До чого призводить самозахист в Україні

Граціотов.jpg

Уявіть собі - ви молодий хлопець, йдете вдень центром свого приморського міста, поруч з вами - кохана дівчина, чи то дружина, неважливо. В кишені, а може й на поясі у вас звичайний маленький швейцарський розкладний ніж, з лезом сантиметрів десь п'ять.

Йдете собі спокійно, навкруги купа людей. І ось до вас чіпляються два молодика, котрі не дуже обтяжені інтелектом, судячи з їх поведінки. Починають вас штовхати, збивають на землю, б'ють ногами, в тому числі в голову.

Люди, котрих навкруги вистачає, вас ніяк не захищають, не намагаються зупинити агресорів. Ваша дівчина кричить, намагаючись вирватись з рук нападників, теж отримує стусанів. Вам дуже важко відбитись від двох хлопців, крім того, ви дуже боїтесь, що дівчині можуть заподіяти лиха. І тоді ви вирішуєте, що треба якось зрівняти шанси... і розкриваєте ніж. Перочинний, як його зазвичай називають.

Вам не до розмірковувань про межі самозахисту, ви хочете жити, та хочете, щоб жила дорога вам людина. Не просто жила, а жила здоровою. Та й самим вам не хочеться стати калікою через якийсь особливо вдалий удар п'яного покидька. А у вас є хоч якийсь, але ніж. Хоч якийсь шанс на те щоб повернутись додому, а не потрапити у лікарню чи морг.

І ви б'єте, куди можете. І тікаєте, звісно ж, із дівчиною, бо хто знає, чи не буде поруч друзів цих скажених потвор, котрі напали на вас. І вже потім дізнаєтесь, що одного з нападників ви вбили.

Уявили? Ну а тепер уявіть собі, що все це сталось, наприклад, у США. Скоріш за все, про вас розкажуть по телебаченню, покажуть відеозапис інциденту, котрий був знятий стороннім спостерігачем. Можливо, назвуть героєм, котрий виконав роботу поліції, чи принаймні, свій громадянський обов'язок. Ви будете в очах оточуючих людиною, що захистила себе та свою жінку у складній ситуації, та самотужки змогла відбитись від двох нападників. Ви будете в очах суспільства ЧОЛОВІКОМ.

А тепер уявіть, що така ситуація сталась у слаборозвинутій державі, де міліція та прокуратура не дуже вже й знаються на законах, не самозахист - чи не злочин, а п'яне створіння, що вас било ногами в голову стає зненацька жертвою! Складно собі таке уявити, чи не так? Але поздоровляю вас - скоріш за все, якщо ви читаєте цей текст, ви якраз у цій країні й мешкаєте.

До чого призводить самозахист в Україні

У серпні 2010 року хлопець з Одеси, Слава Граціотов, відбився від двох нападників просто у центрі свого міста. Прохожі байдуже йшли повз хлопця, котрого били два п'яних покидька, і Славік прийняв єдине вірне рішення - дістав ніж, котрим, можливо, між парами різав сир та шинку ще пару місяців тому. Дістав та вдарив, бо хотів жити.

Що ж він має тепер? Вже два роки - подумайте лише, ДВА роки - його судять, він перебуває на підписці про невиїзд. Прокурор вимагає покарати Славіка ДВОМА роками тюрми, а на користь родичів вбитого гопніка примусити сплатити ТРИСТА тисяч гривень.

Що тут казати... Це батьки вбитого мали б сплатити гроші за те, що виховали злочинця, хулігана та, можливо, майбутнього вбивцю, бо хто зна, що б накоїв він, якби Славко не зупинив його на початку злочинного шляху. В понеділок, 15 жовтня 2012 року, в Одесі має бути оголошено вирок суду. Я не знаю, на що сподіватись. А

ле хотілося б вірити, що журналісти, політики та просто небайдужі не лишать Славіка Граціотова наодинці із тим, що у нас в країні зветься законом.