Так це само собою. Верховний кондитер навіть риторику і стиль Пуйла початку 2000-х копіює, часів «мочіть в сортірах». Сподіваюсь, будинки вибухати у нас не будуть.
Дуже шкодую, що свого часу не вдався до цього під час Майдану. Коли можна було і літаки з ними збивати, і яхти топити. Хотілося, щоб усе пройшло мирно, красиво, по-європейськи. І падло знову вилізло.
Стильно-престильно, тактично-претактично. Пижонский аксесуар для мажорных «выживальщиков-аутдорщиков» с большим избытком кэша :). И ведь найдутся те, кто на полном серйозе купит :).
А как быть с роликами на Ютубе, где "калашматы" вчистую уделывают "арки"? А не обращать на них внимания! :). Так как эти ролики или телеканала «Звезда», или грубая подтасовка. М16 с самого начала намного превосходила АК именно по надёжности, это хорошо знали специалисты в СССР, это отображено в протоколах испытаний, именно поэтому уже в 1960-х и 1980-х проводили конкурсы для замены Калаша, но всегда с большим отрывом побеждала «арка». Только образцы Коробова более-менее по безотказности приближались к М16, но, всё равно, были значительно хуже. Вот методически правильные, с научным подходом, видео (Карл Кассарда – оружейный конструктор и спортсмен, Йен МакКаллум – спортсмен и оружейный журналист).
Оригинальная М16 эпохи войны во Вьетнаме, без досылателя затвора: www.youtube.com
Автомат Калашникова (румынский) в тех же условиях: www.youtube.com
Автомат Калашникова (болгарский) и финский М76 в таком же испытании: www.youtube.com
Тестирование сухим песком нескольких винтовок уже другой командой: www.youtube.com
Ещё одно видео - AR, АК и СКС после замачивания в грязь: www.youtube.com
В общем, теория полностью подтверждается практикой. Как видите, AR выигрывает у АК с сухим счётом, можно сказать «кроет, как бык овцу» :). Так что нету у Калаша никакой хвалёной надёжности, ни дешевизны, он очень сложен в производстве, мнимая дешевизна – результат плановой экономики и мизерных зарплат. Единственная сильная сторона у него – это вандалоустойчивость, как я и писал выше.
Ещё раз огромное спасибо за такую оценку! Да, сложно оставаться непредвзятым, сравнивая систему Стоунера с другими, но на сегодняшний день это самая прогрессивная схема автоматики в индивидуальном оружии, в первую очередь, по надёжности работы. И дело далеко не в прямом отводе газов, который использовался французами ещё в начале 20-го века. Главная идея схемы Стоунера - это затвор, работающий в такой системе ещё и в роли клапана-золотника, уравновешивающего давление на дно гильзы с обеих сторон. Будет время, напишу и опубликую статью на этом ресурсе, детально описывающую все нюансы работы такой системы. Сейчас раздумываю, на каком языке лучше написать, традиционно, на украинском или же на русском, для охвата большей аудитории. Так как столкнулся с фактом, что даже далеко не все оружейники до конца понимают принцип её работы. К примеру, в журнале «Калашников», №8 за 2006 год есть статья Руслана Чумака об М16, демонстрирующая непонимание (или замалчивание) предназначения многих деталей в AR-системе. И это у Чумака, профессионального оружейника и лучшего в России специалиста по творчеству Токарева! Честно говоря, не понимаю людей (и фирм) производящих идиотскую замену прямого отвода газов на пистон в AR-образных винтовках. Они, вероятно, думают, что умнее Стоунера, произведшего громадное количество опытов с самыми разными системами. Вижу в этой замене только два, весьма призрачных, преимущества: меньше поверхностей нужно чистить и появляется гипотетическая возможность подводной стрельбы, без повреждения ресивера. Первое – для лентяев, второе – для оружейных маньяков :). Замена прямого газоотвода на пистонно-штоковую связку в разы понижает надежность системы Стоунера, главным образом, из-за многократного увеличения трения между боевыми выступами затвора и хвостовика ствола. Также, прямой газоотвод «выдувает» всю грязь, попавшую в ресивер и затворную группу.
