Чудово, що все так закінчилося. У хлопа фейс типового негативного героя з малобюджетних бойовиків 80-х, зразу згадую відеосалони дитинства :). Насмішило словосполучення "зареєстрований гвалтівник". Тепер йому видадуть диплом "Approoved Certified Rapist" :).
Я би сказав, що збільшення ствола понад 60-65см у середніх калібрах не лише непотрібне, але й шкідливе. Ось результати тестування різних довжин, від 34 до 66см: www.wideopenspaces.com Висновок – велика довжина в жодному випадку не призвела до збільшення точності, а по графіку видно, що коротший ствол на всіх дистанціях був найточніший. Розміщення вузлів вищих гармонік також мають вплив, але по-перше, він на порядок менший, ніж основний тон, а, по-друге, це більш актуально для зброї минулих епох – де ствол кріпився у двох і більше точках. У коливання консольно закріпленого («вивішеного») ствола найбільший внесок робить основний тон – відповідно, ці коливання треба зменшити до мінімуму. І завжди амплітуда коливань усіх гармонік короткого і товстого ствола буде меншою, ніж у довгого і тонкого – це аксіома: www.shootingsoftware.com У бенчресті стандартні довжини 50-65 см, хоча є і по 42 см. Тут йдуть, в основному, найпростішим шляхом – збільшенням товщини ствола. І це абсолютно виправдано, при використанні типових порохів. Робити коротші заважають причини технологічні і економічні. Стандартні порохи не встигатимуть розігнати кулю до 800-100м/с, а «швидкі» розвиватимуть надто високі тиски, що призведе до роздування і швидкого зносу ствола. Якби ствол був абсолютно жорстким, то довжина ствола взагалі не впливала би на кучність. Але, при реальній жорсткості і пружності матеріалів, та, повторюю, ЗА ІНШИХ РІВНИХ УМОВ, чим коротше ствол, тим вища кучність. Field Target не зовсім коректний приклад, це пневматика, там довжина необхідна для розгону кульки, швидкості в рази менші і коливання. Хоча й у ньому висококласна зброя має короткі стволи: 42,5 см - www.airgunsofarizona.com 38,5 см - www.leicestershire-airguns.co.uk
При всій повазі до Вас, в існування кудесників, які можуть визначити на слух точки вузлів і гармоніки, точніше, ніж тензометр і частотомір, не вірю. Вірю в науку і техніку :).
Щодо кулі 5,45, то я подібні історії про «непролив носика» читав в Інтернеті і дивувався, хто їх пише. Ця версія не має сенсу, бо свинцеве осердя у оболонку не заливають, а запресовують, із каліброваного свинцевого дроту. Цей метод, який розробив в у 1880х роках і запатентував у Швейцарії підполковник Едуард Рубін, без значних змін застосовується і зараз: www.youtube.com - в наш час www.youtube.com - 100 років назад Кулі після запресовки потім вальцюють: FMJ - з донної, а HP i SP - з головної частини. Правильне призначення порожнини у кулях, що я описав, є одним з класичних прикладів зовнішньої балістики, який розглядають на факультетах РВіА. У кулях калібру 5,56 (M855 і SS109) порожнини для тієї ж мети, що й у наших 5,45 – для балансу і стабільності в польоті, всі інші ефекти побічні. Дестабілізація при попаданні в тіло притаманна будь-якій кулі, але чим менший калібр, тим сильніше це виражено. Різниця в ушкодженнях від 5,45 і 5,56, якщо і є, то на межі статистичної похибки. Тут, дійсно, більше грають роль подвійні стандарти.
