Автомат Калашникова – символ терористів і бандитів
Пам'ятник Михайлу Калашникову
У центрі Москви 19 вересня 2017 встановили пам'ятник Михайлу Калашникову. Вірніше, його головному «винаходу».
Міністр культури Володимир Мединський в своєму виступі на урочистому відкритті пам'ятника заявив, що «автомат Калашникова – справжній культурний бренд Росії».
Автор цього виробу, скульптор Салават Щербаков порівняв АК зі скрипкою Страдіварі і пояснив, що автомат Калашникова, подібно спису Михайла Архангела, бореться проти світового зла. Власне, цю ідею Щербаков і втілив у своєму пам'ятнику. У композицію меморіалу включений якийсь громадянин із крилами, який намагається вколоти списом великого плазуна.
Мединський правий. Автомат Калашникова – це культурний бренд Росії. Причому, головний. Росія поширює «культуру Калашникова» по всьому світу. Ростех радісно відрапортував, що тільки на цей рік підписано контрактів на продаж 100 тисяч цих виробів в гарячі точки планети.
Автомат Калашникова ніколи не був використаний для захисту Вітчизни. Він був створений після Другої світової і завжди служив злу. Перше його масове застосування на світовій арені відбулося 1 жовтня 1956 року у ході придушення повстання в Угорщині. З його допомогою вбивали борців за свободу. Потім в Афганістані він був знаряддям вбивства людей, які абсолютно не збиралися нападати на Росію, яка тоді називалася СРСР.
Автомат Калашникова – улюблена зброя терористів і бандитів. Він прикрашає прапор терористичного угрупування Хесболла, герби Зімбабве, Мозамбіку і Буркіна-Фасо, а також герб Корпусу Вартових ісламської революції. Бойовики латиноамериканських наркокартелів любовно називають його «Ріг козла», маючи на увазі вигнуту форму магазину.
Історію воєн неможливо викинути з історії людства. І в цілому ряді країн є своя культура зброї, винайденої в цих країнах. Але ні в одній країні світу, яка претендує на приналежність до цивілізації, сьогодні на державному рівні не ставлять пам'ятники знаряддям убивства. Револьвер Colt є безсумнівним культурним символом США. Крилата фраза «Авраам Лінкольн дав людям свободу, а полковник Кольт зрівняв їх шанси» входить у базовий набір культурних штампів американської суспільної свідомості. І тим не менше, важко уявити собі, що сьогодні в Вашингтоні на гроші штату за участю уряду відбудеться відкриття пам'ятника Семуелю Кольту.
У світі є зло. Багато. Але відкритих культів зла мало. Їх можна перерахувати на пальцях однієї руки, в крайньому разі, двох. Ось, є ІДІЛ. Хесболла. У Мексиці є культ Санта Муерте, культ смерті. Єдина в світі велика країна, яка відкрито проголосила у себе культ вбивства – це путінська Росія.
І, до речі, сам Михайло Тимофійович Калашников в кінці життя далеко не так захоплено ставився до винаходу, яке носить його ім'я. В одному з інтерв'ю він сказав, що краще б він винайшов газонокосарку.
За матеріалами статті Ігоря Яковенка
По-моему статья из цикла о том, что оружие плохое, потому что убивает людей. Еще эпичнее клеймить изобретателей, которые вообще не имеют никакого отношения к его использованию...
Абсолютно з Вами погоджуюсь, якби Калашников був українцем, пам’ятники йому по частоті конкурували б із Шевченком. Звісно ж, Калашников придумав автомат далеко не сам, але для чого ж займатися брудною пропагандою і очорнюванням.
Та ще й пам'ятник виробу якого він не конструював, а розробляв його Хуго Шмайссер разом ще з кількома сотнями німецьких конструкторів зброї примусово вивезеними до Союзу.
Може Калашнікову автомат приснився. коли він лежав в госпіталі, як Менделєєву приснилась його періодична система елементів...
