Андрій Оврамець

Тут згоден. Поки що 5,45 і 7,62х54 рулять.

Немає чому дивуватися. Я не лише з Мосі, але і зі Светки стріляю регулярно .308, в латунній гільзі. Працюють, як рідні. Навіть точність на 100м не гірша.

О, мене знову цитують! Дуже приємно:).
Ось, до речі свіжак - репліка AR-10 від Браунелс. Тест грязюкою, який не пройде жодний Калаш і багато іншої зброї:
www.youtube.com
Репліка саме тієї, знаменитої голандсько-португальської AR-10 за якихось 1600 доларів! З верхньою рукояткою затвору, як і заповідав Стоунер. Тепер хочу собі таку :). Зондую шляхи діставання. Таку би, та ще й в Крідморі чи Гренделі - і, вуаля, супергвинтівка 21 століття готова. Та й в 308 вона задасть жару :).
А щодо надійності, то, чесно кажучи вже давно мене задовбали суперечки щодо міфів про ненадійність М16 і Люгера, неточність Макарова, про те, як 12-й калібр "валить з ніг"...Треба буде на черговому заході УАВЗ побитися із фанатами міфів об заклад, скажімо, в 2000 доларів. Моя Норінка чи Кольт проти будь-якого Калаша. Тест, аналогічний тому, що роблять Карл Кассарда і Йен МакКалум. Глиняна багнюка і пісок. Раз і назавжди :).
І саме так, не лише Галіль, краще оригіналу, але і Вальмет також. А з класичних "Калашів", мабуть, найякісніші болгарські "Арсенали".

100%! Армійський патронник Норінки чи Кольта - і ніяких проблем.

Тоді Ви і самі все знаєте :). Я, наприклад стріляю, в основному, з АК і СВД, причина проста - їх банально не жалко і можу взяти скільки завгодно безкоштовних патронів, щоб поїхати постріляти за місто :). Але, чим більше з них стріляю, тим більше переконуюсь у іхній недосконалості в порівнянні з AR і СВТ.

Лише в тепличних умовах стрільбища. А так, достатньо попасти трохи піску всередину, чи землею закидає при обстрілі, особливо із незакритим запобіжником - і все, пиши-пропало. М4 наше все, супернадійна машинка :).

Ось:
www.facebook.com[0]=68.ARAKDPB4oSFFg8bTP16KE1Kex4gQac3gOyYbTIE5fv7cNBbsB8KrjhtdbruwT41KfmZst7QSmxLNivjT_bZ8SDKan_ZSZVkA884Vp2QEgvo0nHHQ_BcViPxPh8gfhdj_XOWHITCePSds8sEuux7duNALNgQ3kxp8e-UpcVnwXk0GN9CveBdaGw&__tn__=-R
там далі і відео є, з камери спостереження.
Плюс інформація від безпосереднього учасника, він не із ГШ, а з КСВ.

Зате можна зробити самому. Купується Узкон, Хатсан чи Кобальт, головне, щоби зворотна пружина була під стволом, береться ножівка, шліфувальні камені - і вперед :). дешево, сердито, але, по-суті, те ж саме. І все абсолютно легально.

Так я мав на увазі технологічність і економічнисть такого рішення. А по пунктах:
а) теоретично так, але навіть з кутом закручення пазу в 45 градусів, як на старій зброї, цей вузол переживе мінімум 5-10 стволів, або більше 100000 пострілів. А із сучасними 15-18 градусами це взагалі неактуально;
б) цей пункт має ще менше значення, там різниці в мілісекундах;
в) стосовно центрування - воно то так, але на практиці будь там 2 широких упори чи 7 малих, все одно центрування буде по трьох рівновіддалених (приблизно) точках від центру прикладання зусиль, тобто осі патрона. Це достатня і необхідна умова для стійкого положення системи. Наприклад, в СВД хоч упори 3, але вони несиметричні і ці три точки, буває, знаходяться на двох упорах (одна - на одному, дві на іншому, видно по слідах зносу). Тобто, так само, як в АК чи SIG. Тут значно більшу роль грає культура виробництва, щоб забезпечити строго симетричне прилягання.
А от в болтовиках, і з оптикою - так, згоден на 100%, має дуже велике значення. Хоча б тому, що зменшується амплітуда руху рукоятки затвору і тут дійсно сильно зменшується час перезарядки.
Щодо сучасних можливостей металообробки - так, але ж ми говоримо про масове аиробництво. А швейцарці при виготовленні зброї дуже прагматичні, всі деталі у них зроблені з мінімумом переміщень, установок і зносу інструменту.

