Андрій Оврамець

Що таке «Soversen»? Не зустрічав таких типів куль і виробників. Може, Sauvestre? Але вона легка, 26 грам і високошвидкісна, більше 580м/с, в цьому випадку імпульс був би ще менший.
Кераміка від 12 калібру немає сенсу, це надмірність, вона від бронебійних осердь високої твердості. А від 12 калібру може тріснути так само від першого пострілу, як і від 7,62х51 чи 7,62х54R. У випадку м’якої кулі немає значення, чи кераміка, чи загартована сталь.
Енергія нікуди не «проходить» і бронепластиною не «береться». Якщо не було пробиття чи деформації, її можна взагалі не розглядати. Тут оперують поняттями «імпульс», конкретно, Другим і Третім законами Ньютона. Візьмемо для прикладу, патрон RIO Royal Star, куля має v0 = 430, m = 32g, наважка пороху, нехай, 2g.
Імпульс кулі буде 430 х 0,032 = 13,76 кг∙м∕с. Імпульс віддачі цим патроном буде приблизно 430 х 0,032 + 0,002 х 1550 = 16,86 кг∙м∕с, тобто більший на величину імпульсу порохових газів. Швидкість віддачі рушниці масою 3,2 кг буде 5,27 м∕с, а енергія віддачі приблизно 44 Дж. Сподіваюсь, Ви не будете стверджувати, що віддача ружжа спричиняє контузію :). При прямому попаданні в упор кулі і при повній передачі імпульсу (чого в реальності ніколи не буває) бронепластина масою 3 кг отримає швидкість 4,57 м∕с, а енергію 31,6 Дж. Причому, якщо пластина не деформується, цей імпульс буде розподілений по площі ВСІЄЇ пластини, яка значно більша площі прикладу. До того ж втрати на рикошет осколків кулі зменшать цю величину в 2-3 рази.
Коли Ви так впевнені у своїй правоті, можу запропонувати парі у присутності свідків і зі зйомкою на відео. Із собою в ролі піддослідного при експериментальному відстрілі :). Скажімо, на 1000$, плюс вартість зіпсованого чохла бронежилета. Я-то нічим не ризикую, але за задоволення треба платити :). Можна в районі наступного Gun Open Day, після завершення і в дещо іншому місці, щоб не підставляти Асоціацію.
Пластина моя, з клеймами перевірки або придбаємо при Вас у будь-якого сертифікованого виробника. Якщо зацікавитесь, можу дати свої координати.

Чохол бронежилета був стандартний Osprey Assault, плита 4-го класу, ось така:
pancer.com.ua. Хоча з аналогічною 3-го було б майже те саме, потім відстрілювали для перевірки.
Постріл мене, в основному налякав і оглушив лише звуком, а тактильні відчуття – як від футбольного м’яча. На плиті лише свинцевий слід, вм’ятина зі зворотної сторони не більше 0,5 мм.
Пробиття свинцевою кулею не буде навіть для тканинного бронежилета 1-го класу, але там – так, будуть переломи і заброньова контузія. А от зі стальною пластиною 3-го класу, масою від 2 кг і вище – як горохом об стіну.

Байки. Або бронежилет без пластини :). Плавали, знаєм. 4-5 метрів, куля Bala Star (сама вдрузки, визначив потім по гільзі), праве підребер’я, в той момент навіть не помітив, відчуття, ніби футбольним м’ячем попало. Потім невелике почервоніння, навіть синцю не було. Взяти бандюків не завадило :). Броня Osprey Assault + плита ХЗСИЗ.

Енергія в цьому випадку не має значення, якщо пластина бронежилету жорстка і не було її пробиття чи деформації (а саме це і забезпечує 3 клас і вище). Головне - імпульс кулі. А він не може бути більший (завжди менший, через втрати), ніж імпульс віддачі рушниці. Тобто те ж саме, що вперти рушницю прикладом в груди (чи іншу частину тіла) і вистрілити. При масі пластини від 2-3 кг відчуття ті ж самі. А енергія – частина в тепло, частину розсіює людина, частину забирають осколки свинцю. Багато людей просто недостатньо знають фізику і ще більше не отримували з вогнепалу через броню, тому й виростають міфи :).

До речі, на фото – легендарна самозарядка Franchi SPAS-12, попередниця Benelli M3.

В цього клоуна свій, уже років зо два, на тих же підставах, що й у Пашинського.

Інтелект у цих дегенератів просто зашкалює, ніби без номерів неможливо встановити причетність автомобіля. Батя одного із цих поців, Француз старший, очолював нашу рівненську міліцію. Француз-молодший працював помічником судді.

