А чи готові ми платити за недолугість наших законодавців, суддів та правоохоронців?
Європейський суд з прав людини
На очі потрапив ось такий цікавий документ. Досить об'ємний документ, який містить багато інформації, зокрема про кількість осіб, засуджених за скоєння злочинів проти здоров'я та життя особи, проти власності та проти громадської безпеки.
Так ось, за 2014-2015 роки кількість осіб, які були засуджені за злочини проти власності (грабіж, розбій, умисне знищення чи пошкодження майна) дорівнює більш ніж 12,5 тисячам. Якщо припустити, що кожний з засуджених скоїв лише по одному епізоду - то ми маємо щонайменше 12,5 тисяч потерпілих, які зазнали протиправного насильства по відношенню до себе та втратили певне майно. При цьому за грабіж у 2014-2015 роках було засуджено більше 10 тисяч осіб, за розбій - більше ніж 2.2 тисячі осіб, а за умисне знищення та пошкодження майна - 132 особи.
Статистика по засудженим у 2014-2015 роках за вчинення злочинів проти життя та здоров’я наступна: загальна кількість - 7383 особи, з них за умисне вбивство - 1633 особи; за умисне тяжке тілесне ушкодження - 3320 особи, за умисне тілесне ушкодження середньої тяжкості - 2290 та за погрозу вбивством - 140 осіб.
Отже, маємо близько 7,4 тисяч постраждалих від посягань на життя і здоров'я, якщо припустити, що кожний з засуджених завдав шкоди лише одній постраждалій особі.
Тобто за два роки було засуджено приблизно 20 тисяч осіб, які скоїли насильницькі злочини і мінімум стільки ж осіб постраждало від цих насильницький дій.
І на цьому фоні маємо звернути увагу на той факт, що за 2014-2015 роки в Україні всупереч приписам чинного законодавства було засуджено більш ніж 6,5 тисяч осіб за ст. 263 КК України - за незаконне поводження зі зброєю, боєприпасами та вибуховими речовинами.
Чому всупереч приписів чинного законодавства спитаєте Ви?
Відповідь на це міститься в диспозиції ч. 1 та ч. 2 статті 263 КК України, якими передбачена відповідальність за "носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу" та за "носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу".
Проблема в тому, що в Україні відсутній закон, який би відносив зброю та боєприпаси до об’єктів цивільних прав, що обмежені в цивільному обороті і на придбання, передачу чи збут яких передбачалося б отримання дозволу.
Відповідно до приписів Конституції України (ст. 13) власність зобов'язує і вона (власність) не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. При цьому відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Стаття 92 Конституції України встановлює окрім іншого, що виключно законами України визначається правовий режим власності.
У 2004 році набув чинності Цивільний кодекс України, стаття 316 якого визначає, що "правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб".
При цьому стаття 178 цього ж кодексу визначає оборотоздатність об'єктів цивільних прав та встановлює, що:
Об'єкти цивільних прав (речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага) можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі.
Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.
Тобто, наразі ми маємо таке:
1. В Україні відсутній закон, який би відносив такі об’єкти цивільних прав як зброя чи боєприпаси до зброї до об’єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом.
2. Маємо факт використання державою власності (зброї та боєприпасів) на шкоду окремій людині, про що свідчить наведена в вищевказаному документі статистика притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 263 КК України більш ніж 6,5 тисяч осіб за фактично правомірну поведінку.
При цьому в ВР України ще з грудня 2014 року знаходиться проект Закону України "Про цивільну зброю та боєприпаси" № 1135-1, розгляд якого не відбувається. І чим більше зволікають наші законодавці у вирішенні питання законодавчого врегулювання обігу зброї та боєприпасів, тим більше осіб, які прагнуть мати у своєму розпорядженні дієвий інструмент захисту себе та своєї родини, будуть незаконно притягатися до кримінальної відповідальності.
І така ситуація може спричинити навалу звернень до ЄСПЛ з приводу порушення права засуджених на справедливий суд, адже стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".
Наявна ситуація свідчить про те, що суди не виконують своєї функції та не встановлюють обґрунтованість висунутих обвинувачень за ст. 263 КК України, оскільки без віднесення у встановленому Конституцією та ЦК України порядку зброї та боєприпасів до об’єктів цивільних прав, обмежених в цивільному обороті (обіг лише за наявності дозволу) притягнення особи до кримінальної відповідальності за придбання, передачу чи збут зброї і боєприпасів - є незаконним.
З приводу притягнення до кримінальної відповідальності за носіння та зберігання зброї та боєприпасів без передбаченого законом дозволу слід зазначити, що суди також діють в супереч приписів чинного в Україні законодавства.