Ну так він у мемуарах так і пише - прочитав книгу про конструювання зброї і вирішив... Розумієте - хлопчик без вищої освіти просто вирішив і сконструював. А німецьки конструктори в КБ в Союзі мабуть чотири роки поли мили. От клоуни. )))
Так і в Браунінга не було ніякої спеціальної освіти :). І у Берджесса з Ланкастером ні. І в Токарєва, Рощепея, Дегтярьова і десятків інших також. Будемо і їхні розробки під сумнів ставити? :). В Союзі класична зброярська школа на той час була лише у Коровіна. У решти – слюсарна і столярна професійно-технічна підготовка. Університетська механіко-математична освіта для зброярів стала стандартом лише з 1950-тих.
Ідея Періодичної системи витала у повітрі ще з часів Лавуазьє, але вперше опублікував її в сучасному вигляді саме Дмитро Іванович.
Архитекторы памятника учли этот момент. На памятнике нарисована взрыв-схема именно StG-44)))
100%! Думаю, це зробили якраз для того, щоб Інтернет-експерти побачили різницю між АК і STG, зрозуміли, що спільного – лише зовнішній вигляд.
Ну Ви ж розумна людина, власник зброї, для чого ж такі міфи популяризувати :)? Думаю, з конструкцією STG ознайомлені, якщо не вживу, то хоча би заочно. Сказати, що Калаш є копією «штурмака», це все одно, що AR і FAL є його копіями (в них спільного з STG-44 значно більше).
Декілька зразків STG-44 є у музеї 8-го Армійського корпусу і на складах 26-ї Бердичівської артбригади, при великому бажанні можна ознайомитись. В Києві – у КСВ, на Дегтярівській точно, щоправда, «помацати» там його буде мало реально, якщо не військовий. STG, до речі, значно продуманіший по ергономіці і по конструкції логічніший, принаймні для мене.
Строго кажучи, з STG «колектив Калашникова» скопіював лише зовнішній вигляд, начинка зовсім інша. Якщо начинку Калаша і «передирали», то вже точно не з STG-44, а, швидше, з FG-42 Луїса Штанге. А той у свою чергу – у Джона Гаранда (М1). А Гаранд – у Мондрагона. Принаймні, профіль копірного пазу в затворній рамі і принцип протирозклинювача затвору один в один :). До речі, Михайло Тимофійович чесно визнавав, що затворну групу запозичив у Гаранда. Як бачите, плагіат чи запозичення у зброярській справі процвітає. І це абсолютно нормально, щось принципово нове придумати у цій царині після геніального Браунінга проблематично.
Хьюго Шмайсер в розробці АК участі безпосередньо не брав, у цьому вже не було необхідності, оскільки замовники знали, який має бути результат, та й не допускали його до секретних розробок. Шмайсер зі спеціалістами відпрацьовував технологію холодної штамповки і ротаційного кування, з чим у Союзі були проблеми. Його основна заслуга – штампована ствольна коробка на АКМ, взамін фрезерованої на АК. Плюс профілі полегшених магазинів – серйозна задача, яку не могли вирішити в Союзі з 1920-х років.
Я сам дуже не люблю Калаш, але Михайло Тимофійович конструктор великий, як не крути. Не його вина, що з нього зробили штандарт пропаганди.
І, до речі, його головна розробка – далеко не АК, а ПК(ПКМ) – найкращий, як на мене, єдиний кулемет.
Нема ніякого автомату Калашникова, тому що не було ніякого АК-47. А був, де-факто, MP-47 або STG-47 розроблений/вдосконалений в країні-переможниці конструктором переможеної країни, який згодом раптово помирає. Всіляки зразки коровіних, дягтярьових etc під проміжний були вкрай ненадійними. А тут робочий MP-44(STG-44) що в серії, на потоці. Та іще живий конструктор. То взяли того Хуґо, взяли MP-44 і сказали вдосконалити. Все решта пропаганда.
