Закон про зброю в Україні

Закон про зброю в Україні

«Тоді Він сказав їм: але тепер, хто має мішок, нехай візьме, також і торбу,
а в кого немає, нехай продасть одяг свій і купить меч»

Євангеліє від Луки

Україна станом на 2019 рік залишається єдиною державою в Європі, яка не має власного Закону, який би регулював обіг цивільної вогнепальної зброї.

Це зовсім не означає, що зброя є недоступною для громадян і в пересічної особи відсутня можливість придбати зброю, наприклад, для полювання.

Порядок придбання та реєстрації зброї визначено «Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів» затверджено Наказом МВС від 21.08.1998р. № 622 (далі — Інструкція № 622).

Те різноманіття зброї, яке представлено в українських зброярських магазинах сьогодні, може справити враження на будь-яку особу. Ключовим питанням є лише фінансові можливості особи придбати той, чи інший зразок. Звичайно, вся вона вказується як «мисливська».

Але давайте поглянемо правді у вічі — жодна особа не буде полювати з військовим зразком зброї, який створювали для ураження техніки (калібром 12,7 на 99 мм), жодна особа не буде полювати з використанням військових пістолетів-кулеметів під патрон 9 на 21мм. Втім, Міністерство внутрішніх справ вважає, що вся ця зброя буде використовуватися виключно з метою полювання.

А тепер більш детально сконцентруємося на Інструкції № 622, яка може бути змінена в будь-який момент часу відповідно до наказу Міністра внутрішніх справ України. Тобто, рішення про те, яку зброю, з якого віку і хто може придбати приймає 1 (одна) особа. Натомість, рішення про зміну Закону повинно бути прийняте на підставі голосування 226 депутатів.

Наприклад, Міністр внутрішніх справ прийме рішення внести зміни і дозволити придбання нарізної мисливської зброї особам, які досягли 18 річного віку (зараз це можливо лише з 25 річного віку). Для цього міністр не проводить розгляду таких змін, не досліджує думку населення, він просто приймає відповідний наказ.

Ця гіпотетична ситуація демонструє, який обсяг влади сконцентровано в руках однієї особи. І це не викликає обурення та неприйняття у населення. Натомість, люди більше переймаються тим, що Верховна Рада України може ухвалити Закон про зброю, хоча Закон про зброю дозволяє у більшій мірі захистити права населення.

Закон не змінюється на підставі одноосібної волі чергового міністра. Так само, громадян України не турбують значні обсяги нагородження вогнепальною зброєю з боку все того ж Міністра внутрішніх справ. Серед нагородної зброї присутні не лише пістолети та револьвери, а й військові штурмові гвинтівки та кулемети (кулемет Максим для Арсенія Яценюка).

Вражають не тільки значні обсяги «подарованої» зброї (в 2014-2016 роках міністр МВС підписав накази про вручення 1322 одиниць зброї), але й та обставина, що Міністерство внутрішніх справ відмовилось надати список нагороджених осіб. Україна досі не знає імен своїх героїв.

Звичайно, важко собі уявити, що Міністр внутрішніх справ може прийняти подібний наказ. Але, давайте розглянемо ідентичну ситуацію, коли Міністр МВС скасував інший, подібний до Наказу № 622 документ, який регулював використання піротехніки. Мова йдеться про наказ МВС від 23 грудня 2003 року № 1649 «Про затвердження Тимчасових правил обігу в Україні побутових піротехнічних виробів». Даний наказ було скасовано відповідно до наказу Міністра МВС від 28.11.2017 № 968.

Здавалося б жодним чином не цікава подія. Однак, варто ширше поглянути на проблему і стане зрозумілим, що вищевказані правила обігу піротехніки слугували частиною складу адміністративного правопорушення, яке передбачено статтею 1956 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КупАП).

Дана стаття передбачає покарання у вигляді штрафу для осіб, які порушили порядок виробництва, зберігання, перевезення, торгівлі та використання піротехнічних засобів. Вся суть, в тому, що дана норма є бланкетною та відсилає нас до тих самих Тимчасових правил, які були скасовані одноособовим рішенням Міністра внутрішніх справ.

На практиці вся ситуація описана вище призводить до того, що в Україні жодну особу неможливо притягнути до відповідальності за статтею 1956 КУпАП, оскільки в Україні відсутні правила, які можна було б порушити. Немає покарання без закону «Nullum crimen, nulla poena sine praevia lege poena lige» — принцип права, відповідно до якого ніхто не може бути покараний за вчинення чогось, що не заборонено законом.

