Розвінчання десяти міфів, пов'язаних зі стрільбою з гвинтівки
Розвінчання десяти міфів, пов'язаних зі стрільбою з гвинтівки
Автор статті на власному досвіді спростував кілька поширених помилкових думок, пов'язаних зі спортивною стрільбою та полюванням з використанням гвинтівки.
Міф 1. Пошкоджений кінчик кулі впливає на точність
Є думка, що пошкоджений кінчик кулі сильно впливає на точність стрільби. Ці ушкодження виникають через сильний відбій при пострілі з гвинтівки, поки патрони зберігаються в магазині.
Багато хто просто мовчки погодився із цим твердженням, але не автор цієї статті, який спеціально пошкодив кулі в декількох патронах різних калібрів і порівняв їх з новими.
У випробуванні використовувалися різні гвинтівки, встановлені на два мішки спереду і ззаду, дистанція – 100 ярдів. Різниця у точності була настільки мізерною, що навряд чи хтось би й помітив її. Звичайно, зміщення аеродинамічних ліній спровокувало б зниження балістичного коефіцієнта, і це вплинуло б на здатність кулі опиратися силі вітру. Але, за винятком стрільби на наддалекі відстані, ці наслідки буду мінімальними.
Набагато більшою проблемою є куля, яка через удари об стінки магазину глибше заходить у гільзу, через це підвищується тиск у патроннику. Щоб цього уникнути, потрібно трохи обтиснути гільзу навколо кулі.
Для того щоб розвінчати цей міф, автор навмисно пошкодив кілька куль
Міф 2. Куля зачепила гілку і змінила траєкторію
У кожного є свої виправдання у разі неточного пострілу, і одне з них – гілка, яка виявилася на шляху кулі. Щоб перевірити даний міф, автор спорудив щось на кшталт дерева з гіллям у вигляді дерев'яних штифтів для меблів і поставив його перед мішенню. Штифтів було багато, тому куля практично кожного разу зачіпляла один з них.
Для випробування були відібрані патрони .300 Win Mag, .30-30 Win та .22-250 Rem з кулями різної ваги. Спочатку перешкода стояла за три метра від мішені, і жодних проблем з точністю не виникло.
Потім автор встановив штифти побільше і відсунув перешкоду на 10 метрів від мішені. Розміри груп влучень трохи збільшилися, але знову ж таки, не сильно. Важливим є те, що стрільба крізь траву і дрібне гілля також не впливає на точність.
Міф 3. Тупокінцеві кулі проникають глибше і краще підходять для полювання у заростях
Під час перевірки попереднього міфу, автор використовував як гостро-, так і тупокінцеві кулі. З'ясувавши, що різниці у точності стрільби крізь перешкоди між ними немає. Автор вирішив перевірити, чи дійсно тупокінцева куля краще зберігає свою енергію, пострілявши у старі магазини, які він поставив у ряд. Знову ж таки, якоїсь суттєвої різниці автор не виявив.
Загострена куля краще справляється з силою вітру, і для багатьох вона є кращим вибором. Якщо звичайно у вашій гвинтівки не трубчастий магазин – у такому випадку, з міркувань безпеки, вам варто використовувати патрони з тупокінцевою кулею.
Багато хто вважає, що тупокінцеві кулі краще підходять для полювання у густих заростях, але автор довів, що суттєвої різниці між ними немає.
Міф 4. Зброя з нержавіючої сталі потребує меншого догляду
У характеристиках сучасної зброї все частіше зустрічається словосполучення «матеріал виготовлення: нержавіюча сталь», і багато хто думає, що така гвинтівка ніколи не поржавіє.
Насправді, нержавіюча сталь так само із часом може поржавіти, якщо не вживати відповідних заходів, а саме – регулярно чистити і змащувати металеві поверхні змоченим у мастилі клаптиком тканини.
Метал, який виробник називає нержавіючої сталлю, не є таким. Якщо за зброєю не стежити – вона обов'язково поржавіє.
Міф 5. Наведення по осі каналу ствола – це гарний спосіб перевірки нульової лінії прицілювання
Те, що центр осі каналу ствола ідеально поєднаний з перехрестям прицілу, ще не означає, що куля слідуватиме тій самій лінії. Наведення по осі каналу ствола – це лише проміжний етап перед пристрілюванням гвинтівки із внесенням поправок у приціл.
