Операція Джихад

| Силові структури | Автор: Олексій Семенович

Операція Джихад Операція Джихад

6 серпня 1996 р. вдосвіта чеченські бійці увійшли до Грізного (чеченська назва Сольж-Ґала)

Військове планування операції здійснив президент Чеченської Республіки Ічкерія З. Яндарбієв, а керував операцією звільнення чеченської столиці начальник Штабу ЗС ЧРІ генерал Аслан Масхадов.

Російський гарнізон в Грізному налічував, за різними даними, від 15 до 20 тис. бійців. Крім того, в російської сторони була перевага в бронетехніці і артилерії, а також абсолютне панування в повітрі.

Загальна чисельність чеченських підрозділів, що увійшли до зайнятого російськими військовими Грізного, складала 850 бійців.

Ці неповних два батальйони змогли не тільки повністю паралізувати всі боєздатні російські частини в місті, але й намертво блокувати будь-які спроби окупаційного командування відбити Грізний, не зважаючи на те, що з боку Ханкали і аеропорту імені Шейха Мансура (двох основних військових баз окупантів) російські генерали кидали в центр міста все нові і нові бронеколони і штурмові загони спецназу.

Були так само блоковані спроби російських військових пробитися до Грізного з боку Гудермеса та інших напрямків. Чеченці провели декілька успішних операцій засідок, після яких окупанти відмовилися від просування до чеченської столиці.

Так, був блокований ешелон з живою силою і бронетехнікою, який пробивався до Ханкали з Гудермеса, а з боку Інгушетії чеченці зупинили і розгромили загін спецназу, який рухався у напрямі західного передмістя Грізного до селища Чорноріччя.

Російські колони були розгромлені в Курчалоєвському районі і було блоковане пересування окупантів в решті районів країни.

В ході двотижневих боїв за місто до 850 бійців приєдналися до 2 тисяч народних ополченців, віком від 12 до 70 років.

На захопленому 6 серпня грозненському вокзалі серед трофеїв, зокрема, опинився вагон, завантажений протитанковими гранатометами. В результаті російські бойові машини ставали мішенню для мобільних легкоозброєних чеченських загонів.

Ще за 2 тижні до штурму Грізного чеченські бійці зверталися до російських солдатів і до завгаєвської (проросійської чеченської) міліції із закликом не чинити опір. У Грізному розкидалися листівки, чеченці зв'язувалися по радіо з російськими окупантами.

За перші два дні в боях за Грізний чеченськими підрозділами було знищено більше 400 російських окупантів, розстріляно 28 узятих в полон найманців-контрактників, підбито 27 одиниць бронетехніки, захоплені 4 БТРа, 1 120-міліметровий міномет, більше 300 одиниць стрілецької зброї, велику кількість боєприпасів і гранат.

Між селами Джугурти і Майртуп чеченські бійці атакували російську колону. Було підбито 12 одиниць бронетехніки, більше 100 солдатів було убито.

Залишки колони відійшли до Курчалою.

8 серпня близько 13.40 над Грізним був збитий російський штурмовик, що бомбив житлові квартали. За цей день боїв чеченськими бійцями було знищено близько 120 російських окупантів, захоплено 2 танка, 4 БТРа, 2 БМП. Як згадують учасники тих боїв з російського боку, найстрашніше було чути не "Аллах акбар", а "Ма ваґіт із" (не дайте йому втекти).

У відповідь на штурм міста російські окупанти стали вбивати мирних жителів в інших районах країни.

Так, 7 серпня 1996 року по дорозі з Грізного на Шатой у бік села Приміське було розстріляно 2 автобуси і 2 легкових машини з біженцями. Близько 13 годин російські вертольоти обстріляли ракетами автобуси. 22 людини загинули, з них 6 дітей у віці від 3-х до 5-ти років. Більше 30 осіб було поранено. Люди збирали на дорозі розірвані на шматки тіла біженців.

Чеченські радисти записали на аудіоплівку розмову пілота з базою в Ханкалі, яка прозвучала в ефірі (переклад з російської):

Пілот: Бачу автобуси. Бачу білий автобус. Що робити?

База: Знищити.

П.: Може перевірити треба?

Б.: Я вам наказую: знищити!

П.: Так є. Виконую наказ. Йду на захід.

