Пограбування ветерана: коли бойовий досвід не рятує від нападу?

Чому бойовий досвід не врятував ветерана від нападу злочинців, в чому реальна небезпека травматичної зброї та як у Верховній Раді злили справу ветерана Русінова - поговоримо в цьому випуску.

Пограбування ветерана: коли бойовий досвід не рятує від нападу? | Факти без ілюзій 30 березня 2026

Вітаю, товариство! Це «Факти без ілюзій» — тут ми говоримо про те, що інші воліють не помічати.

У цьому випуску: Чому бойовий досвід не рятує ветерана у власній хаті без зброї в руках. Як «гумова ілюзія» травматів ламає долі та відправляє власників за ґрати. Та чому парламент відмовив у створенні ТСК у справі ветерана Сергія Русінова.

Поїхали.

НАПАД НА ВЕТЕРАНА: ХИБНА ІЛЮЗІЯ БЕЗПЕКИ

Подія, яка сколихнула Чернігівщину та має стати тривожним сигналом для кожного з нас. У селі Стольне двоє озброєних зловмисників вчинили розбійний напад на ветерана Збройних Сил України прямо у його власному будинку. Деталі цього зухвалого злочину в офіційному звіті поліції.

Двоє мешканців Корюківщини озброївшись зв'язали та побили ветерана, щоб заволодіти його коштами. Потерпілому ветерану зв'язали руки липкою стрічкою, побили та, погрожуючи застосуванням зброї, змусили повідомити пароль до мобільного телефону. Після цього нападники заволоділи телефоном потерпілого та втекли. Поліцейські за «гарячим слідом» затримали двох осіб, причетних до вчинення злочину. Ними виявились односельці потерпілого чоловіка – 19-річний та 47-річний жителі Менської громади. Правоохоронці вилучили у них балаклави, автомат АК-74, два пістолети, гранату з запалом, набої та мобільний телефон потерпілого.

Ось такі сухі факти, за якими стоїть трагедія людини, що пройшла пекло війни на фронті, але виявилася абсолютно беззахисною у власній домівці. Постає вкрай болюче та логічне питання: як могло статися, що ветеран Збройних Сил України, людина з бойовим досвідом, не мав у своїй хаті навіть звичайної мисливської рушниці?

Ця ситуація є наочним і дуже жорстким прикладом небезпечного розслаблення, яке панує в тилу, де не тільки ветерани але і громадяни помилково вважають, що небезпека десь там, на лінії зіткнення.

Ми маємо усвідомити, що готовність до самозахисту — це не лише право, а обов’язок кожного дорослого чоловіка, особливо в країні, де на руках у криміналітету, як ми бачимо з вилученого арсеналу, знаходяться автомати та гранати.

Зверніть увагу: автомат Калашникова та бойова граната у нападників не залишають господарю часу на роздуми чи переговори. Проте довгі роки в нашому суспільстві культивувався шкідливий міф про те, що будь-який опір злочинцю призведе до в’язниці, і цей страх перед законом часто стає сильнішим за інстинкт самозбереження.

Ця ситуація на Чернігівщині є ідеальним прикладом для застосування права на самозахист, адже тут зійшлися всі три умови зазначені Верховним Судом України: напад групи осіб, напад озброєних осіб та насильницьке вторгнення у житло.

Для подолання подібних упереджень необхідно звернутися до фундаментальної правової позиції, яку висловив Верховний Суд у Постанові від 25 вересня 2025 року. Розглядаючи справу громадянина, який застосував напівавтоматичну рушницю проти трьох нападників, що намагалися вдертися до його будинку з металевою трубою, найвища судова інстанція чітко визначила межі дозволеного самозахисту.

«Частиною 5 ст. 36 КК передбачено, що незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає, не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення».