Міф 6. Краще віддати другові гвинтівку для пристрілювання
Деякі стрільці із підвищеною чутливістю до сили відбою, просять своїх друзів замість них пристріляти гвинтівку. Однак вони із цим позбавляються декількох переваг: по-перше, стрілець звикає до сили відбою, а по-друге – краще знайомиться зі своєю гвинтівкою.
Також не варто забувати, що кожна людина міркує по-своєму, і це сильно впливає на те, куди влучить куля. Різні люди при стрільбі з однієї гвинтівки із тими самими патронами часто влучають у різні ділянки мішені.
Деякі стрільці з підвищеною чутливістю до сили відбою, просять друзів пристріляти гвинтівку замість них. Але це краще робити самостійно.
Міф 7. Чиста гвинтівка найкраще стріляє
Навряд чи хто-небудь знайде хоч один аргумент проти чистої зброї. Хіба що коли ви йдете на полювання. У такому випадку трохи нагару в стволі буде плюсом.
Річ у тім, що купчастість стрільби безпосередньо залежить від сталості ствола. Адже куля, випущена з чистого ствола, влучить зовсім в іншу точку, ніж кулі, випущені після першого пострілу. А цей перший постріл дуже часто стає найважливішим на полюванні.
Ця похибка на дистанції 100 метрів може досягати чотирьох дюймів. Якщо ви нечасто стріляєте з дистанції, що перевищує 50 метрів, то вам не варто про це турбуватися. Але якщо вам пощастило вгледіти величезного лося за 400 метрів від себе, то перший постріл з чистої гвинтівки стане для вас проблемою. Тому, перед виходом на полювання, краще зробити перший постріл у контрольованих умовах.
Чистити зброю потрібно, але для точності бою завжди краще зробити перший постріл у контрольованих умовах. У автора перша куля пішла вгору і вліво.
Міф 8. Перевозити гвинтівку краще дульним зрізом униз
Багато хто з мисливців перевозить гвинтівку в автомобілі дульним зрізом униз, аргументуючи це тим, що так безпечніше. Проте вони забувають, що на підлозі завжди брудно, і цей бруд легко забивається у ствол.
Кращий спосіб перевезення зброї – в кейсі. Але якщо, з очевидних причин, вам важливо тримати гвинтівку завжди під рукою, то краще направити її дульним зрізом угору, за умови, що вона розряджена.
Міф 9. Гвинтівка краще стріляє з дальньої дистанції
Дехто стверджує, що їхня гвинтівка стріляє точніше з дальньої дистанції, ніж з близької. Цього просто не може бути. Одним з основних факторів, що впливає на точність, є коливання кулі в польоті. Ці коливання призводять до того, що куля починає переміщатися по колу.
Багато хто думає, що з відстанню ці коливання припиняються, і куля стабілізується, але це не так. Якщо куля починає коливатися із самого початку польоту, то її доля вже вирішена. Якщо ваша гвинтівка здатна на групу влучань у 2 дюйми зі 100 метрів, то вона не зможе досягти показника в 1 дюйм з 300 метрів – з такої дистанції розмір групи буде найпевніше 6 дюймів.
Деякі стрільці помилково вважають, що їхні гвинтівки краще стріляють з дальньої дистанції, ніж з близької. Але це не так.
Міф 10. Заводські патрони кращі за переспоряджені
Сучасні патрони досягли найвищого рівня якості – на сьогодні у стрільця на вибір є безліч типів куль, про що навіть і не мріяли в минулі роки. Але в масовому виробництві втрачається увага до деталей, саме тому заводські боєприпаси програють переспорядженим у точності стрільби.
Але чому? Виробники використовують точно такі ж кулі, гільзи та капсулі, що й майстри релоадінгу, а от із порохом все не так добре. Автор узяв по п'ять зразків від п'яти різних патронів і зважив їхній пороховий заряд.
Майстри релоадінгу намагаються утримувати похибку при зважуванні порохового заряду в межах 0,1 грана. У заводських же патронах похибка коливаються у межах 0,5-1,7 гранів. І чим більший пороховий заряд – тим більша похибка, і тим більше зерно пороху.
Автор звернувся до виробників патронів і дізнався, що на відміну від майстрів релоадінгу, які відміряють порох вагою, на заводах порох відміряють об’ємом. Звісно, на підприємствах є контроль якості, однак її стандарти щодо порохового заряду здаються сумнівними.
Чи дійсно заводські патрони кращі за переспоряджені?
А почему такие дистанции смешные?!
100 ярдов это ж прямой выстрел...
Інакше "міф" виявиться не міфом.
Стандартна для гвинтівок і автоматів дистанція ураження головної цілі першим пострілом з імовірністю 0,9.