Ну, не «говно», але, звичайно ж, значно поступалися конкурентам :). Щодо дешевизни Калаша – так це також міф, він дуже дорогий і нетехнологічний (за сучасними мірками), гляньте на затворну раму і прикиньте, скільки там фрезерних операцій, порівнюючи із рамою М4. Дешевизна Калаша – це мізерні зарплати і пенсії в СРСР. Загалом, з приказкою, наведеною Вами, згоден :). Особисто мені АК не подобається, в першу чергу через ненадійність – трохи землі у ствольну коробку і клинить намертво. Надійність Калаша – міф політруків. Той, хто реально покористувався АК, знає ціну радянської реклами, по обидві сторони на Донбасі уже багато хто переконався, яка справжня «безвідмовність» цього автомата. Вона в десятки разів нижча за надійність AR-15/М-16/M-4. Як на мене, єдина сильна сторона АК – це висока вандалостійкість – він дозволяє задовільно виконувати задачі навіть після варварської експлуатації. А от зручність, надійність, технічна кучність поступаються більшості сучасних конкурентів. Якщо ви глянете всі мої коментарі про АК, по побачите, що я тут чи не найбільший його критик. Але разом з тим добре знаю, що він ні в якого Шмайсера нічого не «здирав», тому не варто паплюжити самого М. Т. Калашникова, який все-таки був дуже талановитою людиною.
В Юджіна Стоунера, взагалі-то, багато чого було, не на одне десятиліття вистачить. Але тут тема не про нього. А Гастон Глок – він різноплановий конструктор, в нього патенти і на запали гранат є, і на механізми відкривання віконних жалюзів. Просто всі думають, що «Глок» - це лише пістолет :). За обіззяну цілком згоден :). Ось наш, українець, Яків Рощепей хотів впровадити автоматичну гвинтівку під безрантовий гвинтівковий патрон і аналог сучасних 6,5мм патронів. За 20 років до британської ЕМ-2! І яка його доля, багато хто про нього знає?
Автоматичні пістолети 1948, 1950 і 1951 років. Програли на конкурсі Стєчкіну, джерело: Журнал «Калашников» №2 за 2000 рік, стаття Михайла Дегтярьова.
Гвинтівка зразка 1959 року. Програла Драгунову в конкурсі на снайперську гвинтівку, джерело: «Боевое стрелковое оружие России», Федосєєв Семен, М.: Авангард, 2004 рік.
Гармата 204П. В 1959 році програла гарматі Р-23 (261П) конструкції Арона Ріхтера, джерело: Нудельман А. Э. Пути повышения живучести малокалиберных автоматических пушек. Монография, Издательство ЦНИИ «Точмаш», 1992г. стр. 83-84.
Пістолети-кулемети зразків 1942 і 1947 років, відхилені комісією, джерело: «Ружьё. Оружие и амуниция» №1 за 1999 рік, стаття Михайла Дегтярьова.
В принципі, майже все це можна було побачити у Санкт-Петербурзі, в музеї артилерії. Принаймні, у 2007 році було в експозиції на другому поверсі. Також є інформація по експериментальних підводних автоматах і пістолетах конструкції Калашникова, але ці дані в ДСК літературі, тому довести це поки що не маю змоги.
