Вимоги до написання Закону

Назва Закону

Закон повинен мати якомога лаконічнішу назву, що вказує на предмет правового регулювання. З назви будь-яка людина повинна дізнатися/зрозуміти про що йдеться в Законі. Назва має бути проста для запам’ятовування.

Формулюючи назву, бажано викласти її максимально лаконічно, але так, щоб вона була зрозуміла і з якої можна було б судити про предмет регулювання.

Преамбула Закону

Преамбула Закону є його невід’ємною частиною і підлягає врахуванню при тлумаченні, роз’ясненні й застосуванні Закону.

Преамбула Закону не повинна містити правових норм.

Преамбула Закону не повинна дублювати зміст інших структурних складових цього Закону.

 

Структура Закону

Закон складається з Розділів, Статей та їх частин і пунктів

 

Розділ Закону

Це логічно відокремлена і систематизована частина статей Закону, які можуть систематизуватися за логічним принципом (наприклад, від простого до складного), за предметом правового регулювання, за суб'єктами, тощо.

 

Стаття Закону

Основою Закону є правова норма, а місцем розміщення правової норми є стаття закону. Треба прагнути досягти відповідності статті нормативного акта зі структурою правової норми, особливо якщо така відповідність допустима та корисна для практики застосування правової норми.

 

Стаття Закону може включати декілька логічно пов'язаних між собою норм права, і навпаки, одна норма може формулюватися в кількох статтях Закону. Але, незалежно від прийому вираження правової норми в статтях Закону, вона не повинна втрачати своєї логічної структури: лише в такому випадку вона збереже здатність бути загальнозобов’язуючим регулятором суспільних відносин.

 

Вимоги до статті Закону

Пропонується такий поділ статті Закону на структурні елементи:

Стаття - це основна структурна одиниця Закону, яка містить завершені нормативні положення. Стаття має порядковий номер та назву, що відображає її зміст.

Стаття може мати кілька частин, що уточнюють і конкретизують у логічно завершеному вигляді викладені в ній приписи. Частини нумеруються арабськими цифрами з точкою. Якщо стаття не має двох або більше частин, вважається, що вона має одну частину, перед початком цієї частини ставиться арабська цифра „один” із крапкою (1.). Частина може поділятися на абзаци, що розвивають, уточнюють або конкретизують положення, викладені в частині. Абзаци частини не нумеруються.

В частині, яка містить перерахування, кожне таке перерахування починається з абзацу (нового рядка) і називається пунктом. Пункт позначається арабською цифрою з крапкою справа. За необхідності перерахування всередині пункту пункт може мати підпункти, які починаються з абзацу з маленької літери та нумеруються маленькими літерами з крапкою справа. Пункти та підпункти не складають завершеного речення і мають тлумачитися в контексті відповідної частини статті.