Узагальнені відповіді на питання журналістів по справі Пашинського

Пістолет Glock 19. Фото: David Funderburk II

Ситуація із використанням нагородної зброї Пашинським набирає обертів. До мене звертається багато журналістів за коментарями.

Я продовжую наполягати, що єдиним законним способом встановлення фактів вчинення суспільно небезпечних діянь  є процедура досудового розслідування та судового розгляду, тому якщо така процедура застосована відносно В'ячеслава Хімікуса (потерпілий від пострілу), аналогічним чином така ж процедура повинна бути застосована відносно Пашинського.

Нижче я спробував викласти своє бачення ситуації з урахуванням власних знань та досвіду. Прошу вибачення в тих журналістів, яким не відповів персонально. Насправді всі питання майже ідентичні.

З урахування нинішньої інформації, якою володіють ЗМІ, як би Ви могли класифікувати подію, що трапилася?

Право на захист гарантоване ст. 27 Конституції, а саме “кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань”. Тобто ключовим в праві захищатися є наявність “протиправного посягання” на ваше життя і здоров’я.

Цікаво, що і захист, і протиправне посягання є діями на заподіяння шкоди життю і здоров’ю. Проте, як вбачається зі статті 27 Конституції завдання шкоди життю і здоров’ю нападнику є правомірним, якщо ним здійснюється протиправне посягання саме на життя і здоров’я.

Тому різні побутові конфлікти, сварки, образи не можуть бути правовою підставою заподіяння шкоди життю чи здоров’ю, якщо під час таких конфліктів не здійснюється посягання на життя чи здоров’я або немає реальної загрози життю і здоров’ю. За загальним правилом заподіяння шкоди життю і здоров’ю особи є суспільно небезпечним діянням (злочином), крім випадків, якщо мала місце необхідна оборона або інші обставини, що виключають злочинність діяння.

Наразі очевидним є лише факт заподіяння щонайменше середньої тяжкості тілесних ушкоджень В'ячеславу Хімікусу, а вразі, якщо такі ушкодження будуть визнані небезпечними в момент заподіяння (постріл, пахова зона, близькість до артерій тощо), то кваліфікацію наслідків змінять на тяжкі.

За цими ознаками мало бути розпочате кримінальне провадження на підставі ст. 122 Кримінального кодексу (умисне заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень) або 128 (необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження). Також, якщо за наслідками огляду місця події та допиту очевидців були встановлені ознаки інших правопорушень, то поліція могла зареєструвати кримінальне провадження і за іншими ознаками складів злочину. Поширеними в таких випадках є ст. 296 (хуліганство).

Чи є такі дії злочином, якщо так то чому? 

1) Якщо в ході досудового слідства чи судового розгляду буде встановлено, що зі сторони Пашинського мала місце необхідна оборона і вогнепальне поранення не буде визнане тяжким, то такі дії можуть виключати відповідальність.

2) Якщо вогнепальне поранення буде визнане тяжким тілесним ушкодженням, але буде встановлено факт необхідної оборони, то за загальним правилом особу притягнули б до відповідальності за перевищення меж необхідної оборони (ст. 124 КК).

3) Якщо факт необхідної оборони не буде підтверджений, то дії Пашинського будуть кваліфіковані або за ст. 121 (якщо ушкодження будуть тяжкі), або 122 (якщо ушкодження середньої тяжкості) або ст. 128 (якщо доведуть, що умислу не було і пістолет вистрілив випадково після удару).

При цьому, якщо буде кваліфікація за ст. 121 чи ст. 122 то можуть також в залежності від мотивів вчинення злочину кваліфікувати за ч. 4, ст. 296 (хуліганство із застосуванням вогнепальної зброї).

Якщо такі дії не є злочином, то чому? 

Якщо дії Пашинського будуть визнані необхідною обороною, а вогнепальне поранення буде середнього ступеня тяжкості, то такі дії не передбачатимуть кримінальну відповідальність і відносяться до обставин, які виключають злочинність діяння.

Хто повинен розслідувати такі обставини? 

Відповідно до ч. 4 ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України злочини за участю народних депутатів повинні розслідувати слідчі ДБР (державне бюро розслідування), а до його створення функції ДБР виконують слідчі прокуратури.

Як вбачається з копії витягу із ЄРДР поліція вказала, що подія відбулася за участю народного депутата.

Чи має право Національна поліція розслідувати такий злочин?