Все, в принципі, грамотно сказано.
Щодо міфу №3. Якщо прийшли в бронежилетах класом 3 і вище, зі сталевими пластинами, то той, по кому попали з 12 калібру відбудеться лише легким переляком.
Бронебійні патрони 12 калібру, на жаль, малопоширені навіть за кордоном. Із доступних у нас - це, з натяжкою, лише Совестр.
По №4. На практиці в переважній більшості достатньо 2-3 пострілів, при тому, що один з них попереджувальний. До стрільби на ураження або після :).

"Остается загадкой, для чего это было сделано – видимо на заводе был дефицит 39-мм гильз". Та ніяких загадок - навпаки, дефіцит 7,62х25 куль.От вони й обрізали носики у автоматних і вставили задом наперед. На точність всеодно на "розважальних" дистанціях для ППШ майже не вплине, а на кілометр ними не стріляти.

Cold Steel – я мав на увазі їхні довгоклинкові репліки: Austrian Saber 1904, Italian Long Sword, Emperor Series Katana, які є в мене в колекції. Їх вважаю еталонними по співвідношенню ціна-якість при порівнянні з подібними виробами інших фірм чи майстрів. Крім того, порівнював оригінальні австро-угорські шаблі зразка 1904 року з реплікою – перевага однозначно на стороні Cold Steel.
Замки у Колд Стіл, як на мене, дуже достойні, класичних бек-локів в них не так і багато, частіше модифіковані із ексцентриком, що компенсує люфт. Але й бек-локи на старих Вояджерах ніби нікого не підводили, швидше розвалиться рукоятка чи поламається клинок. В замках, на мою думку, головне точність і культура виготовлення. А це у Колд Стіл присутнє.
Із ножів цієї фірми, що є в мене, є як із ввігнутими спусками (SRK, Tai Pan, старий Voyager), так і з прямими (Ti-Lite, нові Voyager, Recon, Trail Master, Pocket Bushman). І одні і другі дуже пристойно ріжуть, мають свої переваги і недоліки, думаю, це питання більше «релігійне» :). Хоча, зрозуміло, що прямі спуски міцніші. Ввігнуті спуски – це не їхня вигадка, вони запозичили його у Buck, як профіль, що найбільше підходить для основних побутових задач – нарізка канатів, продуктів, шкіри. Тобто якраз неглибокий різ. Сам цей профіль (ввігнуті спуски, близькі до парабол) розраховувався на ЕОМ у 1960-х, потім перевірявся на CATRA-машинах і після цього здобув поширення, в першу чергу на моделях Buck 110 і Buck 119.

Про ебоніт і текстоліт у «Білої Зброї» я навіть не став нічого писати, на фоні всього іншого це квіточки :). Причина використання цих матеріалів, думаю, проста – це єдині пластики, доступні їм при кустарній обробці на токарному верстаті. Текстоліт вони, звісно, не клеїли самі з епоксидної смоли і скловолокна, а точили з готових стержнів. В сучасних ножах саме виготовлення прес-форм для рукоятки є найбільш дорогим і трудомістким. Достатньо сказати, що навіть Епплгейт у США долав цю проблему більше 30 років. Хоча, сам по собі ебоніт не такий «страшний» як думають. Головне – правильний профіль рукоятки, він забезпечує необхідне тертя з долонею і міцний хват. В моїй колекції є кілька ножів і штиків з рукоятками із «слизьких» полімерів «старої школи», ось такі:
швейцарський багнет від STG-57, рукоятка з АБС:
worldbayonets.com,
підводний ніж 1920-х років фірми Siebe Gorman, рукоятка якраз із ебоніту:
www.olddivinghelmet.co.uk,
югославський багнет від пістолета-кулемета М56, рукоятка взагалі із поліетилену:
worldbayonets.com.
Всі ці ножі ідеально сидять в руці, нічим не гірше ніж рукояток із сучасних «модних» мікарт, FRN, G-10. І все за рахунок правильного профілю і кільцевих канавок великої глибини. А ось у «Білої Зброї» із цим проблема. Текстоліт вони, звісно, не клеїли самі з епоксидної смоли і скловолокна, а точили з готових стержнів. Щодо того, чи хтось робить так рукоятки для ножів – думаю, серійно ніхто, надто трудомістка процедура.

Mora – так, зупинився на них через ціну, а точніше, співвідношення ціни і якості. Плюс, вони розроблялися людьми, що точно знали, які задачі виконуються армійськими ножами. Тобто, 99% – господарсько-побутові операції. Плюс чудова ергономіка рукоятки, правильний стрій клинка і підбір матеріалів.
Серед Fallkniven підходять для наших потреб, в основному, ножі із серії А. Вони чудові всім, крім ціни. За один Fallkniven A1 можна купити 12 штук Mora 748 або майже 20 штук Mora 731 чи 8 штук Glock FM78. Вибір очевидний.

