Законність релоаду мисливських боєприпасів. Юридичні аспекти

Кримінальний кодекс проти релоаду

Поштовхом до появи цієї статті стало запитання одного із членів Української асоціації власників зброї щодо правомірності самостійного спорядження в Україні набоїв до гладкоствольної мисливської зброї. Здавалося б, нічого складного у запитанні нема. 

Досить зайти в мисливський магазин і поглянути на прилавок, або задати пошук в мережі Інтернет, щоб зрозуміти: якщо у продажу є така кількість пропозицій компонентів та пристроїв для виготовлення набоїв, то які можуть бути сумніви – це практика легальна та поширена.

Але спроба знайти таку ж очевидну і однозначну відповідь на це питання у законодавстві призвела до неочікуваного висновку – вже майже рік релоад боєприпасів для мисливської гладкоствольної зброї приватними особами в Україні є кримінально караним діянням, а отже незаконним.

Така ситуація склалася з декількох причин.

По-перше, законодавець при внесенні у 2012 році чергових змін до Кримінального кодексу України, а саме при прийнятті статті 263-1 КК України "Незаконне виготовлення, переробка чи ремонт вогнепальної зброї, або незаконне виготовлення бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв" випадково чи зумисне "випустив" з фабули цієї статті виключення щодо боєприпасів для гладкоствольної мисливської зброї, а отже включив у сферу дії цієї норми закону незаконне виготовлення боєприпасів до усіх видів вогнепальної зброї.

При цьому, виключення щодо мисливської гладкоствольної зброї є в тексті статей 262 КК України "Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем" та 263 КК України "Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами", що створює парадокс - незаконні дії щодо мисливської гладкоствольної зброї не є злочином, а такі ж самі дії щодо виготовлення боєприпасів до цієї зброї є злочинними.

По-друге, спроби знайти у законодавстві, визначення або регламент того, що вважається законним виготовленням боєприпасів до мисливської гладкоствольної зброї привели до ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" якою встановлюється ліцензування діяльності з виробництва вогнепальної зброї невійськового призначення і боєприпасів до неї суб'єктами господарювання, тобто юридичними особами та фізичними особами-підприємцями.

Що ж до звичайних громадян, - власників зброї, - у нашому законодавстві ані слова.

По-третє, але, найважливіше - в українському законодавстві про обіг зброї та боєприпасів відсутнє чітке визначення понять та термінів, що є прямим наслідком відсутності базового закону про зброю, який би чітко розставив всі крапки над "і", тому маємо ситуацію коли для терміну "бойові припаси" існує чітке визначення, яке охоплює і набої для гладкоствольної мисливської зброї, а для однорідного словосполучення "боєприпаси" існує вже два різних визначення, одне з яких походить з міжнародного права та означає "...постріл у комплекті або його компоненти, у тому числі патронні гільзи, капсули, метальний заряд, кулі або снаряди, які використовуються у вогнепальній зброї, за умови, що самі такі компоненти підпадають під систему дозволів у відповідній Державі-учасниці" (тобто, враховуючи дозвільний порядок виготовлення, придбання, зберігання гладкоствольних мисливських набоїв та їх складових компонентів у нашій державі, охоплює мисливські набої до боєприпасів), а інше визначення стосується лише військової зброї та визначає їх як пристрої для ураження живої сили противника.

Повертаючись до суті питання, маємо наступне: 

- Кримінальний кодекс України встановлює кримінальну відповідальність за незаконне виготовлення бойових припасів до будь-якої вогнепальної зброї, до якої відноситься і гладкоствольна мисливська,
- підзаконні нормативні акти та ратифіковані міжнародно-правові акти відносять набої до гладкоствольної мисливської зброї до бойових припасів,
- законодавство не визначає, що таке законне виготовлення боєприпасів фізичними особами, тобто не регламентує це питання взагалі.

Звичайно, якщо користуватися загальним принципом правових держав, який гласить, що громадянинові дозволено усе, що прямо не заборонено законом, можна трактувати останній аргумент на користь громадянина і стверджувати, що при відсутності у профільному законодавстві прямо і однозначно прописаної заборони на виготовлення громадянами набоїв до гладкоствольної мисливської зброї, такі дії є законними, але необхідно не забувати, що наша правова система, зокрема правоохоронна, живе ще за старим принципом - усе, що прямо не дозволено законом - заборонено.

Таким чином, маємо парадоксальну правову ситуацію, коли в магазинах вільно та законно продаються компоненти для виготовлення набоїв до мисливської гладкоствольної зброї, але громадянин, придбавши ці компоненти, не має права виготовити собі такі набої. Наостанок зазначу, що в законодавстві (у підзаконних нормативних актах) зустрічається ще й поняття спортивної зброї, зокрема гладкоствольної, яка взагалі з незрозумілої логіки "залишилася" поза увагою Кримінального кодексу.

На правах постскриптуму, або фахове теоретизування

У частині 1 статті 222 Кримінального кодексу УРСР 1960 року (який був чинним в Україні до 2001 року) незаконні дії щодо зброї і боєприпасів до неї, в тому числі їх незаконне виготовлення, були об'єднані однією нормою, або, як кажуть фахівці, фабулою.

Тому, виключення щодо гладкоствольної мисливської зброї логічно розповсюджувалося і на бойові припаси до неї.

Ця ж логіка підтверджувалася постановою Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про розкрадання, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами" відповідно до якої патрони, набої до гладкоствольної мисливської зброї не були предметом злочинів, передбачених ч.1 ст. 222 і ст. 223 Кримінального кодексу.

Цієї ж логіки, але із зворотним значенням законодавець і Верховний суд дотримувалися у статті 224 "Недбале зберігання вогнестрільної зброї і боєприпасів", яка не містила виключення щодо мисливської зброї та боєприпасів і якою встановлювалася кримінальна відповідальність за недбале зберігання будь-якої вогнестрільної зброї і будь-яких бойових припасів (в тому числі мисливської гладкоствольної рушниці та бойових припасів до них).

А у чинному Кримінальному кодексі України ця чітка логіка зруйнована і незаконне виготовлення бойових припасів віднесено до самостійної статті Кримінального кодексу, що дозволяє стверджувати, що предметом цього злочину є будь-які незаконно виготовлені боєприпаси.