Нічого спільного, окрім ствола і зовнішнього вигляду між АК і STG немає, будь ласка, не популяризуйте байки. Я, наприклад, заняття з теорії автоматичної зброї для курсантів проводжу, в тому числі, на прикладі цих двох систем. Самі все розбирають, мацають і відрікаються від попередніх ідіотських уявлень, нав’язаних псевдонауковою літературою. Я, наприклад, дуже не люблю Калаш, але для чого ж Калашникова очорнювати? Коровін - так взагалі, дуже недооцінений конструктор. Те, що він не був нічиїм протеже і працював на Заході, був єдиним, хто мав зброярську освіту на той час – це все сприяло привласненню його розробок іншими колективами, а точніше, своєрідними конструкторськими «мафіями».
Хьюго Шмайсер в розробці АК участі безпосередньо не брав, у цьому вже не було необхідності, оскільки замовники знали, який має бути результат, та й не допускали його до секретних розробок. Шмайсер зі спеціалістами відпрацьовував технологію холодної штамповки і ротаційного кування, з чим у Союзі були проблеми. Його основна заслуга – штампована ствольна коробка на АКМ, взамін фрезерованої на АК.
Утверждать что либо, с 100% гарантией истинности, об авторстве АК, имеют право лишь те, кто непосредственно руководил работами по его созданию. Ни я, ни кто либо из комментаторов, таковыми не являемся. Посему, дискуссии на тему "Калашников - Шмайссер", лично я, считаю, не более чем, пустопорожним балабольством, сродни "архипатриотичным"(читай - псевдопатриотичным) высерам, типа: - "Русские, никогда и ничего толкового не создавали, ибо - дебилы!" и "Укры - основатели и учителя всех цивилизаций, ибо - Боги!"
А, памятник М.Т. Калашникову (ну, раз уж так хочется "увековечить"), был бы гораздо уместней перед зданием правления концерна "Калашников", а не в центре Москвы...
Хорошо, если калашников такой эпический конструктор, то почему больше ничего? Не потому ли, что действительно украдено, как и многое другое-матрешка, балалайка, самовар, пельмени и много другого...
Где Вы в моём комментарии нашли слова об эпичности Калашникова?
Много ли конструкций у тех же Глока и Стоунера? И, разумеется, принципиальные схемы запирания ствола, например, до этих гениев, были никому не известны...
....Ну конечно, кто бы спорил: - ну не могла русская обезьяна, сама, без подсказки, схватиться за палку или камень!...
А, вообще, смысл этих двух моих комментариев, достаточно прост: -
Не нужно уподобляться ватным ботам и троллям...
Так точно, вата і вишивата однаково мерзенні!
В Юджіна Стоунера, взагалі-то, багато чого було, не на одне десятиліття вистачить. Але тут тема не про нього. А Гастон Глок – він різноплановий конструктор, в нього патенти і на запали гранат є, і на механізми відкривання віконних жалюзів. Просто всі думають, що «Глок» - це лише пістолет :).
За обіззяну цілком згоден :). Ось наш, українець, Яків Рощепей хотів впровадити автоматичну гвинтівку під безрантовий гвинтівковий патрон і аналог сучасних 6,5мм патронів. За 20 років до британської ЕМ-2! І яка його доля, багато хто про нього знає?
Найголовніша розробка Калашникова – аж ніяк не автомат, а його кулемет ПК (ПКМ) – найкращий у світі (на даний момент) єдиний кулемет тридцятого калібру. Наскільки мені не подобається АК – настільки ж захоплююсь ПК! Так вдало реалізувати двоповерхову подачу рантового патрону поки що нікому не вдалося. Можливо, кулемет Калашников теж у когось украв? Якщо так, то підкажіть, буду студентам розказувати :).
Ще за плечима Михайла Тимофійовича є пістолети, пістолети-кулемети, гвинтівки, автоматичні гармати і навіть механізм протяжки кіноплівки. Це так, для загального розвитку.
Будут весьма признателен за пруфы на пистолеты калашникова, винтовки калашникова, автоматические пушки!!! калашникова.
Будь-ласка.
Автоматичні пістолети 1948, 1950 і 1951 років. Програли на конкурсі Стєчкіну, джерело:
Журнал «Калашников» №2 за 2000 рік, стаття Михайла Дегтярьова.
Гвинтівка зразка 1959 року. Програла Драгунову в конкурсі на снайперську гвинтівку, джерело:
«Боевое стрелковое оружие России», Федосєєв Семен, М.: Авангард, 2004 рік.