Жодних крайнощів, лише математика, варіаційне числення і рівняння Ейлера для коливання струни :). Та і я ж написав: за інших рівних умов. Чим більша довжина ствола при однаковій товщині стінок, тим більша амплітуда коливання і, відповідно, розсіювання. Для закручення кулі теоретично достатньо нескінченно малої ділянки ствола з нарізами, а практично - одного повного оберту, тобто 15-30 см. І немає значення, чи прогресивна нарізка, чи рівномірна. Майже завжди можна підібрати/виготовити "швидкий" порох, який розжене кулю до необхідної швидкості навіть у 10см стволі. Інша справа, що тиск у стволі буде великий. Але ж ми говоримо про однакові вихідні умови, тобто рівні дульні швидкості. Швидкість із кучністю, до того ж, напряму не пов'язані. Довжина прицільної лінії впливає на ТОЧНІСТЬ, а я писав про КУЧНІСТЬ. Крім того, у оптичного приціла вона рівна мінімум відстані до цілі, а максимум - нескінченності. Довгі стволи був актуальні до середини 19 століття, коли довжина необхідна була для розгону кулі димним порохом. А також до розробки теорії коливань у твердому тілі. Теорія давно підтверджена практикою. Сучасні гвинтівки типу SIG SAPR 751 чи Armalite AR-10 Competition зі стволом у 33см по кучності "деруть у хвіст і гриву" класичні СВД, Мосінку, Спрінгфілд 1903, Маузер 98G/K зі стволами по 62см-73см, навіть сучасні болтові Реми і Севеджі. При тому, що SIG і Armalite - самозарядки.
«Бувалі» воїни, як правило, настільки «бувалі», що більшість їхніх бувальщин про службу – це казки. Із серії про ненадійність М16, ртутні ножі, прострелювання рейки з Калаша, чи відкидання противника назад від попадання в нього. А зазвичай, ці бувалі зброю бачили лише при заступанні в наряд по частині, у кращому разі :). А якщо серйозно, то солдат не вибирає, чим озброюватися, його ніхто не питає, це не його компетенція. Він візьме те, що видасть служба РАО, тобто ту зброю, яка передбачена за штатом. І вибір, як правило, невеликий – лише 5,45. Що в нас, що в СРСР чи Росії. Так, у нас в підрозділах ТрО, ГШР, усіляких «шпіцназах» є й інші зразки зброї, в тому числі зарубіжні. Але в жодному разі солдатів, тим більше «бувалих» ніхто не запитує, яку зброю брати на бойове завдання. Це рішення приймають командири, завжди, у всіх арміях світу. Солдат лише виконує наказ. Винятки трапляються, але, повторюю, це нештатні ситуації. Уявляю, як би я сміявся, коли б до мене підійшов солдат чи сержант і сказав щось типу «товариш капітан, дозвольте взяти у вихід АКМ, а не АК-74, бо в нього кулі не рикошетять від гілок». Свою відповідь я наводити не буду, бо без нецензурних слів не той ефект :). До того ж у сучасних війнах роль індивідуальної стрілецької зброї дуже мізерна. І знайти «бувалих», яким АК в калібрі 5,45 завадив, а в 7,62 допоміг виконати задачу, треба сильно постаратися.
Щоб куля мала якомога більшу пробивну силу, вигідно збільшувати її поперечне навантаження. Грубо кажучи, робити її якомога довшою. В ідеалі – довгою, як стріла. Але при цьому різко зростає її схильність до прецесії і нутації. Тому на практиці довжина куль і снарядів нарізної зброї не перевищує 4-5 калібрів. Куля патрону 5,45х39 має, напевно, найбільшу відносну довжину серед загальноармійської зброї. Основною причиною порожнини у носику кулі 5,45 є зменшення осциляцій в польоті при забезпеченні балістичних характеристик, кращих, ніж у .223. Цим досягалося наближення центру маси кулі до центру опору повітря, як наслідок – зменшення збурюючи факторів. А те, що така куля виявилася на грані динамічної стабільності – це побічний результат, втім, цілком прогнозований конструкторами. Сама ідея порожнистої носової частини відома давно і широко використовується в артилерії, ще з 19 століття: www.cyber-heritage.co.uk en.wikipedia.org Зараз у кулях Nosler для подібних цілей (і для експансивності) застосовують полімерний наконечник. У сучасних 5,45 патронах, до речі, порожнини вже немає, там тверде бронебійне осердя, легше від свинцю, чим досягається правильний баланс у польоті.
На четвертому фото – нечасті «гості». Steyr GB з газовим (схема Барнітцке) і CZ-52 з роликовим (схема Форгріммера) заповільненням затвору. Обидва дуже цікаві пістолети.
Забули вказати найголовніший, як на мене, міф – чим довший ствол у гвинтівки, тим більша кучність. Дуже багато людей, навіть серед військових, так думають. Насправді все якраз навпаки: чим коротший ствол, тим вища кучність (за інших рівних умов) і менше розсіювання.
