Нові судді зі старого слідства

Нові судді зі старого слідства

«...Конституція України значно розширила коло питань суспільного життя, що визначаються чи встановлюються виключно законами України як актами вищої після Конституції України юридичної сили в системі нормативно-правових актів. Відповідно до статті 92 Конституції України законами України мають регламентуватися найважливіші суспільні та державні інститути (права, свободи та обов'язки людини і громадянина; вибори, референдум; організація і діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади тощо)...».

Із рішення Конституційного Суду України

Нещодавно сталася подія, на жаль майже непомічена широким загалом, негативні наслідки якої громадяни України будуть змушені ще довго розгрібати.

Верховний Суд колегією суддів у складі Марчука О.П., Могильного О.П. і Наставного В.В., народив правову колізію, яка де-факто зводить нанівець конституційний принцип, згідно якого Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

У одній із своїх ухвал вони просто вирішили наступне: «... поняття "закон", яке використав законодавець, має розширене тлумачення і включає в себе законодавство у цілому, в тому числі нормативні акти, що регулюють відповідні правовідносини ...».

Цим своїм рішенням, судді фактично надали виконавчій владі повноваження, які належать виключно владі законодавчій!

І не збентежило їх те, що таке тлумачення поняття закону суперечить всьому: букві Конституції, практиці розподілу актів за юридичною чинністю, здоровому глузду, врешті-решт!

Та будь-який студент-першокурсник юридичного ВНЗ знає, що за юридичною чинністю всі нормативно-правові акти поділяються на дві великі групи: закони, що мають вищу юридичну силу і підзаконні акти, що повинні відповідати законам. І такий розподіл НПА на категорії «...закони та інші нормативно-правові акти...» проходить через всю Конституцію.

Відповідно до рішень Конституційного Суду України - визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. До того ж: термін "законодавство" треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори, постанови Верховної Ради, укази Президента, декрети і постанови Кабінету Міністрів, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Тобто закон є частиною законодавства, а не навпаки! І якщо інші ніж ВР органи влади приймають свої акти і інструкції - вони автоматично не є законами за таким визначенням!

Але ж, згідно із збитковою логікою ухвали, все навпаки: будь-яка відомча інструкція від виконавчої влади має таку ж юридичну силу, як і закон, що приймається Верховною Радою України - єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Та це ж здійснення блакитної мрії будь-якого містечкового совкового царька від влади: карати й милувати своєю інструкцією! І це відбувається вже під Українським Тризубом!

Та лихо ще й у тому, що таке рішення було прийнято вже новим складом Верховного Суду України, на який покладається ще багато надій щодо вдалого проведення життєво важливої для Україні судової реформи.

І можна ще зрозуміти таке принизливе тлумачення закону від МВС. Звісно не прийняти його ні в якому разі, але зрозуміти з логічної точки зору. В них все просто: така "правова" позиція - та ще підкріплена рішеннями суду, які принижують роль і цінність законів України до відомчих папірців - фактично надає їм можливість стати державою у державі - чим вони були у совку, і що фактично відбувається зараз.

Але як зрозуміти, чим саме керувалися судді Верховного суду, які так зухвало і всупереч першому закону логіки чорне назвали білим, при тому, що вже давно все визначено і названо своїми іменами, зокрема, практикою Європейського суду з прав людини та рішенням Конституційного суду України, де чітко сказано про принцип правової визначеності

Та відповіддю на це питання можуть стати дуже цікаві біографії і професійний шлях всіх трьох наших "героїв". Хтось починав автослюсарем, хтось токарем, але всіх їх об’єднує одна спільна риса - всі вони згодом багато років працювали в органах МВС чи прокуратури, де й здобували навички "захисту" Права.

Адже в радянській системі, як ми знаємо з Історії, була особлива уява про верховенство права та особливі принципи "захисту" прав людини. І хоча роки роботи в структурах МВС і прокуратури у них припали більшою частиною вже на роки незалежності - та навряд чи варто забувати про те, що, ці структури і зараз ще, в достатній мірі, є плоть від плоті породженням радянської "правопохоронної" системи. І завдяки саме таким кадрам - зокрема.

І недостатньо просто прочитати це. Дуже важливо зрозуміти, що за відсутності неналежної реакції суспільства подальший розвиток цих подій може привести нашу Державу туди, де ми вже одного разу були, та куди мало хто, при здоровому глузді, забажає повертатися - у тоталітарний совок.

І у виправленні цієї ганебної ситуації роль тиску суспільства, залучення всіх можливих демократичних інструментів, міжнародної спільноти та адекватних суддів усіх рівнів, що не отримали попередню профдеформацію у структурах МВС та прокуратури, і для яких принцип верховенства Права в Україні не пустий звук - важко переоцінити!