Гармата 204П. В 1959 році програла гарматі Р-23 (261П) конструкції Арона Ріхтера, джерело:
Нудельман А. Э. Пути повышения живучести малокалиберных автоматических пушек.
Монография, Издательство ЦНИИ «Точмаш», 1992г. стр. 83-84.
Пістолети-кулемети зразків 1942 і 1947 років, відхилені комісією, джерело:
«Ружьё. Оружие и амуниция» №1 за 1999 рік, стаття Михайла Дегтярьова.
В принципі, майже все це можна було побачити у Санкт-Петербурзі, в музеї артилерії. Принаймні, у 2007 році було в експозиції на другому поверсі.
Також є інформація по експериментальних підводних автоматах і пістолетах конструкції Калашникова, але ці дані в ДСК літературі, тому довести це поки що не маю змоги.
Спасибо за инфу. Для меня из вышеизложеного ясно одно-все, что было изобретено еще-говно. Да и автомат тоже не аховый. Единственное достоинств- дешевый. А как говорят: "Дешева рибка-смердюча юшка".
Ну, не «говно», але, звичайно ж, значно поступалися конкурентам :). Щодо дешевизни Калаша – так це також міф, він дуже дорогий і нетехнологічний (за сучасними мірками), гляньте на затворну раму і прикиньте, скільки там фрезерних операцій, порівнюючи із рамою М4. Дешевизна Калаша – це мізерні зарплати і пенсії в СРСР.
Загалом, з приказкою, наведеною Вами, згоден :). Особисто мені АК не подобається, в першу чергу через ненадійність – трохи землі у ствольну коробку і клинить намертво. Надійність Калаша – міф політруків. Той, хто реально покористувався АК, знає ціну радянської реклами, по обидві сторони на Донбасі уже багато хто переконався, яка справжня «безвідмовність» цього автомата. Вона в десятки разів нижча за надійність AR-15/М-16/M-4. Як на мене, єдина сильна сторона АК – це висока вандалостійкість – він дозволяє задовільно виконувати задачі навіть після варварської експлуатації. А от зручність, надійність, технічна кучність поступаються більшості сучасних конкурентів.
Якщо ви глянете всі мої коментарі про АК, по побачите, що я тут чи не найбільший його критик. Але разом з тим добре знаю, що він ні в якого Шмайсера нічого не «здирав», тому не варто паплюжити самого М. Т. Калашникова, який все-таки був дуже талановитою людиною.
Ні одна з розробок автоматики під проміжний (кінець 20-х і далі) в срср повоєнного періоду на озброєння не пішла! Відкинули навіть варіанти улюбленого партією, безумовно талановитого, Дягтярьова. А взяли на озброєння проект до якого був причетний саме Хуґо, про що він сам сказав. І, о Господи, він зовсім випадково був конструктором MP-44 (STG). І, так, зовсім не для цього його з родиною вивезли в срср. Це по суті. Все решта лайно у вашому коментарі — ваша збочена уява.
Ой, вибачте, шановний лаврентію павловічу, що одразу вас не упізнав! Хуго, у всьому зізнався, вам особисто, під протокол? Може маєте документи, та інші беззаперечні докази? Ні? Ну, тоді, саме ваші, а не мої коментарі, є - абсолютно бездоказовими мареннями вашої, безнадійно хворої на нацизм свідомості, і збоченой уяви, тобто - суцільним лайном...
І щє.. Схоже, що вам притаманна звичка - плювати катяхами, в тих, хто не вважає ваші думки - "істиною в останній інстанції". Не треба тут демонструвати власну невихованность і намагатись перетворити цей поважний сайт, на черговий "гівносрач", яких і так - безліч. Доречі: - така поведінка, є типовою, саме для "вати" та оскаженілих "наци"....