«У разі констатації того факту, що мав місце або напад озброєної особи, або напад групи осіб, або йшлося про відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, особа не підлягає кримінальній відповідальності за будь-які наслідки, які настали внаслідок вчинення таких дій, в тому числі й за наслідки у вигляді смерті або ж спричинення тяжких тілесних ушкоджень».

«Особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або можливості звернутися за допомогою до інших осіб або органів влади. Це правило безпосередньо вказане у кримінальному законі, а тому покликання у деяких судових рішеннях на ту обставину, що особа могла уникнути посягання або звернутися по допомогу до правоохоронних органів безпосередньо суперечить кримінальному закону».

Ці цитати мають бути викарбувані в пам’яті кожного українця, адже Верховний Суд остаточно легітимізував право людини не бути жертвою та захищати свою оселю будь-якою ціною. Приклад ветерана з Чернігівщини має стати уроком для потенційних жертв: якщо ви не озброєні — ви лише ціль для бандитів, і жодні минулі заслуги не зупинять грабіжника, який знає про вашу незахищеність. В кожному домі має бути принаймні мисливська рушниця, а її власник повинен вміти нею користуватися, не вагаючись у момент загрози.

Водночас цей сюжет є серйозним сигналом для тих, хто планує подібні напади: господар має законне право зустріти вас вогнем на ураження без попередження, і закон буде повністю на його боці, навіть якщо наслідком стане ваша смерть. Злочинці мають усвідомити: заходячи в чужий дім, ви автоматично виписуєте собі смертний вирок, під яким вже стоїть підпис Верховного Суду України.

Ми продовжуємо нашу боротьбу за адекватне збройове законодавство, включно з наданням громадянам права на короткоствольну зброю для самозахисту, адже у тісному коридорі власного дому пістолет буде набагато ефективнішим.

Ба більше - пістолет може бути єдиним можливим засобом оборони для літніх людей, жінок, людей з інвалідністю та будь-кого, хто має обмежені фізичні можливості скористатися довгоствольною зброєю, яку треба міцно тримати обома руками.

Але вже сьогодні кожен має використовувати всі наявні законні інструменти для забезпечення власної безпеки. Пам’ятайте, що озброєна громада — це суспільство вільних людей, здатних захистити себе та свою державу. Ви думаєте, напад на Чернігівщині — це випадковість? Аж ніяк. Це вирок ілюзії безпеки, у якій нас навмисно тримають. Поки кримінал озброюється автоматами, вам роками впарюють травматичні пістолети, як єдиний порятунок.

Перш ніж продовжимо — поставте вподобайку під цим відео, підпишіться на канал та поширте цей випуск. Це найпростіший спосіб допомогти правді пробиватися крізь алгоритми Ютуба. А якщо ви вважаєте нашу роботу важливою і готові підтримати розвиток каналу — ставайте спонсорами каналу та долучайтесь до нашої МОНОБАЗИ. Посилання в описі, а для наших резидентів там завжди є приємні подарунки та розіграші.

А тепер про те, як так звана «травматична зброя» стає для українця не захистом, а квитком до в’язниці, та чому один постріл гумовою кулею може коштувати вам чотирьох років реального терміну ув'язнення — дивіться в нашому наступному сюжеті.

ТРАВМАТИЧНА ЗБРОЯ – ШЛЯХ ДО В'ЯЗНИЦІ

Чотири роки реального позбавлення волі за один постріл гумовою кулею в обличчя. Це не теорія і не залякування — це реальний вирок суду для 53-річного киянина. Ця історія — ідеальна ілюстрація того, як так звана «травматична зброя» перетворює звичайний побутовий конфлікт на кримінальну драму з ув'язненням.

Давайте подивимось на факти мовою офіційних зведень.

У поліції Києва повідомили: інцидент стався у Голосіївському районі столиці під час вигулу собак. Між двома чоловіками виник конфлікт через сутичку між тваринами. Під час сварки один із учасників дістав зброю та вистрілив іншому в обличчя, після чого втік з місця події. Слідчі встановили особу нападника та затримали його за місцем проживання. Під час проведення невідкладного обшуку житла зловмисника правоохоронці вилучили не лише зареєстрований пістолет травматичної дії, а й газовий пістолет та набої до них. Суд визнав чоловіка винним у хуліганстві та призначив покарання — 4 роки тюрми.