Прикладами можуть служити наступні Постанови судів: Постанова Рівненського апеляційного суду від 08.04.2019 р. по справі № 562/574/19; Постанова Городоцького районного суду Львівської області від 21.06.2019 р. по справі № 441/282/19; Постанова Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28.03.2019 р. у справі № 333/1390/19.

Звичайно, в Єдиному державному реєстрі судових рішень можливо знайти постанови судів, які повністю ігнорують необхідність наявності складу правопорушення і притягують осіб до адміністративної відповідальності, але це свідчить лише про те, що суд неналежним чином дослідив обставини справи.

Спробуємо розглянути типові аргументи противників та прихильників ідеї необхідності ухвалення Закону, який би регулював обіг зброї:

Закони, які забороняють носити зброю — діють на одних лише мирних громадян, залишають вістря в руках злочинця, який звик порушувати святі умови…
…Вони слугують лише множенню вбивств, піддаючи громадянина беззахисного нападам злодія і створюють стан образника кращим, участі обвинуваченого

«Про злочини й покарання» 1764г., Чеза́ре Бекка́ріа

Однозначно необхідно прийняти Закон про зброю в Україні та зробити це найближчим часом. Це є не тільки вимогою сучасного суспільства, а й обумовлено необхідністю становлення правової держави, в якій цивільні правовідносини в сфері обігу зброї регулюються законом.

Один той факт, що в Україні відсутній закон про зброю вже є кричущим порушенням засад побудови правової держави. Метою діяльності всіх гілок влади повинна бути така організація суспільства, де закон і правовий порядок мають пріоритет над державою та іншими інститутами політичної і соціальної влади, а не навпаки.

А основні права особи та її соціальна безпека складають зміст свободи, заснованої на законах, які приймаються і піддаються зміні законним шляхом. Єдиний законний шлях прийняття закону — є голосування Верховної Ради України. Регулювання обігу зброї міністерським наказом є суворим порушенням принципів належного функціонування держави.

Задля того, щоб побачити наочний приклад позитивних змін в суспільстві можливо звернутися до досвіду сусідніх країн, наприклад, Молдови та Чехії, де придбання та використання зброї регулюється Законами, які були прийняті ще у минулому сторіччі. На території даних держав громадяни мають право придбати вогнепальну зброю (коротко ствольну та довгоствольну) при наявності відповідного дозволу і разом з цим, на території цих країн не відбуваються масові розстріли одних громадян іншими, не відбуваються масові вбивства у школах, не відбувається погіршення криміногенної ситуації.

Це приклади держав та урядів, які з повагою відносяться до власних громадян, які розуміють необхідність ухвалення закону про зброю, які бачать у власних громадянах не правопорушників, а рівних у правах та обов’язках осіб. Приклади таких країн доводять, що громадяни можуть бути не просто «статистами» у яких є лише обов’язок сплачувати податки, а й повноправними суб’єктами права, які у будь-яку мить зможуть захистити не лише власні права, а й територіальну цілісність власної держави.

У Молдові Закон про зброю було прийнято у 1994 р. Право на володіння і носіння зброї громадянин Республіки Молдова отримує у 18 років за умови відсутності медичних протипоказань. Людям з непогашеною судимістю, тим, що порушували громадський порядок або раніше втратили зброю, ліцензію не видають. Закон про зброю був прийнятий в Молдові у зв’язку з тим, що уряд не справлявся з масовими заворушеннями, які захлеснули країну. Вже через рік після прийняття зазначеного закону рівень злочинності знизився приблизно на 40 %.

В Чехії близько 16 % жителів володіють зброєю. Задля отримання дозволу на приховане носіння чехам не потрібно вказувати причину. Використання зброї для самозахисту закріплено тут законом. Для отримання дозволу необхідно пройти перевірку біографічних даних та іспити на знання техніки безпечного поводження зі зброєю.

«Головна причина, через яку громадянам надано право вільного володіння зброєю, — це використання її, у разі потреби, як останнього засобу, щоб захистити себе від державної тиранії»

Т. Джеферсон, третій президент США

Автор: Александр Камша «Ілляшев та Партнери, ЮФ» адвокат

Нагадуємо, триває збір підписів під Петицією за право на збройний захист до президента України. Підписуйте і залучайте друзів!