Андрій Оврамець

Знайомий почерк. Підкидають, зазвичай, гранати або патрони. Пістолети підкидають дуже рідко, бо той, кому підкидають, може виявити раніше, ніж треба і не заявити :).

Круто, цікава інформація! Тоді це пояснює звідки такий міф з'явився взагалі і поширився в гігантських масштабах. Зрештою, кожен міф має якесь своє реальне підгрунтя. Я, наприклад, думав, що хтось десь колись постріляв по швелеру чи двотавру і сплутав його з рейкою. І так понеслось... Вчора спеціально постріляв бронебійними з FAL і G3, пробити вдалося лише відрізок рейки дитячої залізниці, та й то через раз. А швелер - на ура. Знайду відповідну рейку, обов'язково протестую.

А от що не міф, а реальність - гвинтівки Мосіна, СВТ і, з певними обмеженнями, СВД можуть без проблем стріляти патронами калібрів 7,62х51 з латунною гільзою. В СВТ навіть газовідвід не треба перестроювати, причому подаються такі патрони з магазину навіть рівніше, ніж штатні (через відсутність ранту). СРСР був готовий до протистояння з блоком НАТО ще до його створення :).

Ууу, біда... :).

Випередили мене, озвучили багато міфів :). Щодо "Чем длиннее ствол, тем выше точность" - це актуально і для гладкоствольної зброї також.

І кілька поширених міфів про холодну зброю.
• Мечем чи шаблею людина може перерубати ствол гвинтівки. Популярний міф періодів Громадянської війни в СРСР та Другої світової війни.
• Японські мечі мають традиційно бритвену заточку. Насправді – значно тупіші заводської заточки більшості сучасних ножів, папір «на вису» не ріжуть.
• Дамаська сталь для ножа — найкраща, інші сталі з нею не зрівняються. Насправді все навпаки, інструментальні сталі ХХ століття (і вітчизняні, і зарубіжні) за всіма характеристиками переважають дамаск, деколи в рази.
• Штики від автомата Калашникова ні на що не придатні, нічого не ріжуть, легко ламаються. Це байки людей, які їх носили лише будучи днювальними. Насправді, штики 6Х3 і, особливо, 6Х4 – одні з кращих у цій категорії холодної зброї зразки (з урахуванням свого призначення), дуже грамотно спроектовані, краще, ніж сам автомат.
• Ніж «Вишня», який неправильно називають НР-43, був розроблений у 1943 році. Насправді він з’явився не раніше 1979 року, швидше, десь у період між 1981 і 1988 роками, після ознайомлення в СРСР з ножами Mares Jolie, Glock FM-78, A-F.
• Історична холодна зброя багато важить. В реальності маса переважної більшості шабель, одноручних мечів і шпаг лежить у межах близько 600-1300 грамів із модальним інтервалом 850-1000 г.
• Шаблею в бою можна з легкістю відрубати людині голову. Насправді це зробити малореально, майже неможливо. Світова історія не знає жодного такого підтвердженого випадку. Страта не рахується, там жертва нерухома і зброя, як правило, важча.
• Ушкодження від холодної зброї дуже страшні, набагато важчі, ніж від вогнепальної. В реальності, навіть у 18-19 століттях травми від холодної зброї навчилися обробляти настільки добре, що в хірургічних настановах для військ не приділяли їм особливого значення, у порівнянні з вогнепальними пораненнями.

Ось ще дюжина міфів про вогнепал.
• Гвинтівка з ручним перезаряджанням надійніша, ніж самозарядна. Помпова рушниця надійніша, ніж самозарядна.
• Пружина магазину чи курка сідає від тривалого перебування у напруженому стані.
• Від холостих спусків ламається ударник. Насправді він ламається від випучування капсуля при пострілі; ці перевантаження в рази більші від навантажень при ударі курка.
• М16, М4 чи AR-платформа в цілому дуже ненадійна, ламається від найменших ударів, клинить від бруду. Зрозуміло, що це казки комуно-совіцької пропаганди :).
• G36 втрачає кучність при перегріві. Насправді – це маячня людей, які ніколи в житті з неї не стріляли.
• СВД – найкраща самозарядна снайперська гвинтівка, може видавати мінуту кучності.
• Автомат Калашникова – неточна, але дуже надійна і дешева виробництві стрілецька зброя. В реальності всі три твердження є хибними.
• Пістолет Макарова дуже неточний. Насправді – лише у недосвідчених стрільців, зі станка і нормальними патронами він легко сперечається з Люгером.
• Цивільні і мисливські патрони мають ослаблений заряд пороху, меншу кучність, аніж їх бойові аналоги. Насправді – все, як правило, навпаки.
• СКС стріляє кучніше, ніж а АК.
• Гвинтівка Мосіна дуже надійна зброя, краща від Mannlicher M95 чи Mauser K98.
• Навіть, якщо бронежилет не пробитий, то куля наносить важкі ушкодження внутрішнім органам, ламає ребра, особливо, якщо це «страшний» 12-й калібр. Насправді, якщо жорстка бронепластина не пробита, а клас захисту відповідає зброї чи вищий, максимум, що буде — переляк і/або легкий синець.

100%!