Зверніть увагу на цей «арсенал»: травмат і газовий пістолет. Людина роками колекціонувала іграшки, які не здатні зупинити реального злочинця, але чудово підходять для того, щоб вистрілити в обличчя сусіду за принципом, “воно ж не справжнє”.

Те, що стрілець втік, теж не випадковість. На гумовій кулі неможливо провести повноцінну балістичну експертизу через відсутність чітких слідів від нарізів. А у випадку відсутності гільз на місці події — знайти власника зброї майже неможливо, чим часто і намагаються скористатися злочинці. Можливо це створило у стрільця хибне відчуття анонімності та безкарності. Але, як бачимо, сусіди ідентифікують швидше за будь-яку кулегільзотеку.

Потерпілому в цій історії відверто поталанило. Наскрізна вогнепальна рана губи — це «подарунок» долі. Швидше за все, стрільба велася звичайним «сертифікованим» набоєм з мінімальною потужністю. Проте ми знаємо: багато хто використовує «посилені» набої, бо розуміє — стандартна гума не зупиняє. У такому випадку наслідки були б катастрофічними. Навіть звичайний сертифікований патрон при влучанні в очне яблуко — це гарантована інвалідність. А постріл посиленим набоєм у скроневу ділянку голови, сонячне сплетіння або шийну чи стегнову артерію може призвести до летального наслідку.

Травмат — це безвідповідальна зброя абсолютно непрогнозованої дії. І є ще дещо, про що вам слід знати: у цивілізованих країнах терміну «травматична зброя» взагалі не існує. Використовується поняття less-lethal weapons — тобто менш летальна зброя. Вона заповнює прогалину у врегулюванні застосування сили поліцією. Переважно це рушниці призначені для стрільби гумовими кулями, при чому вони мають характерні візуальні ознаки - помаранчеві цівку та приклад з написом less-lethal.

Але це за кордоном, натомість в Україні та решті пострадянських країн спритні правоохоронці вирішили не втрачати можливість набити свої кишені за рахунок громадян, що прагнуть самозахисту. Саме тому і з'явилися так звані пристрої для відстрілу куль несмертельної дії “травмати”, які зовні не відрізняються від бойових пістолетів. Але для громадян цей винахід правоохоронців перетворився на фатальну пастку.

Поки держава зволікає із адекватним законом про цивільну зброю, розбудована ціла хабарницька схема з отримання дозволів на придбання травматів, а українці, позбавлені можливості захищати своє життя справжніми пістолетами продовжують купувати сурогати, які замість захисту дарують лише ілюзію сили та квиток до виправної колонії.

І це підтверджує жорстка статистика щодо використання «травматів»:

● У 70% випадків травматична зброя не зупиняє нападників, а лише більше розлючує їх. Як наслідок, власник травмату може отримати значно важчі каліцтва, ніж якби був без зброї, і при цьому ризикує втратити сам пристрій.

● Ефективність у холодну пору року через щільний одяг становить лише 3%.

● При цьому у 5% випадків застосування призводить до летального результату, адже власники травматів, розуміючи їхню неефективність намагаються стріляти в обличчя.
Ну а потім плачуть у судах, що «хотіли лише налякати», але гумова куля вирішує інакше.

Окремо хочу наголосити: наша країна сьогодні перенасичена бойовою зброєю. У відповідь на демонстрацію вашої травматичної «пукавки» у конфлікті через собаку тепер може прилетіти справжня куля.