Якби автор розмістив перешкоду не в 10, а у 100-200 метрах від мішені, різниця була би дуже помітна. Такий ефект характерний для будь якої кулі, особливо, з великим відносним подовженням. Просто у малому калібрі імпульс для зриву кулі у прецесію треба менший, достатньо зачепити гілочку. Але у 5,45 аеродинамічна нестабільність не передбачалася техзавданням, а вийшла випадково. А потім пропаганда це розтиражувала як перевагу.
Цей, так званий, інструктор – типовий представник «АТОшної підарасні», як кажуть у нас в оперативному командуванні. Такі псевдоволонтери-псевдоінструктори кидають тінь на справжніх патріотів і військовослужбовців. В подальшому ці персонажі, якщо не зіп’ються і їх не приб’ють, еволюціонують в «дєдов-воєвал», тільки вже з проукраїнським відтінком, будуть розповідати, як «мочілі сєпаров». З боку організаторів навчань проявлена злочинна халатність, хоча би в тому, що запрошують на подібні заходи усіляких бидлобатальйонщиків, а не IPSCшників чи нормальних військових інструкторів. Походження аж ніяк не нагородного Глоку очевидне – купив/віджав у СБУ чи Нацгвардії, як це практикував бидлобатальйон «Торнадо-Шахтарськ». Вячеславу Вовку щиро бажаю скорішого одужання, хоч боюсь, це буде тривалий процес.
Курсы самообороны спасли девушку от насильника в туалете
Чудово, що все так закінчилося. У хлопа фейс типового негативного героя з малобюджетних бойовиків 80-х, зразу згадую відеосалони дитинства :).
Насмішило словосполучення "зареєстрований гвалтівник". Тепер йому видадуть диплом "Approoved Certified Rapist" :).
Развенчание десяти мифов, связанных со стрельбой из винтовки
Я би сказав, що збільшення ствола понад 60-65см у середніх калібрах не лише непотрібне, але й шкідливе.
Ось результати тестування різних довжин, від 34 до 66см:
www.wideopenspaces.com
Висновок – велика довжина в жодному випадку не призвела до збільшення точності, а по графіку видно, що коротший ствол на всіх дистанціях був найточніший.
Розміщення вузлів вищих гармонік також мають вплив, але по-перше, він на порядок менший, ніж основний тон, а, по-друге, це більш актуально для зброї минулих епох – де ствол кріпився у двох і більше точках. У коливання консольно закріпленого («вивішеного») ствола найбільший внесок робить основний тон – відповідно, ці коливання треба зменшити до мінімуму. І завжди амплітуда коливань усіх гармонік короткого і товстого ствола буде меншою, ніж у довгого і тонкого – це аксіома:
www.shootingsoftware.com
У бенчресті стандартні довжини 50-65 см, хоча є і по 42 см. Тут йдуть, в основному, найпростішим шляхом – збільшенням товщини ствола. І це абсолютно виправдано, при використанні типових порохів. Робити коротші заважають причини технологічні і економічні. Стандартні порохи не встигатимуть розігнати кулю до 800-100м/с, а «швидкі» розвиватимуть надто високі тиски, що призведе до роздування і швидкого зносу ствола.
Якби ствол був абсолютно жорстким, то довжина ствола взагалі не впливала би на кучність. Але, при реальній жорсткості і пружності матеріалів, та, повторюю, ЗА ІНШИХ РІВНИХ УМОВ, чим коротше ствол, тим вища кучність.
Field Target не зовсім коректний приклад, це пневматика, там довжина необхідна для розгону кульки, швидкості в рази менші і коливання. Хоча й у ньому висококласна зброя має короткі стволи:
42,5 см - www.airgunsofarizona.com
38,5 см - www.leicestershire-airguns.co.uk
При всій повазі до Вас, в існування кудесників, які можуть визначити на слух точки вузлів і гармоніки, точніше, ніж тензометр і частотомір, не вірю. Вірю в науку і техніку :).
Развенчание десяти мифов, связанных со стрельбой из винтовки
Щодо кулі 5,45, то я подібні історії про «непролив носика» читав в Інтернеті і дивувався, хто їх пише. Ця версія не має сенсу, бо свинцеве осердя у оболонку не заливають, а запресовують, із каліброваного свинцевого дроту. Цей метод, який розробив в
у 1880х роках і запатентував у Швейцарії підполковник Едуард Рубін, без значних змін застосовується і зараз:
www.youtube.com - в наш час
www.youtube.com - 100 років назад
Кулі після запресовки потім вальцюють: FMJ - з донної, а HP i SP - з головної частини.