Саме так. І собі із задоволенням взяв би новий непиляний Калаш випуску 1951-1953 років (суцільнофрезерована коробка, першого або другого типу) виключно в колекцію до існуючих, це вже раритет і памятник радянській металообробці.

Так це саме собою, по всіх пунктах згоден. Але Калаш - не та зброя, яку слід тюнінгувати. І сенсу немає, і фінансово недоцільно. Базова конфігурація (а в армії вона ж і єдина) - найбільш оптимальна.

100%! Дуже сподіваюсь, що колись-таки іх затягають за це по судах.

Ви справді думаєте, що я міг переплутати дорнування і штифтування? :):):). Ні, саме дорнований (продавлений), бо хром не пошкоджений. Ось тут детальніше:

reibert.info

А якщо коротко, то бариги з "Ібісу" купують зброю не напряму у Норінко, а через Frankonia Arms, яка продає не лише у цивілізовану Європу, але і в дикі країни, як Україна, Росія, Казахстан, Біларусь, та інші, в більшості з яких є вимога на криміналістичну мітку в патроннику. Тому для охоплення якомога більшого ринку патронник "покращують". Але в Європі штифт не зрозуміють і бойкотуватимуть, а от канавку, можливо, і не помітять. У нас в Україні навіть за існуючим недозаконодавством немає вимог на криммітку, тому це явний прогин під Рашу. Що й недивно, якщо співвласниками "Ібісу" є любитель антипростатичних ванн Арбузов і придуркуватий бізнесполітикан Пашинський.

100%!

Калаш в жодному разі не гуано, просто в нього зовсім не найвища надійність, як це розрекламовано. І найвища в нього саме не надійність (в піску, бруді, і т.д.), а вандалостійкість в руках солдата-роздовбая. Тобто здатність зберігати достатні характеристики при постійній варварській експлуатації. А з'явись АК, скажімо, в 1920-1930х роках чи раніше, то невелика армія, озброєна ним, стала би світовим гегемоном :).

В ранньому В'єтнамі М16 клинила від того, що закуплені по тендеру порохи мали іншу криву горіння, узгоджену зі стволами М1 (дальній газовідвід), але не співставну з автоматикою М16 (легший затвор і ближній газовідвід), внаслідок чого виникали збої в перезарядці і пропуски патронів. Там достатньо було змінити масу буфера, що потім і зробили, але репутацію було зіпсовано. А чистка там абсолютно не складна - в польових умовах трубку чистити не потрібно (єдиний елмент, який можна не чистити) а весь нагар, в основному, видувається. Принаймні, на моїх Норінко і Кольті нагар у ресівері що після 20, що після 300 патронів однаковий і невеликий.

При високій точності виготовлення (а вона у швейцарців найвища) два упори утворюють суцільні площину контакту, тому це достатньо для надійноо закривання, і технологічно виправдано для масової зброї. Буде час, я на своїй сторінці у ФБ викладу фотоогляд Stgw 90, в тому числі, затворні групи в порівнянні з АК і AR. Класи шорсткості контактних поверхонь там відрізняються на кілька ступенів.
За Маузер, навіть не знаю, для чого вносили таку зміну - двох цілком достатньо. Думаю, причина більше маркетингова, ніж інженерна :).