Щиро дякую Вам за таку оцінку! Так, дамаська сталь, звичайно, може різати краще Х12МФ. В тому випадку, якщо до її складу входитиме 52100 чи аналогічна, більш «різуча», аніж Х12МФ. Просто будь який дамаск –завжди має середні значення тих сталей, що входять до його складу. Грубо кажучи, якщо він зроблений із ШХ-15 і 40Х13, то такий дамаск буде різати гірше, ніж перша сталь і ржавітиме сильніше, ніж друга. В ідеалі буде різати майже так само, як ШХ-15 і буде майже нержавіючим, як 40Х13. А от наскільки буде це «майже» - дійсно залежить від майстра. Щодо вварних, як Ви кажете, клинків, тобто ламінованих, то їх я дуже високо ціную. Правда, мав здебільшого справу зі скандинавськими, а не японськими.
За ножі «Білої Зброї» з Вами абсолютно згоден. Культуру виробництва і термообробку можна підтягнути, але форми і конструкції нікудишні. «Десантник» серед інших їхніх ножів ще не такий страшний, в ньому лише дві речі, відверто, дурацькі. Наприклад, незрозуміло для чого вибраний дол на клинку, який лише зменшує міцність, жорсткість і ускладнює виробництво. І зовсім «не кинджальна» сталь – Х12МФ. Загалом, просто погіршена версія польського Герлаха 98, до речі, прекрасного кинджала.
А от «Укр» і, особливо, «Захисник» - це просто сон розуму. Мало того, що вони здерті з ножів Ігоря Скрильова (на жаль, уже покійного), так іще й переускладнені шкідливими елементами – усілякі серейтори, криволінійна заточка, доли, а також ганебний баланс і момент інерції, плюс неправильний вибір матеріалів.
У себе на сайті вони пишуть, що консультувалися з якимись міфічними представниками «спецназів» і «збройовиків»... Що тут сказати, ні до мене, ні до моїх колег по оперативному командуванню і КСВ ніхто не звертався за консультаціями. Та й складно уявити, щоб КСВ чи ГУР, а, тим паче, ГШ переймалися такими мізерними проблемами. Хоча, якби звернулися, я, звісно, пояснив би, що треба виправити, і по конструкції, і по технології. І ніхто в армії цими ножами не користується, ну кому прийде в голову купувати за свої гроші (2000-3000грн) ніж, який поступається аналогічному за 300 грн?
Я для своїх підрозділів ТрО і ГШР у індивідуальному порядку купував Мору 748/731 і Глок 78. Деколи Вікторінокси – для досвідчених :). Ось це дійсно армійські, народні ножі, на які ніколи не було нарікань після короткого інструктажу, що «консерви відкривають лише консервним ножем» :).
Сам Ян Погоржельський, до речі, робить дуже хороші репліки історичної холодної зброї, з правильним балансом і термообробкою. Мені його «довгоклинкова» творчість дуже подобається. Принаймні, ті шаблі, що потрапляло мені в руки, були на висоті. До Cold Steel, звісно, поки що далеко, але з Windlass Steelcrafts чи Hanwei може посперечатися на рівних.

Я навіть не сумніваюсь, що так і було би, якби ці два інфернальні персонажі зустрілись наодинці :).

За ці пістолети, на жаль, мало що можу сказати, бо не лише не користувався ними, а й не бачив їх наживо. Хіба що по фото і ТТХ. Colt Officer's я би для повсякденного носіння відкинув зразу, бо 960 грамів – це маса Макарова і двох ножів Mora 748 :). Або пістолета Glock-19, ножа Glock FM78 і запасного магазина патронів. Та й автоматичний запобіжник ні до чого.
Із двох, які Ви запропонували, однозначно Smith & Wesson - 680 грамів, металічний, а головне, УСМ подвійної дії. Цікава машинка, при нагоді помацаю. Хоча особисто я для повсякденного носіння у місті брав би Глок 19 або 26, через масу і ємність магазина вони поза конкуренцією. Глок 19 півроку носив на Сході, лише приємні враження. Взагалі, для самооборони був би ідеальним пістолет у габаритах Глоку 26, максимум Глоку 19, але під патрон 5,7мм та з магазином на 12-16 патронів.

Тепер цього чурку вилікують краще, ніж моїх побратимів на фронті. І в найближчі 20 років він перебуватиме у досить комфортних умовах фінської тюрми, відчуваючи себе героєм-шахідом. Життя вдалося. Ось така толерастія… Сподіваюсь, це стане прививкою від мультикультуралізму для скандинавів.