Частина 2 статті 319 ЦК України визначає, що "власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону". В Україні відсутній закон, який би зобов’язував власника зброї чи боєприпасів - носити та/чи зберігати їх лише за наявності дозволу на це. Отже, доки не буде закону - нормативно-правового акту, який прийнятий ВР України (адже це єдиний орган, який, згідно конституції України, має право приймати закони), який би зобов’язував власника зброї та боєприпасів отримати дозвіл на зберігання чи носіння цих об’єктів цивільних прав, що у встановленому законом порядку не обмежені в цивільному обороті, всі особи, які притягнуті до кримінальної відповідальності за ст. 263 КК України за носіння та/чи зберігання зброї (боєприпасів до неї) - є незаконно засудженими і суди України порушили їх право на справедливий суд.
А тепер саме цікаве - відповідно до приписів статті 56 Конституції України "кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень".
Тобто відшкодування за недолугість наших законодавців, суддів та правоохоронців має здійснюватися за наш з Вами рахунок, тобто за рахунок надходжень сплачених нами податків до бюджету України. А у разі прийняття ЄСПЛ позитивних рішень за зверненнями таких засуджених і присудження їм справедливої компенсації - можливе додаткове навантаження на бюджет України.
І на останок, всім тим, хто волав про відсутність збройової культури у українців, про можливість доступу сторонніх осіб до легальної зброї - за 2014-2015 рік лише одна особа засуджена за недбале зберігання зброї та боєприпасів. Одна особа - з багатотисячної збройової спільноти України.
Чорний Іван
Адвокат, партнер АО
Головань і Партнери
Ииии как бы всем все равно. В судах как сажали по 263 так и сажают. МВС как выдавало по указу 622 разрешения так и выдает.
А кто то сопротивляется этому?!
Дякую Iвану Чорному за цiкаву статтю!
Шановний пане Iване, яка реакцiя судiв на вашi аргументи?
Чи вдалося когось виправдати по 263-й? Чи дiйшов хтось до ЄСПЛ? Дякую.
Можливо нацближчим часом і вдасться використати. Працюємо
То что и хотел, милиционеров (теперь полицаи) и СБУ которые у отца коллекцию забрали (напомню при Кучме еще дело было), пусть без пенсии сидят и платят моральный ущерб. Забрали все себе, кроме патронов (патроны к нарезному, были в единичных экземплярах), так вот дежурный дознователь подкинул (достал и добавить к каждому экземпляру еще по 4...5 штук) чтоб весомое дело, типа почти 100 патронов изъято. Так как отказывался отдать добровольно-принудительно раритеты. А когда мусора стволы продавали (Коминтерновский РОВД Харьков ) так сдали только участкового (сдали его бывшие "сидельцы") и техника, а начальство сухим вышло и еще за деньги налогоплательщиков живет.Напомню один ствол мокрым "стал", второй нашли у банды которую мусора курировали. Только после этого решили дело заминать... Вопрос как правильно составить иск и куда подовать?
Без изучения документов по Вашей проблеме давать какие либо советы - не профессионально. Да и сроки исковой давности скорее всего истекли, так как Вы же сами написали - что это еще при Кучме было
Дело принципа, 2003 год. Тогда надо просто взять гражданина осужденного (более свежего так сказать, и при нынешней власти) по данной статье и сделать открытый судебный процесс.
Якщо були порушені особисті немайнові права (обшук, позбавлення волі, ... ), то позовна давність не поширюється - ст. 268 Цивільного кодексу.
Також можна спробувати зняти судимість.
исковая давность была упомянута к возможности вернуть раритеты (коллекцию).
судимость может быть уже погашена.
Стаття 89. Строки погашення судимості
Такими, що не мають судимості, визнаються:
1) особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;
2) жінки, засуджені відповідно до статті 79 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо після закінчення цього строку не буде прийняте рішення про направлення для відбування покарання, призначеного вироком суду. Якщо засуджена не була звільнена від додаткового покарання і його строк перевищує тривалість іспитового строку, то жінка визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;
3) виключено;
4) особи, які відбули покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців або тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи достроково звільнені від цих покарань, а також військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті замість арешту;
5) особи, засуджені до основного покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт або арешту, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
6) особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочин невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
7) особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
8) особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
9) особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.
(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із
законами України від 15.11.2011 р. N 4025-VI,
від 14.10.2014 р. N 1698-VII)
Стаття 90. Обчислення строків погашення судимості
1. Строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання.
Коллекция бог с ней и мертвые с проклятиями... Ведь у каждой вещи своя история и карма. Они не приносят добра, если не выбирали хранителя или в корыстных целях используются. Вопрос был поднятия для общества самого процесса над с СИСТЕМОЙ. Да обыск без санкции был, прокурор чтоб все побыстрому было заинтересован, а судья даже не пояснил за что и почему, а аквариумист (кличка СБУ в наследство от КГБ) обнаглел. Но разрешение на гладкоствол не забирали.
Будь ласка, залогіньтесь щоб мати можливість коментувати