само собой никто не согласится, сейчас власть узурпиловала новая старая банда, которая не стесняется даже применять армию против народа, за вывеской свободы и демократии мы имеем приход тоталитаризма 21 века. Так что будет война, это однозначно, пока эти будут при власти

    • 27.04.2014 15:00
      #
      - 6 +

      "...власть узурпиловала новая старая банда, которая не стесняется даже применять армию против народа..." Можно пример применения армии против НАРОДА?

      • 27.04.2014 15:16
        #
        - -18 +

        Вчера 15 экипированных и вооружённых до зубов бойцов спецназа на верталете высадились возле поста у складов с оружием вблизи Артемовска и избили четверых безоружных мужиков. Слава богу что местное население услышав верталет вовремя прибежало с топорами и вилами и троим из захваченных удалось освободиться. Вот простой пример как хунта использует армию против народа. Оружие - это свобода, а нашу донбасскую свободухунта пытается вывезти в неизвестном направлении.

        • 27.04.2014 16:44
          #
          - 9 +

          21 век а ВЫ такую херню говорите ТВ рассея насмотрелись

          • 27.04.2014 17:35
            #
            - -16 +

            Мне ТВ смотреть не надо, я все в живую имею возможность поглядеть. Я живу здесь и вижу реальные события, а вот то что по ТВ показывают о нас - особенно по украинскому, вот это действительно подлая ложь.

            • Ха, сейчас набегут "свидомые" и Вас напрочь заминусуют. Правда-то она ведь глаза колет!

        • 27.04.2014 17:03
          #
          - 3 +

          Зачем вы здесь явную ложь пишите?

        • 27.04.2014 21:04
          #
          - 7 +

          Сергей Нестеренко не внял моим просьбам - zbroya.info, а посему покидает наши ряды.

    • 27.04.2014 15:04
      #
      - 0 +

      С люстрацией полностью согласен. Не понятно по поводу применения против народа. Вы имеете в виду события на территории восточной Украины?

    • 27.04.2014 15:13
      #
      - -1 +

      V koriń samisińkyj b'jete!!

  • 27.04.2014 18:42
    #
    - 6 +

    И из того что война стала более локальной и более всепроникающей, население должно иметь возможность оборонятся само, а не ждать пока центральный Киев что-то решит и пришлет "проФФесиналов" которым совсем не хочется умирать "ни за что"...

  • 27.04.2014 23:58
    #
    - 7 +

    Людям однозначно треба озброюватися, так як наша "верхівка" буде чухати одне місце, доки москаль до карпат не підійде, згадайте їхнє блеєння на майдані: "мирний спротив, не провокувати, сила це не наш метод", якби люди слухали тих чмошників, то танці на майдані тривали б до другого пришестя. Не всі люди готові і хочуть іти служити в нашу армію, але апсолютно всі готові захищати свої домівки і свої сім'ї. Так дали б людям таку можливість! Тим більше терористи на Донбасі ітак озброєні, а наші специ цьому не протидіють, допоможіть зрівняти шанси, озбройте людей, бодай в Дніпропетровській, Запоріжській, Харківській областях, там патріотів більшість і вони не дозволять заразі розповзтися. СЛАВА УКРАЇНІ!!!

  • 02.05.2014 12:27
    #
    - 3 +

    Вооружая население для самообороны нужно в обязательном порядке давать тактико-специальную подготовку, встраивать практически навыки, проводить психологическую подготовку. Иначе эффективность такой самообороны будет равна нулю или создаст угрозу для самого обороняющегося. Сомневаюсь что пересічний громадянин вооруженный к примеру АК способен эффективно обороняться от мало-мальски организованной банды преступников, оценить степень угрозы и, например, провести эвакуацию семьи в безопасное место. Психологию жертвы конфликта должна сменить психология бойца. Это непростая задача. Причем, все эти навыки необходимо периодически освежать, проводить аттестации. Это альтернативная концепция самообороны государства в современных реалиях. Она должна претворяться в жизнь или по крайней мере поощряться на государственном уровне.


Будь ласка, залогіньтесь щоб мати можливість коментувати