Найважливіше — це психологічна пастка. 80% тих, хто застосував травмат, очікували від нього зовсім іншого ефекту. А на питання, чи стріляли б вони в тій ситуації, якби мали в руках справжній бойовий пістолет — 90% відповіли «НІ». Чому? Бо справжня зброя — це величезний важіль відповідальності та зовсім інший рівень прийняття рішення. Вона змушує мозок працювати, оцінювати наслідки кожного пострілу. А «гума» цей мозок вимикає, бо здається безпечною іграшкою, за яку «нічого не буде».

Вирок у 4 роки тюрми — це холодний душ для всіх любителів «постріляти гумою». Травматичні пістолети — це зло, яке має бути виведене з обігу. Поліція носить справжню зброю, бо чітко розуміє: травматичні набої призначені для спеціальних поліцейських операцій, а не для відвернення смертельної загрози.

Держава має нарешті надати громадянам право на справжню короткоствольну зброю. Тільки так ми отримаємо відповідальних власників, чіткий балістичний контроль і реальну безпеку, а не побутові розбірки з інвалідністю та тюремними термінами.

Справжня безпека в країні може виникнути лише як результат нашої спільної волі до встановлення цивілізованих норм володіння зброєю.

І саме тому зараз, як ніколи, варто підтримувати тих, хто роками послідовно відстоює наше право на збройний самозахист. Ставайте частиною Української асоціації власників зброї. Це єдина в країні профільна організація, яка реально лобіює Закон про зброю, що передбачає право на придбання та приховане носіння короткоствольної вогнепальної зброї.

Ваша підтримка — це сила Асоціації. Кожен з вас може допомогти, просто набувши членство в УАВЗ. До того ж, зараз саме час це зробити, адже триває розіграш 12 напівавтоматичних рушниць TUDORS серед членів Асоціації.

Не гайте часу — переходьте за посиланням в описі, читайте умови та зголошуйтесь до УАВЗ. Разом ми змусимо систему нас почути.

Травматична пастка — це лише частина системи, де громадянина намагаються залишити беззахисним. Але поки ми розбираємось з ілюзією самозахисту, у Верховній Раді розігрується значно цинічніша драма.

Про те, як профільний комітет офіційно відмовив у створенні ТСК у справі ветерана Сергія Русінова та чому влада так боїться реального розслідування — дивіться у нашому наступному сюжеті

КРУГОВА ПОРУКА: ЯК ХОВАЮТЬ ПРАВДУ У СПРАВІ ВЕТЕРАНА РУСІНОВА

Ми знову повертаємось до справи ветерана Сергія Русінова на позивний «Шаман». Як вам добре відомо — 27 січня у селі Нехворощ на Черкащині звичайний обшук перетворився на криваву бійню, що забрала життя ветерана та чотирьох поліціянтів.

Попри протести ветеранських спільнот та вимоги місцевих громад, сотні тисяч переглядів зокрема наших відео та гучний суспільний резонанс та вимогу до ВРУ створити ТСК - дива не сталося. Київська стіна виявилася непробивною.

Верховна Рада офіційно відмовила у створенні Тимчасової слідчої комісії (ТСК) для розслідування цієї трагедії. Система зробила все, щоб не дати правді вийти за межі поліцейських кабінетів.

Найбільше обурює той факти, що відповідь надійшла від комітету з питань правоохоронної діяльності, профільного комітету, який знаходиться під очевидним впливом МВС. Послухайте, чим вони обґрунтовують своє небажання шукати правду, цинічно ховаючись за Конституцію.

ТСК не може підміняти собою правоохоронні чи судові органи та не має права здійснювати оперативно-розшукові чи слідчі дії.

Але це лише початок. Вони прямо кажуть, що парламентський контроль у цій країні — це порожній звук.

Згідно з частиною четвертою статті 89 Конституції України висновки і пропозиції ТСК не є вирішальними для слідства та суду... мають повідомний характер, і вони не є такими, що зумовлюють характер дій відповідних органів слідства чи суду.

Перекладаю з чиновницької мови: розслідування п'яти смертей для них — це лише «повідомлення», на яке можна не звертати уваги. 