Це не розвінчання міфів. Це просто корисні поради для новачків, недосвідчених, можливо, навіть технічно неосвічених, але законослухняних власників зброї. Що теж має право на існування.
2 міф - це далеко не міф. Стандартна куля 5.45 зроблена так, що вона летить на грані стабільності і як тільки за щось зачіпається, починає куверкатися. Це зроблено для збільшення ураження при потраплянні в ціль.
Нет, это миф. А вот вы, похоже, верите в миф про мифическую пулю со смещенным ценьром тяжести)))
Да? А чому ж тоді бувалі воїни стараються переходити на старий 7.62х39? А тому, що 5.45 плюється в зеленці куди завгодно тільки не в ціль.
Бувалі воїни не завжди добре знають матчастину. Вони бувають таке придумують, що на глобус не натягнеш. Наприклад, разбирають 80 мм міну, і виколупують у передній частині воронку в тротилі, мовляв, тепер це кумулятивна міна. Це ж єрєсь чистої води.
Тому, міфі і легенди від бувалих воїнів - далеко не показник істини.
Так точно, 100%. Можна скоро видавати збірник збройового АТОшного фольклору.
«Бувалі» воїни, як правило, настільки «бувалі», що більшість їхніх бувальщин про службу – це казки. Із серії про ненадійність М16, ртутні ножі, прострелювання рейки з Калаша, чи відкидання противника назад від попадання в нього. А зазвичай, ці бувалі зброю бачили лише при заступанні в наряд по частині, у кращому разі :).
А якщо серйозно, то солдат не вибирає, чим озброюватися, його ніхто не питає, це не його компетенція. Він візьме те, що видасть служба РАО, тобто ту зброю, яка передбачена за штатом. І вибір, як правило, невеликий – лише 5,45. Що в нас, що в СРСР чи Росії. Так, у нас в підрозділах ТрО, ГШР, усіляких «шпіцназах» є й інші зразки зброї, в тому числі зарубіжні. Але в жодному разі солдатів, тим більше «бувалих» ніхто не запитує, яку зброю брати на бойове завдання. Це рішення приймають командири, завжди, у всіх арміях світу. Солдат лише виконує наказ. Винятки трапляються, але, повторюю, це нештатні ситуації.
Уявляю, як би я сміявся, коли б до мене підійшов солдат чи сержант і сказав щось типу «товариш капітан, дозвольте взяти у вихід АКМ, а не АК-74, бо в нього кулі не рикошетять від гілок». Свою відповідь я наводити не буду, бо без нецензурних слів не той ефект :). До того ж у сучасних війнах роль індивідуальної стрілецької зброї дуже мізерна. І знайти «бувалих», яким АК в калібрі 5,45 завадив, а в 7,62 допоміг виконати задачу, треба сильно постаратися.
Якби автор розмістив перешкоду не в 10, а у 100-200 метрах від мішені, різниця була би дуже помітна. Такий ефект характерний для будь якої кулі, особливо, з великим відносним подовженням. Просто у малому калібрі імпульс для зриву кулі у прецесію треба менший, достатньо зачепити гілочку. Але у 5,45 аеродинамічна нестабільність не передбачалася техзавданням, а вийшла випадково. А потім пропаганда це розтиражувала як перевагу.
Хм... От мені цікаво як можна випадково зробити пустоту спереді, а основну масу перенести назад? Чому не залити весь передній простір свинцем, а не тільки трішки перед твердим осердям і чому в послідуючих модифікаціях все так же залишали простір спереді?
Щоб куля мала якомога більшу пробивну силу, вигідно збільшувати її поперечне навантаження. Грубо кажучи, робити її якомога довшою. В ідеалі – довгою, як стріла. Але при цьому різко зростає її схильність до прецесії і нутації. Тому на практиці довжина куль і снарядів нарізної зброї не перевищує 4-5 калібрів. Куля патрону 5,45х39 має, напевно, найбільшу відносну довжину серед загальноармійської зброї.
Основною причиною порожнини у носику кулі 5,45 є зменшення осциляцій в польоті при забезпеченні балістичних характеристик, кращих, ніж у .223. Цим досягалося наближення центру маси кулі до центру опору повітря, як наслідок – зменшення збурюючи факторів. А те, що така куля виявилася на грані динамічної стабільності – це побічний результат, втім, цілком прогнозований конструкторами. Сама ідея порожнистої носової частини відома давно і широко використовується в артилерії, ще з 19 століття:
www.cyber-heritage.co.uk
en.wikipedia.org
Зараз у кулях Nosler для подібних цілей (і для експансивності) застосовують полімерний наконечник. У сучасних 5,45 патронах, до речі, порожнини вже немає, там тверде бронебійне осердя, легше від свинцю, чим досягається правильний баланс у польоті.