За цивільну версію не скажу, ніколи в руках її не тримав, у мене бойова :). Калібр її недоліком не вважаю, думаю, на тій же підставі можна і СКС звинуватити, і AR10, і ТТ, і багато іншої достойної зброї. Хоча, якби вона була в калібрі 6,5мм, то, однозначно, віддав би перевагу такій версії, а не 5,56мм :). Приціл можна легко замінити - тубус фіксується у гнізді пружинним кільцем, є вибір серед х1.5, х3.0, х4.5, х6.0. Щодо перегріву, у якому її звинувачували, то я мав на увазі випадки в Афганістані в 2012 році, саме G36: www.welt.de і www.guns.com.
Ніби-то при тривалій стрільбі (більше 100 патронів) у неї погіршується кучність в 4 рази. Маячня, звісно. Кучність, так, пливе, але не настільки і в конкурентів ще гірше.

Відбити коліматор від рукоятки для переноски взагалі неможливо, просто тому, що його корпус відлитий заодно з рукояткою. Можна хіба що відпиляти його, але явно не на полі бою :). Я про такі маніпуляції взагалі ніколи не чув, за весь час служби. І в настанові також про це ні слова. Не знаю, хто Вам розповів цю байку, але це із серії "пробивання рейки з автомата" :). Жодної критики на приціли від своїх підлеглих я не чув. G36 (принаймні, та, що у мене і ті, з якими служив) поставляються з трьома рукоятками в комплекті: коліматор+оптика, відкритий приціл+оптика, планка Вівера без ручки і зі складним механічним прицілом. У другому і третьому варіантах можна користуватися ціликом і мушкою або ставити зверху нічний приціл. При цьому цілик та мушка є і на рукоятці з коліматором, але користуватися ними нереально, вони перекриваються коліматором. Їх, мабуть, залишили, щоб не змінювати прес-форму. Коліматор у вигляді капсули фіксується в корпусі пружинним стопорним кільцем, його можна легко замінити при пошкодженні або поставити замість нього лазер.

Суб'єктивно по кучності лідером є G3А7 - результат вивішеного ствола і відсутності газовідводу. На 100м дає 25-30мм Ремінгтоном, 50-60мм валовим бойовим, СТП не міняється, як гвинтівку не бери. G36 дає аналогічну кучність, але СТП більш чутлива до маси кулі. В М4А1 потрібно для таких же результатів вивішувати ствол, у стоку буде рази в півтора гірше.
В Stgw. 57 ствол не вивішений, а розтягнутий на двох точках, як у СВТ. В умовах тиру кучність така ж, як і в G3, але міняється СТП, в залежності від точки опори. Але Stgw. 57 з порожнім магазином важить 5810г, заряджений 24 патронами 6458г. G3А7 з порожнім магазином, відповідно, 4445г, заряджена 20 патронами 4923г.
Для порівняння, СВД в дереві без ПСО з магазином без патронів 3973г, з 10 патронами 4215г. Кучність матчевим в районі 55-60мм, валовим 110мм, СТП дико міняється, в залежності від точки опори.
СВТ-40 випуску 1941 року з магазином без патронів 4100г, з 10 патронами 4342г. З правильно посаженим на розтяг стволом дає 50-60мм матчевим, з неправильно і валовим в районі 150-200мм.

Щодо надійності, ось тут хлопці тестували: www.youtube.com і www.youtube.com.
Але замість G3 була американська підробка від Century Arms, вона багато чим відрізняється від оригіналу, базується на СЕТМЕ-С.
Ліцензійна G3, думаю, показала би себе ще краще, якщо брати G3А3 і вище. Принаймні, щілин, куди би зміг набитися бруд, в ній не більше, ніж у М16 і М4. Я свої так не тестував, жалко :). Але жодного разу G3 мене не підводила. Із Stg-57, щоправда, в бойових умовах не стіляв, лише на стрільбищі. В Stg-57 є щілина для рукоятки затвору, через неї набивається бруд, це єдине слабке місце. В Stg-90 її закривають спеціальні пильники і бруд уже не такий страшний. В будь-якому разі, і G3, і Stgw. 57 - висококласна зброя, дуже надійні і ремонтопридатні, найточніші з армійських самозарядок. Не такі витривалі до бруду, як AR і G36, але дуже довговічні і вандалостійкі :).

Так все і можна легально придбати, за відсутності закону, було би бажання і гроші. Зрозуміло, не в офіційних магазинах. До того ж, описаний у статті LifeCard у нас також нелегальний з точки зору Авакова.

Крутяк, молодці!!! Якщо за стільки років до влади не доходить і "не на часі", лишається тільки тролити або відкрито ігнорувати всі вимоги.

Користуюсь G3 і G36 років 15. Кучність, мабуть, найвища з усіх масових армійських автоматів. В обох вивішені стволи зі стоку, обидві спокійно, без усіляких тюнінгів, видають мінуту матчевими патронами.
Казки про перегріви G36 розказують кухонні експерти, які їх бачили лише в іграх. Прекрасно тримає "нуль" навіть після зйому-установки прицілу. Чиститься дуже просто, все полімерне розбирається і замочується у миючому засобі.
Колись психологічно напрягало, що УСМ пластмасовий, але за увесь час жодної поломки, заспокоївся. Ще великий плюс цієї гвинтівки - підходять магазини від AR, відповідна шахта йде в комплекті. Щодо грязьового тесту, не здивований абсолютно, свою особисто не перевіряв, жалко, але у рекламному відео H&K ще 1990-х років показано подібне: www.youtube.com.
Німці роблять першокласну зброю.