Так не було в Союзі до у 1920х-1930х взагалі вдалого проміжного патрону! Перший масовий проміжний і зброю під нього прийняли аж ніяк не німці, а американці – М1 Carbine. А німці розвинули і вдосконалили ідею. Коли стало ясно, що за проміжним майбутнє, тоді і видали в СРСР техзавдання на розробку і патрона, і зброї. Причому, спершу, дивлячись на американців, пріоритет віддавали карабіну (СКС), все-таки американська збройова школа прогресивніша, ніж німецька. Лише потім стало ясно, що основним має бути автомат, а карабін зайвий.
У Шмайсера не було вдалих розробок на повороті затвору, лише на його перекосі і на заповільненні роликами (а це він також «запозичив» у Форгріммера).
Якщо вже Калашников і «здирав» у німців, то не у Шмайсера, а в Луїса Штанге з FG-42. А він, у свою чергу – в американців :).
А по конкурсу на автомат – я Вам відкрию секрет, вимоги по безвідмовності при забрудненні не пройшли зразки не лише Дегтярьова, Зайцева, Дементьєва та інших, їх не пройшли і АК, і STG :). Зате такі випробування пройшли М16 і М4.
В СРСР, звичайно ж багато чого передирали із Заходу, але начинку АК – точно не з STG. Калаш був компілятивним зразком, працею цілого колективу радянських конструкторів, на роль одноосібного творця якого записали Михайла Тимофійовича. Що не применшує його геніальності.
І вже точно не варто шукати лайно і збочену уяву там, де їх немає.
+500! Как всегда - точно, аргументированно и (почти) не предвзято! (Ну, нравится Вам Стоуноровский движок!...:) :) )
Но, как быть с роликами на ютубе, где "калашматы" вчистую уделывают "арки" с прямым газоотводом, именно в плане отказоустойчивости, при работе в затруднённых условиях? Правда, "арки" с пистонами, уже работают - практически на равных, если не считать ломающихся в районе газоотвода стволов. Хотя, как высказался один из конструкторов-оружейников (не стану врать, кто именно, да и цитата - не претендует на дословность): - "А, чего бы его клинило? Тут же кругом, кроме зеркального, зазоры - с трамвайную остановку, и импульс на поршне - бешенный!"
Но, само-собой разумеется, что за всё приходится платить, и за ТАКУЮ надёжность - тоже....
Тут, некоторые из комментаторов, обвиняют конструкторов в плагиате. Смешно, ей-богу! Им что, нужно каждый раз, заново, изобретать колесо и рычаг? Работа современного конструктора, как мне кажется, это вообще, сплошные компромиссы и компиляции. А, уровень мастерства - отражается надёжностью системы и полнотой её соответствия, поставленным условиям и задачам.
Ещё раз огромное спасибо за такую оценку! Да, сложно оставаться непредвзятым, сравнивая систему Стоунера с другими, но на сегодняшний день это самая прогрессивная схема автоматики в индивидуальном оружии, в первую очередь, по надёжности работы. И дело далеко не в прямом отводе газов, который использовался французами ещё в начале 20-го века. Главная идея схемы Стоунера - это затвор, работающий в такой системе ещё и в роли клапана-золотника, уравновешивающего давление на дно гильзы с обеих сторон. Будет время, напишу и опубликую статью на этом ресурсе, детально описывающую все нюансы работы такой системы. Сейчас раздумываю, на каком языке лучше написать, традиционно, на украинском или же на русском, для охвата большей аудитории. Так как столкнулся с фактом, что даже далеко не все оружейники до конца понимают принцип её работы. К примеру, в журнале «Калашников», №8 за 2006 год есть статья Руслана Чумака об М16, демонстрирующая непонимание (или замалчивание) предназначения многих деталей в AR-системе. И это у Чумака, профессионального оружейника и лучшего в России специалиста по творчеству Токарева!
Честно говоря, не понимаю людей (и фирм) производящих идиотскую замену прямого отвода газов на пистон в AR-образных винтовках. Они, вероятно, думают, что умнее Стоунера, произведшего громадное количество опытов с самыми разными системами. Вижу в этой замене только два, весьма призрачных, преимущества: меньше поверхностей нужно чистить и появляется гипотетическая возможность подводной стрельбы, без повреждения ресивера. Первое – для лентяев, второе – для оружейных маньяков :).