Забули вказати найголовніший, як на мене, міф – чим довший ствол у гвинтівки, тим більша кучність. Дуже багато людей, навіть серед військових, так думають. Насправді все якраз навпаки: чим коротший ствол, тим вища кучність (за інших рівних умов) і менше розсіювання.
А вот в крайности бросаться не нужно - пулю всё-же нужно где-то закрутить ))) Кроме того, от длины ствола зависит скорость пули и длина линии прицеливания.
Жодних крайнощів, лише математика, варіаційне числення і рівняння Ейлера для коливання струни :).
Та і я ж написав: за інших рівних умов.
Чим більша довжина ствола при однаковій товщині стінок, тим більша амплітуда коливання і, відповідно, розсіювання.
Для закручення кулі теоретично достатньо нескінченно малої ділянки ствола з нарізами, а практично - одного повного оберту, тобто 15-30 см. І немає значення, чи прогресивна нарізка, чи рівномірна.
Майже завжди можна підібрати/виготовити "швидкий" порох, який розжене кулю до необхідної швидкості навіть у 10см стволі. Інша справа, що тиск у стволі буде великий. Але ж ми говоримо про однакові вихідні умови, тобто рівні дульні швидкості. Швидкість із кучністю, до того ж, напряму не пов'язані.
Довжина прицільної лінії впливає на ТОЧНІСТЬ, а я писав про КУЧНІСТЬ. Крім того, у оптичного приціла вона рівна мінімум відстані до цілі, а максимум - нескінченності.
Довгі стволи був актуальні до середини 19 століття, коли довжина необхідна була для розгону кулі димним порохом. А також до розробки теорії коливань у твердому тілі.
Теорія давно підтверджена практикою. Сучасні гвинтівки типу SIG SAPR 751 чи Armalite AR-10 Competition зі стволом у 33см по кучності "деруть у хвіст і гриву" класичні СВД, Мосінку, Спрінгфілд 1903, Маузер 98G/K зі стволами по 62см-73см, навіть сучасні болтові Реми і Севеджі. При тому, що SIG і Armalite - самозарядки.
Вы не совсем правы (в филдтаргете и бренчресте не рулят 30-ти сантиметровые стволы)... Истина - где-то посередине... Не хочу переотягощать свой пост массой выдержек и цитат (их ещё и понадёргать нужно!), но, в общем, согласно с результатами многочисленных экспериментов (и фирмы, и бренчрестеры), получается следующая картина:
1) Увеличение длины ствола (малых и нормальных калибров) свыше 600 - 650 мм - не целесообразно.
2) Критически важно - правильное определение узловых точек колебания ствола (дульный срез должен находиться именно на одной из этих точек). Что самое смешное (а, может - печальное), что некоторые кудесники оружейники, определяют эти точки на слух, гораздо точнее, чем самые современные и навороченные специальные приборы и программы...
Что до 5,45 мм пули:
Пустотелый носик, это - элементарная технологическая недоработка, а не специально запланированный результат. И когда на Западе поднялась вонь, по поводу нарушения Союзом Женевской Конвенции, и негуманной пуле. То группой под руководством инженера-технолога Лебедевой, данный технологический изъян (непролив носика у остроконечных пуль малых калибров), был успешно устранён. Что показательно:- НАТО-вская 5,56 мм пуля, так и осталась с пустым носиком, что обуславливает её дестабилизацию и фрагментацию при попадании в тело, и, как следствие, к более тяжёлым ранениям. И никакого шума о её негуманности (яркий пример "двойных стандартов" в политике)....
Щодо кулі 5,45, то я подібні історії про «непролив носика» читав в Інтернеті і дивувався, хто їх пише. Ця версія не має сенсу, бо свинцеве осердя у оболонку не заливають, а запресовують, із каліброваного свинцевого дроту. Цей метод, який розробив в
у 1880х роках і запатентував у Швейцарії підполковник Едуард Рубін, без значних змін застосовується і зараз:
www.youtube.com - в наш час
www.youtube.com - 100 років назад
Кулі після запресовки потім вальцюють: FMJ - з донної, а HP i SP - з головної частини.
Правильне призначення порожнини у кулях, що я описав, є одним з класичних прикладів зовнішньої балістики, який розглядають на факультетах РВіА.
