Хімікус vs. Пашинський, або «Шейк» проти «Глока»

Хімікус vs. Пашинський, або «Шейк» проти «Глока»

Якби Хімікуса не існувало, його слід було б придумати. Хоча б для того, щоб на ньому продемонструвати недосконалість законодавчо-політичної машини. Спочатку поліція ліпила потерпілого з народного депутата Сергія Пашинського. Нібито крайній захід: стріляв, бо його життю погрожував чоловік із пляшкою.

Потім справу забрала собі прокуратура й обидва чоловіки – депутат і перехожий – понад місяць борсаалися в кримінальному провадженні в статусі свідка. То хто ж він, громадянин Хімікус? І лише суд визначив статус людини з простреленим стегном і визнав його потерпілим у цій справі. Але це ще не означає, що прокуратура побіжить виконувати судове рішення. Там на Хімікуса свої плани. Це прекрасний інструмент впливу на народного депутата та політичну силу, яку він представляє.

Трохи повернемося до початку й спробуємо розібратися, що ж все-таки відбулося. Слідство в справі про застосування Сергієм Пашинським зброї просувається дуже повільно. Хоча за правильного підходу розтягувати задоволення в такій справі зовсім не обов'язково. Кілька експертиз, допити, перехресний допит – ось і все, що потрібно. Але що говорити про якість слідства, якщо навіть штани Хімікуса не вилучили як речовий доказ. За словами обласного прокурора, головне вилучене з доказів – уламки пляшки Shake. А зі слідчих дій – перехресний допит, під час якого Пашинський змінив свідчення, явно не на свою користь. А ключовий свідок Ярослав Олійник підтвердив версію Хімікуса. І тут слідство зайшло в глухий кут.

Доведеться трохи допомогти прокурорам. Отже, що ми маємо: банальний конфлікт на дорозі, який провокує народний депутат. Чому саме він? Тому що він міг не виходячи з автомобіля, у формі, яку дозволяє йому депутатська етика, зробити зауваження про створення аварійної ситуації та проїхати далі. Звичайно, був ще один варіант – зупинитися та допомогти. Але це зі сфери фантастики.

Питання перше. Чи мав право Пашинський застосовувати зброю? Тим більше, нагородну. Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков нагородив Пашинського іменною вогнепальною зброєю на підставі свого ж наказу від 15.11.2015 №1521 (реєстраційний номер у Мін'юсті 1569/28014 від 15.12.2015) «Про відомчу заохочувальну відзнаку Міністерства внутрішніх справ України «Вогнепальна зброя». У цьому наказі є фраза про те, що нагородна зброя може бути як вітчизняного, так і імпортного виробництва. Ані в попередньому наказі МВС від 2010 року, ані в указі Президента, ані в законі «Про Державні нагороди» такого немає.

Крім цього, там є опис, кого саме нагороджують відомчою відзнакою. «Відзнакою нагороджується дієздатна особа, яка має право на придбання, зберігання та використання вогнепальної зброї, відповідно до вимог нормативно-правових актів, за сумлінну службу, особливі заслуги в боротьбі зі злочинністю, охороні громадського порядку, захисті конституційних прав та свобод людини і громадянина, за бездоганну багаторічну службу, зразкове виконання військового, службового та громадянського обов'язку, виявлені при цьому честь і доблесть» Коли читаєш цей наказ і одночасно уявляєш Пашинського, сльози радості навертаються на очі. Тобто міністр нагороджує кого хоче й чим хоче. Тобто походження зброї є законним.

Питання друге. Чи мав право депутат носити із собою нагородну зброю? Мав і це закріплено в законі, в нього є дозвіл на право зберігання та носіння. Чи міг він застосовувати її для самозахисту? Звичайно, міг, і це сумнівів не викликає, так само як Хімікус застосував пляшку.

Але самозахист має бути адекватним, тобто не потрібно стріляти з гармати по горобцях, побоюючись, що зграя горобців налетить на тебе й заклює до смерті.

Питання третє. Чи мав право Хімікус бити депутата пляшкою? Тут важливий порядок застосування пляшки: до пістолета або після? Якщо він ударив депутата до того, як побачив пістолет Пашинського, то Хімікус, звичайно, не має рації. Але якщо він застосував пляшку з метою самооборони, побачивши пістолет, тоді мав право.

Якщо вірити народному депутату, він вийшов з автомобіля, щоб зробити зауваження недбайливим учасникам дорожнього руху, і хуліган Хімікус напав на нього з пляшкою. Вийшов він із пістолетом. А взявши зброю в руки, він був морально готовий до її застосування (як кажуть, витягнув пістолет – стріляй).

Хімікус, тут потрібно віддати йому належне, не злякався, а, навпаки, став активно оборонятися від людини зі зброєю в руках (далеко не кожен на це здатен). І навіть зміг вдарити по голові депутата, за що отримав кулю в ногу.

І ось тут найцікавіше: з якої відстані був зроблений постріл, чи можна було уникнути цього пострілу та як Хімікус погрожував депутату, що він змушений був стріляти?

Визначити, з якої відстані стріляв депутат, можливо, оскільки на штанях залишилися залишки пострілу – порох. Знову ж таки, за раною можна визначити кут входження кулі й відповісти на питання – стоячи, лежачи чи на колінах був здійснений постріл. Відстань тут би зіграла свою роль і експерт дав би практично точне моделювання ситуації. Але штани Хімікуса ніхто не вилучив. Пам'ятаю, його дружина розмахувала ними перед телекамерами.

Чи має Пашинський бути притягнутий до кримінальної відповідальності – вирішувати суду. Що це буде за стаття, завдання тілесних ушкоджень чи хуліганство із застосуванням вогнепальної зброї, має встановити слідство. Одне відомо точно: про жодну необхідну оборону тут мови бути не може. Щоб закон переміг, попередньо доведеться попітніти над зняттям із Пашинського недоторканності.

Яким би там не був Хімікус – сімейним дебоширом чи колишнім зеком – на його місці міг опинитися будь-хто з нас. Якщо життю нардепа нічого не загрожує, ніхто не дав права стріляти. Якщо, звичайно, разом зі зброєю народному депутату не видали ліцензію на відстріл електорату.

Автор: Ігор Смаглюк