8 серпня 1996 року на дорогу біля села Комсомольське (Саади-хутір) сіли 3 російських вертольота. Солдати, що висадилися з них, зупинили декілька машин з мирними жителями, вивели з них 18 чоловіків і відразу ж, на очах в жінок і дітей, зарізали. З 18-ти убитих 5 чеченців, а 13 - турки-месхетинці. (Турки-месхетинці, що втекли з Узбекистану під час хвилювань у Ферганській долині у 1989 році, жили в декількох районах Чечні.)

На під'їзді до Грізного, у 7 км. від міста, російськими вертольотами була обстріляна машина з 6-ма іноземними журналістами - кореспондентами France Presse, IFA, WTN і Радіо Свобода. Вертольоти розстріляли машину, не зважаючи на те, що на її лобовому склі був крупний напис ПРЕСА, добре помітний з повітря.

За журналістами, що вибігли з машини і сховалися в гаю в ямах та окопах, вертольоти продовжували полювання півгодини. Лише витративши боєкомплект і пальне, вони розвернулися і пішли на базу. Журналісти дивом залишилися живі.

З 14 серпня чеченці вже практично повністю контролювали Грізний. Російське командування відмовилося від спроб повернення міста і зосередилося на утриманні військових баз на околицях чеченської столиці - в аеропорту імені Шейха Мансура і Ханкалі.

У місті ще залишалися осередки опору, в місцях дислокації були блоковані приблизно 2 тисячі російських військовослужбовців і міліціонерів. Але в умовах браку боєприпасів, медикаментів, продовольства і води вони були приречені на загибель, якщо не від вогню супротивника, то в результаті авіа- і артилерійських ударів своїх.

В руках чеченців залишалися міста Аргун і Гудермес, чеченська армія також активізувала свої дії під Урус-Мартаном і Ведено. У цих умовах генералу Лебедю з 14 серпня вдалося встановити фактичне перемир'я в Грізному, а 17 серпня генерал Пуліковський підписав наказ про припинення бойових дій по всій території республіки.

Остання спроба «яструбів» зірвати мирний процес відбулася 19 серпня 1996 р. Цього дня прес-секретар російського президента оприлюднив його доручення Лебедю - "відновити систему підтримки правопорядку" в Грізному за станом на 5 серпня (тобто до штурму міста).

Генерал Пуліковський пред'явив ультиматум супротивникові - протягом 48 годин покинути столицю республіки і скласти зброю, інакше по місту будуть завдані удари з усіх наявних систем озброєнь.

Артилерійські і авіаційні удари по Грізному поновилися вже вночі 20 серпня, до закінчення призначеного терміну. Це прирікало на неминучу загибель і блокованих в місті росіян, і мирних жителів, яких за оцінкою правозахисників з «Меморіалу» залишалося в Грізному від 50 до 70 тисяч.

Криваву вакханалію все-таки вдалося зупинити Лебедеві. Прибувши до Чечні, він добився припинення вогню і розведення протиборчих сторін в Грізному. 30 серпня за його безпосередньої участі були підписані Хасав'юртівські угоди, які передбачали виведення російської армії з республіки і підписання між Росією і Чечнею політичної угоди про «відкладений» статус Чеченської Республіки до кінця 2001 р.

До кінця 1996 р. росіяни забралися з території Чечні.

Олексій Семенович

 

0,6 1 -1 5
Коментарів (5)

  • 29.08.2012 01:01
    #
    - -2 +

    C каких это пор войска на территории своей же страны называются оккупационными?
    У нашей Независимости есть один (помимо прочих) несомненный плюс - изоляция от кавказцев. На расстоянии их славословить и романтично и безопасно.

    • 29.08.2012 01:10
      #
      - 0 +

      Ви трошки не в темі.
      "Пе́рша Чече́нська війна́ — військовий конфлікт між Російською Федерацією та Чеченською Республікою Ічкерією, що відбувався переважно на території Чечні у період з 1994 року по 1996 рік. Результатом конфлікту стала перемога чеченських збройних сил та виведення російських військ, масові руйнування, жертви та збереження Чечнею незалежності.