Правильне призначення порожнини у кулях, що я описав, є одним з класичних прикладів зовнішньої балістики, який розглядають на факультетах РВіА.
У кулях калібру 5,56 (M855 і SS109) порожнини для тієї ж мети, що й у наших 5,45 – для балансу і стабільності в польоті, всі інші ефекти побічні.
Дестабілізація при попаданні в тіло притаманна будь-якій кулі, але чим менший калібр, тим сильніше це виражено. Різниця в ушкодженнях від 5,45 і 5,56, якщо і є, то на межі статистичної похибки. Тут, дійсно, більше грають роль подвійні стандарти.
Развенчание десяти мифов, связанных со стрельбой из винтовки
Жодних крайнощів, лише математика, варіаційне числення і рівняння Ейлера для коливання струни :).
Та і я ж написав: за інших рівних умов.
Чим більша довжина ствола при однаковій товщині стінок, тим більша амплітуда коливання і, відповідно, розсіювання.
Для закручення кулі теоретично достатньо нескінченно малої ділянки ствола з нарізами, а практично - одного повного оберту, тобто 15-30 см. І немає значення, чи прогресивна нарізка, чи рівномірна.
Майже завжди можна підібрати/виготовити "швидкий" порох, який розжене кулю до необхідної швидкості навіть у 10см стволі. Інша справа, що тиск у стволі буде великий. Але ж ми говоримо про однакові вихідні умови, тобто рівні дульні швидкості. Швидкість із кучністю, до того ж, напряму не пов'язані.
Довжина прицільної лінії впливає на ТОЧНІСТЬ, а я писав про КУЧНІСТЬ. Крім того, у оптичного приціла вона рівна мінімум відстані до цілі, а максимум - нескінченності.
Довгі стволи був актуальні до середини 19 століття, коли довжина необхідна була для розгону кулі димним порохом. А також до розробки теорії коливань у твердому тілі.
Теорія давно підтверджена практикою. Сучасні гвинтівки типу SIG SAPR 751 чи Armalite AR-10 Competition зі стволом у 33см по кучності "деруть у хвіст і гриву" класичні СВД, Мосінку, Спрінгфілд 1903, Маузер 98G/K зі стволами по 62см-73см, навіть сучасні болтові Реми і Севеджі. При тому, що SIG і Armalite - самозарядки.
Развенчание десяти мифов, связанных со стрельбой из винтовки
Стандартна для гвинтівок і автоматів дистанція ураження головної цілі першим пострілом з імовірністю 0,9.
Развенчание десяти мифов, связанных со стрельбой из винтовки
Так точно, 100%. Можна скоро видавати збірник збройового АТОшного фольклору.
Развенчание десяти мифов, связанных со стрельбой из винтовки
«Бувалі» воїни, як правило, настільки «бувалі», що більшість їхніх бувальщин про службу – це казки. Із серії про ненадійність М16, ртутні ножі, прострелювання рейки з Калаша, чи відкидання противника назад від попадання в нього. А зазвичай, ці бувалі зброю бачили лише при заступанні в наряд по частині, у кращому разі :).
А якщо серйозно, то солдат не вибирає, чим озброюватися, його ніхто не питає, це не його компетенція. Він візьме те, що видасть служба РАО, тобто ту зброю, яка передбачена за штатом. І вибір, як правило, невеликий – лише 5,45. Що в нас, що в СРСР чи Росії. Так, у нас в підрозділах ТрО, ГШР, усіляких «шпіцназах» є й інші зразки зброї, в тому числі зарубіжні. Але в жодному разі солдатів, тим більше «бувалих» ніхто не запитує, яку зброю брати на бойове завдання. Це рішення приймають командири, завжди, у всіх арміях світу. Солдат лише виконує наказ. Винятки трапляються, але, повторюю, це нештатні ситуації.