Замена прямого газоотвода на пистонно-штоковую связку в разы понижает надежность системы Стоунера, главным образом, из-за многократного увеличения трения между боевыми выступами затвора и хвостовика ствола. Также, прямой газоотвод «выдувает» всю грязь, попавшую в ресивер и затворную группу.
А как быть с роликами на Ютубе, где "калашматы" вчистую уделывают "арки"? А не обращать на них внимания! :). Так как эти ролики или телеканала «Звезда», или грубая подтасовка. М16 с самого начала намного превосходила АК именно по надёжности, это хорошо знали специалисты в СССР, это отображено в протоколах испытаний, именно поэтому уже в 1960-х и 1980-х проводили конкурсы для замены Калаша, но всегда с большим отрывом побеждала «арка». Только образцы Коробова более-менее по безотказности приближались к М16, но, всё равно, были значительно хуже.
Вот методически правильные, с научным подходом, видео (Карл Кассарда – оружейный конструктор и спортсмен, Йен МакКаллум – спортсмен и оружейный журналист).
Современная AR-винтовка:
www.youtube.com
Оригинальная М16 эпохи войны во Вьетнаме, без досылателя затвора:
www.youtube.com
Автомат Калашникова (румынский) в тех же условиях:
www.youtube.com
Автомат Калашникова (болгарский) и финский М76 в таком же испытании:
www.youtube.com
Тестирование сухим песком нескольких винтовок уже другой командой:
www.youtube.com
Ещё одно видео - AR, АК и СКС после замачивания в грязь:
www.youtube.com
В общем, теория полностью подтверждается практикой. Как видите, AR выигрывает у АК с сухим счётом, можно сказать «кроет, как бык овцу» :).
Так что нету у Калаша никакой хвалёной надёжности, ни дешевизны, он очень сложен в производстве, мнимая дешевизна – результат плановой экономики и мизерных зарплат. Единственная сильная сторона у него – это вандалоустойчивость, как я и писал выше.
Шановний пане Геннадію, Ви абсолютно праві! Шкода, що у зв’язку з військовими навчаннями я пропустив таку дискусію і не встиг «вписатися» за Михайла Тимофійовича :). Проте, він в моєму захисті потреби вже, на жаль, не відчуває.
Да, собственно, меня больше возмутила сама абсурдность подхода: - "Раз советское (Российское), значит - гуано, по определению!" Ладно, если бы это говорилось об "хозбыте", а не об оружии, разработка и производство которого, всегда являлось высшим приоритетом, для любой страны (кроме стран, довольствующихся чужим оружием), и куда привлекались лучшие умы. И тут их, всех скопом, называют бездарями, только за то, что они родились "не в той стране", и творили там, где родились, а не сбежали на запад(где, вероятнее всего, они смогли бы, гораздо полнее, реализовать свой потенциал, да, и жили бы - побогаче). Чего только стоят детища неразлучной парочки Великих Сумасбродов(в хорошем смысле!) - Грязева (увы, покойного) и Шипунова!!!.... А куда девать восторги Дж. Мекулека и Г. Кинмана от русского оружия (может они недостаточно компетентны, а то и вообще - дебилы?)?
Если честно, то мне уже надоело повторять: - Не нужно ксенофобствовать! Ксенофобия - не патриотизм! (Именно потому, что и Бандера, и Мельник, в программах своих партий, чётко и однозначно, прописали уничтожение людей, по национальному признаку, я лично, считаю их нацистами, а не националистами. Они переступили черту, заходить за которую - не стоило... А, посему, я категорически против компании по тотальной Бандеризации, развёрнутой в стране. )
В СРСР була розроблена велика кількість першокласної зброї, як бойової, так і мисливської. А інакше і бути не могло – щоб протистояти на рівних у Холодній війні треба було бути готовим до війни гарячої. Звичайно ж, асортимент індивідуальної і особистої зброї в Америці і нормальних країнах Європи значно більший, але це наслідок лише нормального законодавства. На озброєння у Союзі фуфло не приймали, всі зразки зброї в радянській армії були, як мінімум, не набагато гірші, а більшість – кращі за іноземних конкурентів (звичайно ж, свого періоду).