Поки в Києві «футболять» справу, на місцях панує рідкісна одностайність і цей контраст вражає. Депутати Черкащини, які на власні очі бачать наелектризоване суспільство, та добре розуміють потенційні ризики вимагали ТСК майже одноголосно.

3 березня 2026 року на позачерговій сесії Черкаська обласна рада майже одноголосно ухвалила три рішення щодо звернення ветеранських організацій до ВРУ щодо створення ТСК.

Навіть провладна фракція «Слуга народу» на місцевому рівні підтримала цю ініціативу. Але в Києві вирішили, що думка цілого регіону — ніщо порівняно зі спокоєм у МВС.

Замість ТСК звернення просто переслали до ДБР «для розгляду в установленому порядку». Але ТСК мала розслідувати те, що ДБР зазвичай «не помічає».

Послухайте, що саме влада вирішила не з'ясовувати.

Причини ескалації конфлікту та фактори, що довели ветерана Сергія Русінова до використання зброї для захисту своїх прав.

Роль Черкаської ОВА (зокрема Ігоря Табурця): чому не були застосовані механізми медіації та реагування на сигнали про конфлікт?

Роль депутата Віталія Сторожука. Перевірка конфлікту інтересів та можливого тиску на ветерана через майнові та земельні питання.

Можлива фальсифікація доказів: звідки у будинку ветерана, який все життя боровся з наркоманією, взялися 4 кілограми наркотиків?

Особливий цинізм — ці 4 кілограми канабісу. Класична спроба очорнити ім’я загиблого, щоб виправдати провал поліцейської операції.

Вони кажуть: «нехай розбереться ДБР», але ми знаємо, як вони «розбираються». Подивіться на справу закатованого ще у 2014 році журналіста Василя Сергієнка, племінником якого був загиблий ветеран Русінов.

Станом на кінець березня 2026 року лише один із семи підсудних у справі перебуває під вартою... Судовий розгляд зупиняли у зв'язку з призовом обвинувачених для проходження військової служби.

Десятий рік! Суди стосовно організаторів та виконавців тривають десятиліття. Ось яке майбутнє влада готує для справи Сергія Русінова — повне забуття у кабінетах ДБР.

Не забуваймо і про те, що відбувалося після трагедії. Поліція влаштувала справжню помсту родичам ветерана.

Володимира Ліневича, чоловіка сестри ветерана, силоміць витягли з машини, били берцями, залишили лежати в снігу обличчям вниз протягом півтори години, а потім ще чотири години тримали на морозі в наручниках.

Під приводом ст. 263 про «незаконну зброю» спецпризначенці розгромили будинок Ліневичів, але нічого не знайшли. Це не правосуддя — це методи бандитських розбірок.

Тепер, коли ветеран нарешті буде похований — а він не був похований майже два місяці, бо тіло не видавали — у мене немає сумнівів: влада розраховує, що одночасно з ним буде похована і правда про цей злочин. Тіло — в землю, справу — в архіви ДБР.

Але ви помиляєтесь!

Заганяючи тліючий вогонь соціальної несправедливості під килим юридичного крючкотворства, правопохоронний комітет Верховної Ради фактично підносить сірник до порохової діжки.

Система думає, що вона виграла час, відсторонивши на період слідства начальника обласної поліції Олега Гудиму, щоб «випустити пару». Але пам’ятайте: хлопці повертаються з фронту із загостреним відчуттям справедливості. Якщо ви не забезпечите об'єктивного розслідування зараз — завтра ця трагедія може повторитися будь-де.

Товариство, на сьогодні це всі факти без ілюзій. Тож поширюйте це відео. Зголошуйтесь до Української асоціації власників зброї та Мережі вільних людей. Підписуйтесь на цей канал та підтримуйте його на Монобазі. Всі необхідні посилання ви знайдете в описі до цього відео.

І пам'ятайте — вільні люди мають зброю.

Далі буде.