Нацполіція має право провести тільки невідкладні слідчі дії (огляд місця події) та зареєструвати кримінальне провадження за фактом заподіяння тілесних ушкоджень. Визначати підслідність - обов'язок прокуратури, яка наглядає за дотриманням законів під час досудового розслідування.

Як ви оцінюєте дії Пашинського, за його версією та за версією Хімікуса?

1) По одній з перших версій Пашинського він з дружиною рухалися в темну пору доби, але на дорозі з’явилася перешкода у вигляді неосвітленого автомобіля, Пашинський вийшов зробити зауваження, натомість отримав ударом пляшки по голові у зв’язку з чим впав, лежав і змушений був відстрілюватися чим і ранив Хімікуса.

2) По версії В'ячеслава Хімікуса, він йшов дорогою, де зустрів водія, який попросив відштовхати на узбіччя зламаний автомобіль. В цей момент їх об’їхав Мерседес, з вікна якого почули зауваження про порушення ПДР. В свою чергу Хімікус теж грубо відповів водієві.

Після цього Мерседес проїхав, зупинився, до Хімікуса наблизився чоловік зі зброєю висловлюючи погрози. Хімікус оцінив загрозу зброєю як реальну, а чоловіка, який наблизився вдарив пляшкою по голові та одночасно отримав постріл в ногу.

В цих обставинах важливим моментом є той факт, чи Пашинський зі зброєю і можливими пострілами сам наблизився до Хімікуса чи все ж таки Хімікус, розмахуючи пляшкою підійшов до Мерседеса. За версією Пашинського він вийшов з Мерседеса (вже очевидно маючи зброю) і наблизився до Хімікуса зробити зауваження.

Такі дії Хімікус міг розцінювати як напад озброєної особи і відповідно до ч. 5 ст. 36 Кримінального кодексу міг захищатися у будь який спосіб, не зважаючи на можливі наслідки.

В США з її багатовіковою культурою поводження зі зброєю є загально відоме правило “stay your ground” або “стояти на своєму” або “стояти на своїй землі”. Тобто особа, перебуваючи на місці і не чинячи фізичного нападу може захищатися від нападника всіма дозволеними засобами.

При цьому, якщо Пашинський зробив постріл (т.з. “попереджувальний”) до того як наблизився до Хімікуса, то без сумніву, такі дії озброєної особи, з якою до того був словесний конфлікт в темну пору доби, Хімікус міг сприймати як реальний напад озброєної особи.

Відповідно до ст. 27 Конституції України особа має право захищати своє життя і здоров'я від протиправних посягань, недопустимо заподіювати шкоду особливо зі зброєю для розв'язання побутових конфліктів.

Якщо буде встановлено, що Хімікус розмахував пляшкою і підійшов до Пашинського вдарив його, потім продовжив бити на землі чи реально загрожував бити пляшкою і в Пашинського не було будь-якої іншої можливості негайно припинити триваюче посягання зі сторони Хімікуса, то постріл може бути визнано необхідною обороною, якщо не буде доведено, що Пашинський міг і повинен був уникнути посягання не стріляючи, або  міг і повинен був  стріляти в ступню чи гомілку тим більше, що після розбиття пляшки інших знарядь нападу у Хімікуса не було.

Звичайно, навіть при таких обставинах будуть питання, за яких умов Пашинський зміг дістати пістолет, дослати патрон в патронник, прицілитися (в темну пору доби, лежачи на землі) та вистрілити.

Чи правомірно використав зброю Пашинський? 

Якщо буде встановлено відсутність необхідної оборони в діях Пашинського, то правомірність використання зброї буде розглядатися в контексті умислу.

Якщо це відомча нагорода, і Пашинський немає відношення до відомства, то і сумнівна правомірність використання такої зброї не пов’язаної з виконанням завдань, передбачених відомчими статутами ЗСУ чи ОВС (на підставі яких видавали відомчу нагороду зброю).

Якщо дії Пашинського визнають неправомірними, яку відповідальність може понести депутат?

В залежності від розміру шкоди, мотивів та мети, як зазначав вище, це або ст.ст. 121, або 122, з можливою додатковою кваліфікацією за ч. 4, ст. 296 або 124 чи 128 Кримінального кодексу. Мінімальне покарання це штраф, максимальне покарання це позбавлення волі понад 5 років.

Чи можуть зробити винним Хімікуса?