Якщо Ви помітили, я стараюсь бути об’єктивним в оцінці озброєння і його творців. Так, при всій моїй нелюбові до АК я глибоко поважаю Михайла Тимофійовича і захоплююсь його ПК. Трагедія майже всіх радянських конструкторів – дебільне законодавство тоталітарної держави. Якби, скажімо, Токарєв народився у вільній країні і творив за власними задумами, а не в контексті техзавдань, хтозна, чи не перевершив би він своїм талантом навіть самого Браунінга?
Із власного спілкування з іноземцями можу підтвердити – так, вони дійсно в захваті від радянської зброї. Скажу більше, дуже скоро, наприклад, пістолети Макарова радянського виробництва випуску 60-х років будуть колекційним раритетом і по ціні конкуруватимуть з Парабеллумами і новими ЗІГами. ПСМи уже коштують некислі гроші, володіти ним для колекціонера статусно. Про спеціальні підводні і безшумні пістолети я взагалі мовчу – вони на аукціонах з’являються за космічними цінами.
До речі, високі бойові якості радянської зброї американці не соромились визнавати відкрито – перші об’єктивні статті з порівнянням припадають на 1950-і роки, коли до них в руки потрапила велика кількість трофеїв з Корейської війни.
Щодо радянської мисливської зброї, то були як криві ИЖ і ТОЗ, так і майже ідеальні МЦ, порядок цін на рушниці МЦ на вторинному ринку красномовніший за будь-які слова.
Пане Андрію, мої докори в упередженності, ні Вас, ні Ваших коментарів, жодним чином не стосувалися ! Йшлося про іших "експертів", коментарі яких - просякнуті брехнєю і отрутою.
Ваші ж коментарі, щановний пане Андрію, є - зразком неупередженості, наукової і фактичної обгрунтованості, і ніколи не містили жодного нятяку на безапеляційність, хіба що, у випадках, накшталт - 1+1=2. На мою думку, майже всі Ваші коментарі, заслуговують на оцінку: - "Браво! +500!", а не жалюгідний: - "+".
На жаль, на сайті немає можливості додавання "смайлів", які, іноді, значно красномовніші за купу слів....
Шановний пане Геннадію, величезне спасибі Вам за таку оцінку моєї писанини на даному ресурсі! Особливо приємно отримати її від Вас, дуже ерудованої і освіченої людини.
Буду старатись і надалі відповідати Вашим високим оцінкам (хоч і незаслуженим, як я вважаю).
До речі, цікаве спостереження. От напишу я справді толковий коментар, з розрахунками і математичними викладками – і його оцінює позитивно один-два-три чоловіки, певно, Ви один з них або взагалі один :). А варто написати якийсь малоінформативний сарказм чи брутальну репліку – і плюсів стає в рази а то й в десятки більше. Ось такий парадокс :).
+500!!! Брависсимо, Маэстро!!!
А как, по Вашим сведениям (правда, это уже не о "советско-российском" оружии), обстоят дела с коллекционной ценностью Нагана обр. 1910 года(с откидным барабаном)? Насколько я помню, Наган пытался его выпускать в разных калибрах, специально для американского рынка. Но, пробиться на этот рынок, забитый кольтами и смитт-вессонами - так и не смог. Сколько их осталось(и, остались ли вообще)?
Ви, звісно ж, переоцінюєте мої здібності. Поки що я далеко не маестро, тільки вчусь :). Щодо Нагана - перелопатив архіви в Інтернеті, на www.gunbroker.com кілька років назад проскакували два зразки за ціною порядку 7500$ і 4000$, в залежності від стану. Так що, звичайно, колекційна цінність присутня. На наших складах зберігання і військових музеях (до яких мав доступ), не пригадую, щоб вони були.
Ви абсолютно слушно зазначили, ксенофобія – не патріотизм.
