Надання зброї законодавчого статусу: страхи і забобони громадян

Надання зброї законодавчого статусу: страхи і забобони громадян

Події на Майдані та на Сході України все частіше змушують українців задумуватися над питаннями власної безпеки. Той факт, що наші громадяни можуть протистояти озброєним бандитам майже голіруч, звичайно, варте поваги.

Але палиці та бруківка - зовсім не аргумент проти автоматів та гвинтівок. Загроза зі Сходу та Придністров'я виносить пріоритет власної безпеки на якісно новий рівень.

Думки громадян, щодо їхнього ставлення до "легалізації" зброї в Україні, розійшлися приблизно 50:50, але у більшості тих, хто не підтримує подібні ініціативи, аргумент лише один: наше суспільство не готове до вільного доступу до зброї. Але тут скоріш за все переважають власні домисли, аніж об’єктивно вивчені факти.

Якщо не брати до уваги такі країни як США, Швейцарія, Італія та Німеччина, де законне озброєння населення призвело до значного зниження рівня злочинності (від 20 до 80 відсотків в різних випадках), то можна взяти за приклад країни колишнього СРСР: Естонія, Латвія та Литва мають неабиякий позитивний досвід легалізації вогнепальної зброї для населення.

Також, якщо Грузія сьогодні допомагає Україні реформувати МВС, то поділитися досвідом введення білого ринку вогнепальної зброї їм теж буде не складно, аби тільки наші "реформатори" захотіли перейняти подібну практику. Але найбільш яскравим прикладом є Молдова, в якій подібний експеримент пройшов на "ура". З прийняттям закону про легалізацію у 1994 році, рівень злочинності впав удвічі.

І хоча Молдова й досі відзначається одним із найвищих показників злочинності у Європі, але позитивний рух явно відчувається, не дивлячись на явну складну ситуацію на початку, що подібна до нашої.

Тому фраза "наше суспільство не готове" змушує задуматися, чи "були готові" жителі інших країн? Не думаю, що молдовани п’ють менше за українців, у них також трапляються політичні кризи (у 2009 році під час штурму адміністрації Президента та парламенту не було зафіксовано випадків поранення від вогнепальної зброї), вони не багатші за нас (тим більше у 94-му році), а Придністров'я, як можливий військовий конфлікт, турбує їх ще навіть більше, ніж нас.

Побутує думка, що почнуться повторюватися випадки, коли "в Америці якийсь підліток постріляв своїх однолітків у школі" і т.д. В цих ситуаціях потрібно краще вивчати новини. Більшість подібних випадків ставалися у штатах, де вільне носіння зброї заборонене, у навчальних закладах, де можливість зустріти озброєного перехожого мінімальна.

Тим, хто захоче зробити подібні речі, заборона легалізації аж ніяк не завадить. А там, де зброя вільно доступна для населення, відповідальність громадян більша, адже кожен, хто взяв до рук пістолета має розуміти усю серйозність та нести відповідальність за свої вчинки. Адже українці стараються змінитися на краще, що у них досить непогано виходить.

Щодо думки про те, що зброя потрапить до рук злочинців, хочу розчарувати, що вона давно у них є. І заборона легалізації аж ніяк не збільшить контроль за чорним ринком зброї, який сьогодні майже не підвладний правоохоронним структурам. Навпаки, створення легального ринку зброї, можливість відслідковувати та контролювати її власників нанесе неабияку шкоду підпільній торгівлі вогнепалом.

Якщо законний власник зброї може в будь-який час бути перевірений співробітником правоохоронних органів, то злочинці свої "стволи" міліціонерам не демонстрували і не збираються.

Злочинці та терористи використовують в основному автоматичну та гладкоствольну зброю. Йдеться ж про короткоствольну напівавтоматичну зброю, тобто про пістолети або револьвери, що не стріляють чергами. Вони мають малий боєзапас, невелику бронебійність, точність та дистанцію стрільби. Штурмувати, наприклад, Верховну Раду з ними буде безпечніше, ніж з кийками.

Та попри всі ці сподівання, декілька озброєних автоматами нацгвардійців з легкістю відіб'ють подібні атаки. Для цього потрібна більш серйозніша зброя, помпова рушниця або АК, перероблений під одиночну стрільбу. І ви не повірите, але останнє у нас цілком легальне!

Взяти до прикладу Сашка Білого - його автомат був цілком легальним. Тому залишається відкритим питання: чому зброя, з якою можна штурмувати адмінбудівлі є доступною, а для особистого захисту та захисту власного майна та сім'ї - ні?

Звичайно, для громадян України віком від 18 років без всіляких дозволів доступна пневматична зброя та револьвери, виготовлені під патрон Флобера. Вони є нелетальними і в більшості випадків застосовуються для спортивної стрільби. Травматична зброя доступна не кожному, лише після отримання неабиякої кількості дозволів та й то тільки окремим верствам населення.

Тим паче, законодавство України цілком і повністю направлене проти її власників і, скоріш за все, при звичайному самозахисті ви будете відповідати перед судом за нанесення тілесних ушкоджень різного ступеня важкості.

Легалізація зброї передбачає за собою не тільки контроль за нею, але й надання відповідних навичок поводження та користування короткостволом. Також, першочергове відсіювання осіб, які завідома можуть стати неблагонадійними. Лише тоді зброя може потрапити у вільний доступ. А питання корупції у виготовленні "папірців" - це вже інша тема для обговорення.

На даний час в Верховній Раді України за легалізацію вогнепальної зброї виступають представники "Свободи", окремі "ударівці" та Правий Сектор. Останні ж заявляють, що володіння зброєю - невід'ємне право кожного громадянина України захищати своє життя та протидіяти беззаконню. Відповідні законопроекти подані на опрацювання у ВР, але так і не розглянуті до цього часу.

Противниками доступу населення до зброї виступають монополісти сфери охорони, приватні охоронні фірми та представники МВС. Вони чудово розуміють наслідки прийняття закону про легалізацію зброї: скорочення кількості штату та можливий сильний опір населення у випадках міліцейського свавілля та перевищення службових повноважень.

Варто зауважити, що статистика по всьому світові показує мізерну частку злочинів із залученням зареєстрованої зброї у випадках правопорушень, де зброя взагалі застосовувалася. До прикладу, в Україні за 2012 рік було зареєстровано не більше 50 таких випадків, що складає 0,0025% від усієї кількості злочинів.

А з початку 2014 року, коли до рук українців потрапило чимало вогнепальної зброї, наші співвітчизники показують неабиякий рівень відповідальності та сумлінності. Звичайно, задля справедливості, варто відзначити поодинокі випадки застосування зброї та невелике збільшення кількості злочинів, але чи у цьому винні самі українці? Спробуйте задуматися.

Людину, яка не вміє плавати, вчать лише на практиці. Подібне порівняння можна застосувати й до ситуації в Україні щодо легалізації зброї. Поки населення її не отримає, не використає і не побачить результат, не зрозуміє свою відповідальність перед законами, суспільством та перед собою, не варто робити поспішних висновків щодо заборони вільного користування зброєю для населення. Та й злочинець спершу добре задумається, чи нема у його потенційної жертви пістолета, який буде направлений в сторону того ж злочинця? Подумайте і поставте собі питання, чи потрібна вам зброя?

Не хочеться зустрічати ворога, який сьогодні загрожує кожному громадянину нашої держави, не маючи у руках нічого. З битою або ломакою у кращому випадку. Адже ця проблема стосується кожного особисто і відкладати питання безпеки на майбутнє, погодьтесь, не варто.

Автор: Артем Темнов