Правильними у статті є лише перші чотири абзаци і висновки, все інше лабуда. Ніж носити із собою, однозначно, треба. Але явно не маленький, з клинком сантиметрів 10-18. І не розраховувати на нього як на засіб для самооборони. Ніж це зброя останнього шансу, коли вибір лише між «лежати» чи «сидіти». Вибір, до якого ситуацію краще не доводити. В ножа, як зброї, мізерна зупиняюча і велика вбивча дія. Усіляку самооборону «зупиняючими порізами», «тактичні ножі для самооборони» без гард і з малими клинками хитрої форми видумали і пропагують придурки, інфантильні мрійники або хитрі бізнесмени. Усілякі «таблиці смертності» від порізів і уколів, м’яко кажучи дуже умовні, а точніше є «мурзилкою». Смерть від холодної зброї миттєво наступає лише при відрубанні голови. Навіть після вогнепального поранення серця людина втрачає свідомість і помирає далеко не так швидко, як у кіно. Про ураження менших кровоносних судин не варто і говорити. Більшість смертей від ножових поранень відбуваються значно пізніше активної фази конфлікту, через хвилини і навіть години, від внутрішнього крововиливу, оскільки під дією адреналіну, порізи і уколи (навіть смертельні) противник просто не відчуває.
:) Елементарно! Якби я був технологом і мені поставили б цю задачу, то виведення таких спусків клинка у дрібносерійному виробництві можна зробити на самій лише стрічковій шліфмашині: плоску грань – з твердою опорою під стрічкою, випуклу – без опори, з різною силою натискання, і, відповідно, радіусом закруглення (попередньо треба поекспериментувати для точних значень). Якщо напівкустарним способом, то можна скористатись станком по типу Апекса, але з дугоподібною направляючою. У масовому виробництві це також не буде надто складною задачею, верстати з ЧПУ опуклі спуск вифрезерують з необхідною точністю і кроком дискретизації, аби лише була необхідність у такій заточці. Навіть 150 років назад це не було великою проблемою, теслярські сокирки заточували саме на «honzukuri». А шаблі і штики з опуклою заточкою кували у підкладних штампах з потрібним профілем, потім лише трохи шліфували. Просто зараз в опуклій заточці потреба невелика, хоч вона і має певні переваги (передусім – у стійкості грані) і цим ніхто особливо не заморочується. Щодо «katakiriba», то це суто маркетинговий хід, така заточка нічого хорошого не дає, навпаки, вона поєднує негативні моменти плоскої і опуклої заточок. По замках – так, аксіс, звичайно, міцніше лайнера, бо в ньому сила для відкривання замка і реакція опори взаємно перпендикулярні. Але він менш нестійкий до засмічення, тут лайнер чи фрейм дадуть йому фору. Бек-лок я мав на увазі не класичний, а його модифікацію від Колд Стіл – ТріАд-лок, він ще й люфт вибирає. А ось чемпіоном я би назвав ригельний замок на Pocket Bushman від Cold Steel – там швидше поламається клинок, чи погнеться рукоятка, ніж відкриється запірна пластина. Зворотня сторона – ніж не для хлюпиків :), однією рукою точно не складеш. А взагалі, зі свого досвіду скажу, головне не стільки тип замка, скільки точність його виготовлення. Шановного Яна Погоржельського, на жаль, особисто не знаю, лише знайомився із шаблями його роботи в одній приватній колекції. Проте, якщо познайомлюсь – обов’язково передам, і свої, і Ваші побажання щодо цементації. Що ж до спілкування з командою «Білої Зброї» - я людина скромна, зі своїми порадами нікуди не лізу, поки явний маразм мені не тулять :). Але якщо мене запитали б, однозначно, підказав. Та, на жаль, вони, очевидно, обмежуються спілкуванням із напівміфічними ніндзями і «збройовиками спецпідрозділів ЗСУ» :).
Взаємно, дякую! З Вами завжди цікаво дискутувати :). Щодо судимості – так якщо Закон таки приймуть, це однозначно потягне за собою зміну кримінального законодавства (у частині про самооборону) і перегляд подібних справ. Гарантую, буде просто масовий потік :). В тому числі і в ЄСПЛ. Тому не варто опускати руки.
Під Вінницею горить склад боєприпасів ЗСУ
Так це само собою. Верховний кондитер навіть риторику і стиль Пуйла початку 2000-х копіює, часів «мочіть в сортірах». Сподіваюсь, будинки вибухати у нас не будуть.