Якщо стоїть питання  фальсифікації доказової бази на користь депутата, то це зробити не важко: змінити схему місця події, проявити “недбалість” щодо проведення невідкладних слідчих дій пов’язаних з оглядом місця події, а саме: проведення змивів з рук та обличчя стрілка, вилучення верхнього одягу стрілка та жертви, які містять сліди чи порохових газів чи поранення, не знайти кулю, втратити записи з нагрудних відеореєстраторів поліцейських, не взяти кров на предмет наявності алкоголю у водіїв та учасників конфлікту тощо.

Найбільш суттєва відмінність у версіях Пашинського і Хімікуса в тому, чи був попереджувальний постріл. Наскільки це обставина є принциповою з точки зору встановлення винуватця?

Насправді це не надто суттєве питання. Більш важливе питання, хто на кого фізично посягав (нападав), а хто був в “становищі” stay your ground. Після встановлення того, хто був ініціатором фізичного нападу чи ініціатором реальної загрози життю і здоров’ю, може бути враховане питання “попереджувального” пострілу або як додаткова підстава для необхідної оборони Хімікуса від реальних погроз озброєної особи, або як прояв можливості уникнути потреби стріляти на ураження, якщо все ж таки мав місце напад Хімікуса на Пашинського і такий напад був триваючим.

Взагалі “попереджувальний” постріл це зі Статуту гарнізонної та вартової служби ЗСУ там є п.197 “За невиконання особою, яка наближається до поста або до забороненої зони, цієї вимоги чатовий попереджає порушника вигуком "Стій, стрілятиму" й негайно викликає начальника варти або розвідного. Якщо порушник не виконує цієї вимоги, чатовий досилає патрон у патронник і робить попереджувальний постріл угору”.

Також про намір застосовувати вогнепальну зброю зобов’язані попереджувати поліцейські (ст.46 ЗУ “Про поліцію”) та колишні міліціонери ст.ст. 12, 15 старого закону. Закону, який би визначав умови поводження зі зброєю самозахисту, необхідний рівень навчання, перевірки знань тощо, для цивільних осіб досі немає.

Чи законно взагалі використовувати нагородну зброю для самозахисту? 

На це питання можна відповісти в декількох аспектах. Незаконно, якщо розглядати в контексті наявності закону, який регулює такі відносини. Закону, який визначає поводження зі відомчою нагородною зброєю поза відомством та особами, які не мають відношення до відповідного відомства, немає. Питання використання зброї особами, які мають відношення до відомства в певній мірі врегульоване, для поліцейських - це ст. 46 їх Закону, для військових - це їх статути, які затверджені відповідними законами.

З іншого боку таке використання є законним, якщо розглядати його в аспекті наявності закону, який би забороняв чи обмежував таке використання зброї. Такого закону теж немає.

Єдине очевидно - роздача зброї міністрами різним цивільним особам є напівлегальними діями, які в подальшому збільшує комок проблем як в питані рівності, так і в питанні безпосереднього використання такої зброї.

Які необхідно внести зміни в законодавство, щоб гарантувати право на самозахист?

В нинішньому законодавчому полі, яке виписане переважно під “потерпілу” особу, людині, яка заподіяла тілесні ушкодження в умовах необхідної оборони дуже важко уникнути відповідальності. Суди знаходять дуже багато підстав вказати, що в тій обстановці можна було діяти в інший спосіб, або те, що шкода є надмірною і т.д.

Крім цього Кримінальний процесуальний кодекс не передбачає для слідчого чітких дій, як йому припинити провадження на підставі ст. 36 КК України і за загальним правилом слідчі розслідують такі справи, або як хуліганство, або як заподіяння тілесних ушкоджень, а вже суди виносять виправдальні вироки, якщо підтверджуються обставини, що виключають злочинність діяння.

Тому найперше треба внести зміни до ст. 36 Кримінального кодексу та детально розписати найбільш поширені випадки самозахисту та встановити чіткі межі необхідної оборони.

По-друге, треба внести зміни до КПК та передбачити процесуальні дії як для слідчого так і для сторони захисту у випадках, якщо мали місце обставини, що виключать злочинність діяння.

І найголовніше, необхідно прийняти Закон про цивільну зброю і боєприпаси №1135-1, щоб кожен розумів, що власник легальної зброї - це відповідальна, навчена і психічно здорова людина.

Цей же закон необхідний, щоб гарантувати невідворотність покарання за незаконне поводження зі зброєю, цей же закон необхідний, щоб зруйнувати нинішню корупційну дозвільну систему і ринок нагородної зброї.

УАВЗ зі свого боку підготувала всі необхідні проекти законів.