      Конфлікт полягав у прагненні Росії приєднати до себе Чеченську Республіку Ічкерію, яка з дотриманням усіх законодавчих норм та Конституції СРСР була перетворена спочатку на союзну республіку у складі СРСР, ставши шістнадцятою союзною республікою, а згодом реалізувала своє конституційне право на вихід зі складу СРСР. Це здійснювалось спираючись на Закон СРСР «Про порядок вирішення питань, пов’язаних з виходом союзної республіки з СРСР» в третій статті якого забезпечувалось право автономних утворень на вихід зі складу СРСР чи своєї союзної республіки.[10] Ці дії не тільки не були оскаржені і скасовані урядами СРСР та РРФСР, а й були визнані та офіційно затверджені ними. Таким чином Чеченська Республіка Ічкерія дотримавшись законів стала легітимною незалежною державою і була частково визнаною державою, яку тоді визнали Афганістан та Грузія. Тож агресивний напад Росії на Чеченську республіку можна вважати з такої позиції актом агресії проти незалежної держави та порушенням норм міжнародного права."http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B0_%D1%87%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0

      • 05.09.2012 00:43
        #
        - 0 +

        Этот текст копипащется на десятке сайтов.
        На деле легитимность самой процедуры была спорной, не говоря уже о том, что независимость ЧРИ не была признана никем (кроме двух государств).
        Называть россиян оккупантами, а боевиков, убивавших до этого мирное население и промышлявших работорговлей - ИМХО, верх цинизма.
        Дай Бог, чтобы нас минуло засилье "благородных горцев", т.к. ряд наших соотечественников, воспевающих их заслуги по геноциду окружающих народов - при их реальном появлении попрячется во все щели.

  • 31.05.2013 16:58
    #
    - -1 +

    Дорогой Алексей Семенович!
    при всем уважении к вам и вашему мнению хотелось бы в корен не согласится с теми фактами, что вы приводите в своем коментарии. И так по порядку.
    1. "Конфликт заключался в стремлении России присоединить к себе Чеченскую Республику". Немного наоборот - Чечня хотела выйти из состава России.
    2. Чечня ни когда не была республикой в составе СССР. Ее официальное название звучало как ЧАССР, где "А" - это автономная. а далее цитирую: "24 мая 1991 года были приняты изменения к Конституции РСФСР по названиям Автономных Советских Социалистических Республик — из них было убрано слово «автономные» и добавлено «в составе РСФСР»...так как напрямую указывалось их нахождение в составе РСФСР, конституция которой права выхода не давала." (смотрите подробнее об этом в Вики)
    3.Эти действия не были оспорены, так как вообще не могли опариваться ввиду их полной незаконности. К таким действиям отдельных должностных лиц в руководстве Чесни могла быть применена только статья 59 УК СССР, предусматривающая наказание вплаоть до высшей меры. собственно это и было исполнено в отношении большинства Чеченских лидеров много лет спустя
    4. Каким образом нахождения вооруженных сил на территории своей страны может считаться нападением?
    5. Так получается если Грузия и Афганистан частично признали Чечню, то это легитимное независимое государство, а если Россия и еще несколько стран признали Абхазию и Ю. Осетию, то это незаконные территориальные образования на территории независимой Грузии

    прошу прокоментировать мои аргументы, иначе буду считать дискуссию закрытой,а ваши доводы опровергнутыми полностью

  • 31.05.2013 17:20
    #
    - -1 +

    И к впопросу у расстрелах "мирных жителей" и колонн автомобилей с "беженцами". боевики передвигались по территории Чечни практически исключительно на гражданском транспорте, по этому распознать с воздуха кто сидит с шестерке "баклажан" не возможно. Реальные мирные жители с первых дней боевых действий лишились всей своей собственности и в первую очередь транспорта, так что пилот правильно предположил, что в автобусах и машинах ехали именно бандиты. А заснять расстреляный автобус так чтоб казалось что там ехали мирные козлопасы проще простого, достаточно с убиенных снять разгрузки и убрать из кадра калаши. Все, волшебство готово. Если Чечня была независимым государством, то должна была иметь регулярную армию, с соответствующей военной формой, знаками различия и документами у военнослужащих. Солдат до тех пор находится под защитой Гаагской и Женевской конвенций, пока он носит форму армии своей страны и имеет при себе документы. Если этого нет, то он не солдат, а террорист, бандит или просто преступник - беспредельщик (называйте как угодно) и отношение к нему должно быть соответствующее. А если учесть, что почти все жители Чечни на момент начала конфликта являлись гражданами РСФСР (на тот момент России, просто пасорта не все поменяли на новый образец) то их вооруженное выступление против законной власти могло и должно было рассматриваться с точки зрения УК как Терроризм, Государственная Измена, Организация и (или) участие в вооруженном мятеже, убийства по сговору совершенные группой лиц, грабеж, разбойное нападение и так далее. И ни как на борцов за "святую Ичкерию" это уроды не тянут, а если учесть что на определенном этапе Чеченцев собственно среди бандитов была едва половина, то можно было рассматривать данный конфликт как международную интервенцию


Будь ласка, залогіньтесь щоб мати можливість коментувати