Під Вінницею горить склад боєприпасів ЗСУ
Дуже шкодую, що свого часу не вдався до цього під час Майдану. Коли можна було і літаки з ними збивати, і яхти топити. Хотілося, щоб усе пройшло мирно, красиво, по-європейськи. І падло знову вилізло.
В Херсоне неизвестные в полицейской форме ограбили ювелирный магазин
Можливо, навіть ті самі ментозаври, що «потрошили» магазин «Графф» у 2014.
Proof of Life: томагавк, ледоруб и сверхлегкий топор
Це для тих, кому вже набридло проявляти індивідуальність на полюванні рушницями «Козмі» :).
Proof of Life: томагавк, ледоруб и сверхлегкий топор
Стильно-престильно, тактично-претактично. Пижонский аксесуар для мажорных «выживальщиков-аутдорщиков» с большим избытком кэша :). И ведь найдутся те, кто на полном серйозе купит :).
Proof of Life: томагавк, ледоруб и сверхлегкий топор
Або й саму тещу :). Для цього він в самий раз, уже вже стійку асоціацію викликає зі знаряддям Меркадера :).
Автомат Калашникова – символ террористов и бандитов
А как быть с роликами на Ютубе, где "калашматы" вчистую уделывают "арки"? А не обращать на них внимания! :). Так как эти ролики или телеканала «Звезда», или грубая подтасовка. М16 с самого начала намного превосходила АК именно по надёжности, это хорошо знали специалисты в СССР, это отображено в протоколах испытаний, именно поэтому уже в 1960-х и 1980-х проводили конкурсы для замены Калаша, но всегда с большим отрывом побеждала «арка». Только образцы Коробова более-менее по безотказности приближались к М16, но, всё равно, были значительно хуже.
Вот методически правильные, с научным подходом, видео (Карл Кассарда – оружейный конструктор и спортсмен, Йен МакКаллум – спортсмен и оружейный журналист).
Современная AR-винтовка:
www.youtube.com
Оригинальная М16 эпохи войны во Вьетнаме, без досылателя затвора:
www.youtube.com
Автомат Калашникова (румынский) в тех же условиях:
www.youtube.com
Автомат Калашникова (болгарский) и финский М76 в таком же испытании:
www.youtube.com
Тестирование сухим песком нескольких винтовок уже другой командой:
www.youtube.com
Ещё одно видео - AR, АК и СКС после замачивания в грязь:
www.youtube.com
В общем, теория полностью подтверждается практикой. Как видите, AR выигрывает у АК с сухим счётом, можно сказать «кроет, как бык овцу» :).
Так что нету у Калаша никакой хвалёной надёжности, ни дешевизны, он очень сложен в производстве, мнимая дешевизна – результат плановой экономики и мизерных зарплат. Единственная сильная сторона у него – это вандалоустойчивость, как я и писал выше.
Автомат Калашникова – символ террористов и бандитов
Ещё раз огромное спасибо за такую оценку! Да, сложно оставаться непредвзятым, сравнивая систему Стоунера с другими, но на сегодняшний день это самая прогрессивная схема автоматики в индивидуальном оружии, в первую очередь, по надёжности работы. И дело далеко не в прямом отводе газов, который использовался французами ещё в начале 20-го века. Главная идея схемы Стоунера - это затвор, работающий в такой системе ещё и в роли клапана-золотника, уравновешивающего давление на дно гильзы с обеих сторон. Будет время, напишу и опубликую статью на этом ресурсе, детально описывающую все нюансы работы такой системы. Сейчас раздумываю, на каком языке лучше написать, традиционно, на украинском или же на русском, для охвата большей аудитории. Так как столкнулся с фактом, что даже далеко не все оружейники до конца понимают принцип её работы. К примеру, в журнале «Калашников», №8 за 2006 год есть статья Руслана Чумака об М16, демонстрирующая непонимание (или замалчивание) предназначения многих деталей в AR-системе. И это у Чумака, профессионального оружейника и лучшего в России специалиста по творчеству Токарева!