У кулях калібру 5,56 (M855 і SS109) порожнини для тієї ж мети, що й у наших 5,45 – для балансу і стабільності в польоті, всі інші ефекти побічні.
Дестабілізація при попаданні в тіло притаманна будь-якій кулі, але чим менший калібр, тим сильніше це виражено. Різниця в ушкодженнях від 5,45 і 5,56, якщо і є, то на межі статистичної похибки. Тут, дійсно, більше грають роль подвійні стандарти.
Я би сказав, що збільшення ствола понад 60-65см у середніх калібрах не лише непотрібне, але й шкідливе.
Ось результати тестування різних довжин, від 34 до 66см:
www.wideopenspaces.com
Висновок – велика довжина в жодному випадку не призвела до збільшення точності, а по графіку видно, що коротший ствол на всіх дистанціях був найточніший.
Розміщення вузлів вищих гармонік також мають вплив, але по-перше, він на порядок менший, ніж основний тон, а, по-друге, це більш актуально для зброї минулих епох – де ствол кріпився у двох і більше точках. У коливання консольно закріпленого («вивішеного») ствола найбільший внесок робить основний тон – відповідно, ці коливання треба зменшити до мінімуму. І завжди амплітуда коливань усіх гармонік короткого і товстого ствола буде меншою, ніж у довгого і тонкого – це аксіома:
www.shootingsoftware.com
У бенчресті стандартні довжини 50-65 см, хоча є і по 42 см. Тут йдуть, в основному, найпростішим шляхом – збільшенням товщини ствола. І це абсолютно виправдано, при використанні типових порохів. Робити коротші заважають причини технологічні і економічні. Стандартні порохи не встигатимуть розігнати кулю до 800-100м/с, а «швидкі» розвиватимуть надто високі тиски, що призведе до роздування і швидкого зносу ствола.
Якби ствол був абсолютно жорстким, то довжина ствола взагалі не впливала би на кучність. Але, при реальній жорсткості і пружності матеріалів, та, повторюю, ЗА ІНШИХ РІВНИХ УМОВ, чим коротше ствол, тим вища кучність.
Field Target не зовсім коректний приклад, це пневматика, там довжина необхідна для розгону кульки, швидкості в рази менші і коливання. Хоча й у ньому висококласна зброя має короткі стволи:
42,5 см - www.airgunsofarizona.com
38,5 см - www.leicestershire-airguns.co.uk
При всій повазі до Вас, в існування кудесників, які можуть визначити на слух точки вузлів і гармоніки, точніше, ніж тензометр і частотомір, не вірю. Вірю в науку і техніку :).
Ваши познания, простота и точность изложения материала просто поражают. Приятно читать.
В этих сжатых комментариях прочитал ответы, которые порой искал на форумах неделями.
Вот было бы здорово иметь такого человека в списке друзей в соцсети (а в жизни ещё лучше))) для получения ответов на оружейные вопросы)))
P.S не навязываюсь, но за ссылочку на вашу страницу и добавление буду очень благодарен)
Шановний пане Юрію, дуже вдячний Вам за таку оцінку і такий відгук!
Взаємно, було би дуже добре мати серед друзів такого однодумця, як Ви. На даний момент я не перебуваю в жодній соціальній мережі. Причини різні – від нюансів службової діяльності до переповненості Інтернету усілякими провокаторами, тролями, фейкерами і просто школотою :). (Вас це в жодному разі не стосується). Єдиний Інтернет-ресурс, де на даний момент я зареєстрований «з відкритим забралом», це сайт УАВЗ.
Обіцяю, як тільки зареєструюсь на Фейсбуку (я розглядаю такий варіант) – одразу відправлю Вам запрошення. В реальному житті, думаю, можемо познайомитись також, навіть швидше, ніж віртуально – можливо, на якихось заходах Асоціації.
Поки що, якщо це Вас влаштує, можу дати адресу своєї пошти:
andrew_black@ukr.net
Постараюсь відповісти на всі Ваші запитання, звісно, в міру своєї компетенції. Або ж на цьому сайті, у коментарях, по ходу виникнення відповідних тем. На жаль, не завжди є час відповідати оперативно, але ще жодної репліки чи питання без відповіді не залишив :).
Спасибо за ответ ) Жаль, что нет в соцсетях.
Почту запишу). А на мероприятиях ассоциации, я к сожалению не частый гость, т.к. далековато от Киева.
Пошту отримав, відписав, радий познайомитись!
Будь ласка, залогіньтесь щоб мати можливість коментувати