Уявляю, як би я сміявся, коли б до мене підійшов солдат чи сержант і сказав щось типу «товариш капітан, дозвольте взяти у вихід АКМ, а не АК-74, бо в нього кулі не рикошетять від гілок». Свою відповідь я наводити не буду, бо без нецензурних слів не той ефект :). До того ж у сучасних війнах роль індивідуальної стрілецької зброї дуже мізерна. І знайти «бувалих», яким АК в калібрі 5,45 завадив, а в 7,62 допоміг виконати задачу, треба сильно постаратися.
Развенчание десяти мифов, связанных со стрельбой из винтовки
Щоб куля мала якомога більшу пробивну силу, вигідно збільшувати її поперечне навантаження. Грубо кажучи, робити її якомога довшою. В ідеалі – довгою, як стріла. Але при цьому різко зростає її схильність до прецесії і нутації. Тому на практиці довжина куль і снарядів нарізної зброї не перевищує 4-5 калібрів. Куля патрону 5,45х39 має, напевно, найбільшу відносну довжину серед загальноармійської зброї.
Основною причиною порожнини у носику кулі 5,45 є зменшення осциляцій в польоті при забезпеченні балістичних характеристик, кращих, ніж у .223. Цим досягалося наближення центру маси кулі до центру опору повітря, як наслідок – зменшення збурюючи факторів. А те, що така куля виявилася на грані динамічної стабільності – це побічний результат, втім, цілком прогнозований конструкторами. Сама ідея порожнистої носової частини відома давно і широко використовується в артилерії, ще з 19 століття:
www.cyber-heritage.co.uk
en.wikipedia.org
Зараз у кулях Nosler для подібних цілей (і для експансивності) застосовують полімерний наконечник. У сучасних 5,45 патронах, до речі, порожнини вже немає, там тверде бронебійне осердя, легше від свинцю, чим досягається правильний баланс у польоті.
СБУ ліквідувала потужний канал контрабанди вогнепальної зброї. Відео
Та хоча би Norinco CQ, Hatsan Escort і ПМ :).
СБУ ліквідувала потужний канал контрабанди вогнепальної зброї. Відео
На четвертому фото – нечасті «гості». Steyr GB з газовим (схема Барнітцке) і CZ-52 з роликовим (схема Форгріммера) заповільненням затвору. Обидва дуже цікаві пістолети.
Развенчание десяти мифов, связанных со стрельбой из винтовки
Забули вказати найголовніший, як на мене, міф – чим довший ствол у гвинтівки, тим більша кучність. Дуже багато людей, навіть серед військових, так думають. Насправді все якраз навпаки: чим коротший ствол, тим вища кучність (за інших рівних умов) і менше розсіювання.
Развенчание десяти мифов, связанных со стрельбой из винтовки
Якби автор розмістив перешкоду не в 10, а у 100-200 метрах від мішені, різниця була би дуже помітна. Такий ефект характерний для будь якої кулі, особливо, з великим відносним подовженням. Просто у малому калібрі імпульс для зриву кулі у прецесію треба менший, достатньо зачепити гілочку. Але у 5,45 аеродинамічна нестабільність не передбачалася техзавданням, а вийшла випадково. А потім пропаганда це розтиражувала як перевагу.
Травматика - зло. Особенно в нынешнем виде
Так, на жаль.
У Києві трапилось пограбування біля банку: злочинці були з битками
GTA VI - Streets of Rampage. Ukrainian Edition :).
У військкоматі Кривого Рогу заявили, що журналіст постраждав через самодіяльність волонтера
Цей, так званий, інструктор – типовий представник «АТОшної підарасні», як кажуть у нас в оперативному командуванні. Такі псевдоволонтери-псевдоінструктори кидають тінь на справжніх патріотів і військовослужбовців. В подальшому ці персонажі, якщо не зіп’ються і їх не приб’ють, еволюціонують в «дєдов-воєвал», тільки вже з проукраїнським відтінком, будуть розповідати, як «мочілі сєпаров».
З боку організаторів навчань проявлена злочинна халатність, хоча би в тому, що запрошують на подібні заходи усіляких бидлобатальйонщиків, а не IPSCшників чи нормальних військових інструкторів.
Походження аж ніяк не нагородного Глоку очевидне – купив/віджав у СБУ чи Нацгвардії, як це практикував бидлобатальйон «Торнадо-Шахтарськ».
Вячеславу Вовку щиро бажаю скорішого одужання, хоч боюсь, це буде тривалий процес.