Щодо Бандери і Мельника – звичайно ж, у історії УПА були і ганебні сторінки, одна з яких – Волинська трагедія. Проте, думаю, такі ж сторінки були і в будь-якого партизанського руху будь-якої країни. Але славні епізоди були також і їх більше. На жаль, тоді часи були такі, що або ти, або тебе. Біда України (та і Польщі) в тому, що вона опинилась між молотом і ковадлом. Такий спосіб боротьби, на жаль був єдино ефективним, бо тих, хто чинив мирний спротив, розстріляли чи відправили на Соловки. Зараз діяльність ОУН визнали би за міжнародним законодавством тероризмом, проте тоді іншого способу воювати зі сталінізмом не було. Вважаю, абсолютно не варто героїзувати катів і демонізувати героїв, ким би вони не були. Як на мене, єдино правильний шлях у встановленні історичної справедливості полягає у неупередженому, чесному і всебічному висвітленні всіх «слизьких» моментів нашої історії. До недавнього часу для мене таким прикладом були США і Швейцарія. Перші поставили пам’ятник і генералу Лі, і генералу Гранту. Другі воювали безперервно майже 400 років і між собою, і з сусідами, але таки знайшли шлях до об’єднання. На жаль, останні події у США показують, що і в них не все так гладко.
+500! Именно по этому, я не приветствую сноса памятников советской эпохи, осуществляемой безмозглыми "радикальными патриотами"(Разрушить памятник - легко и безопасно - он, ведь, сдачи не даст!... А, реально работать и СОЗИДАТЬ страну - значительно труднее!). Мало того - считаю эти действия вандализмом, замаскированным под "идейность" и "патриотизм". Гораздо эффективнее было бы, как мне кажется - прикрепление к этим памятникам соответствующих табличек, с описанием всех, трагических для народа, "подвигов" этих "героев"....
Запропонований Вами вихід із цієї ситуації (прикріплення табличок) є чи не найелегантнішим варіантом розв’язання проблеми історичної справедливості і збереження національної памяті. Проте, для нинішньої влади він, звісно ж, невигідний, оскільки тоді неможливо буде грати на протиріччях між Сходом і Заходом України. Будь такий варіант примирення запроваджений в 1991 році – і не було б сьогоднішньої війни.
Звичайно ж, для війни із пам’ятниками багато мужності не треба. Вважаю, не слід спішити ні з їх зведенням, а, тим паче, їх руйнуванням. Як казав Мао Цзедун, «з моменту Французької революції пройшло занадто мало часу, щоб оцінити всі її наслідки». Якось так.
+500!
Є ще цікава тема про пістолет ТТ
topwar.ru
Кстати, в комментариях к статье, попутно, в пух и прах, разбивается миф об "истинном творце АК - великом Х. Шмайссере".
Досліджую творчість Федора Васильовича Токарєва з дитинства, він здавав екзамен на офіцера у 1896 році в моєму місті і в приміщенні гімназії, де я навчався. В принципі, більшість описаного у статті – правда. Але є дуже важливе доповнення –
Російська імперія ще до революції закупила у бельгійців лінію по виробництву Браунінгів. На своїх, фірменних пістолетах бельгійці скрізь ставили клейма (майже на всіх деталях). А на пістолі, описаному у тій статті клейм немає. Тому я роблю висновок – цей прототип зробив сам Токарев на бельгійській оснастці, пристосувавши туди агрегатний УСМ власної конструкції. Цьому маю і непрямі підтвердження, знайдені в архівах.
Токарєву не просто виконав поставлену задачу - «перемалювати» пістолет Браунінга під 7,62мм патрон, що він з честю і зробив. Але й вніс попутно вдосконалення в механізм зчеплення ствола із затвором.
Ще слід сказати, що Токарєв нічого сліпо не копіював, очевидно, з принципу, навіть коли йому наказували це зробити. Його СВТ – найкраща самозарядка Другої світової під повнорозмірний гвинтівочний патрон – є повністю унікальною, без значних запозичень. Навпаки, вузли і конструкцію СВТ копіюють навіть зараз у багатьох зразках західної зброї. Токарєв не запозичив для своєї гвинтівки магазин, розроблений ОКБ Симонова, а продовжував використовувати свій, хоч і недосконалий, який був єдиним слабким місцем СВТ.
Будь ласка, залогіньтесь щоб мати можливість коментувати