Честно говоря, не понимаю людей (и фирм) производящих идиотскую замену прямого отвода газов на пистон в AR-образных винтовках. Они, вероятно, думают, что умнее Стоунера, произведшего громадное количество опытов с самыми разными системами. Вижу в этой замене только два, весьма призрачных, преимущества: меньше поверхностей нужно чистить и появляется гипотетическая возможность подводной стрельбы, без повреждения ресивера. Первое – для лентяев, второе – для оружейных маньяков :).
Замена прямого газоотвода на пистонно-штоковую связку в разы понижает надежность системы Стоунера, главным образом, из-за многократного увеличения трения между боевыми выступами затвора и хвостовика ствола. Также, прямой газоотвод «выдувает» всю грязь, попавшую в ресивер и затворную группу.
Автомат Калашникова – символ террористов и бандитов
Ну, не «говно», але, звичайно ж, значно поступалися конкурентам :). Щодо дешевизни Калаша – так це також міф, він дуже дорогий і нетехнологічний (за сучасними мірками), гляньте на затворну раму і прикиньте, скільки там фрезерних операцій, порівнюючи із рамою М4. Дешевизна Калаша – це мізерні зарплати і пенсії в СРСР.
Загалом, з приказкою, наведеною Вами, згоден :). Особисто мені АК не подобається, в першу чергу через ненадійність – трохи землі у ствольну коробку і клинить намертво. Надійність Калаша – міф політруків. Той, хто реально покористувався АК, знає ціну радянської реклами, по обидві сторони на Донбасі уже багато хто переконався, яка справжня «безвідмовність» цього автомата. Вона в десятки разів нижча за надійність AR-15/М-16/M-4. Як на мене, єдина сильна сторона АК – це висока вандалостійкість – він дозволяє задовільно виконувати задачі навіть після варварської експлуатації. А от зручність, надійність, технічна кучність поступаються більшості сучасних конкурентів.
Якщо ви глянете всі мої коментарі про АК, по побачите, що я тут чи не найбільший його критик. Але разом з тим добре знаю, що він ні в якого Шмайсера нічого не «здирав», тому не варто паплюжити самого М. Т. Калашникова, який все-таки був дуже талановитою людиною.
Автомат Калашникова – символ террористов и бандитов
В Юджіна Стоунера, взагалі-то, багато чого було, не на одне десятиліття вистачить. Але тут тема не про нього. А Гастон Глок – він різноплановий конструктор, в нього патенти і на запали гранат є, і на механізми відкривання віконних жалюзів. Просто всі думають, що «Глок» - це лише пістолет :).
За обіззяну цілком згоден :). Ось наш, українець, Яків Рощепей хотів впровадити автоматичну гвинтівку під безрантовий гвинтівковий патрон і аналог сучасних 6,5мм патронів. За 20 років до британської ЕМ-2! І яка його доля, багато хто про нього знає?
Автомат Калашникова – символ террористов и бандитов
Будь-ласка.
Автоматичні пістолети 1948, 1950 і 1951 років. Програли на конкурсі Стєчкіну, джерело:
Журнал «Калашников» №2 за 2000 рік, стаття Михайла Дегтярьова.
Гвинтівка зразка 1959 року. Програла Драгунову в конкурсі на снайперську гвинтівку, джерело:
«Боевое стрелковое оружие России», Федосєєв Семен, М.: Авангард, 2004 рік.
Гармата 204П. В 1959 році програла гарматі Р-23 (261П) конструкції Арона Ріхтера, джерело:
Нудельман А. Э. Пути повышения живучести малокалиберных автоматических пушек.
Монография, Издательство ЦНИИ «Точмаш», 1992г. стр. 83-84.
Пістолети-кулемети зразків 1942 і 1947 років, відхилені комісією, джерело:
«Ружьё. Оружие и амуниция» №1 за 1999 рік, стаття Михайла Дегтярьова.
В принципі, майже все це можна було побачити у Санкт-Петербурзі, в музеї артилерії. Принаймні, у 2007 році було в експозиції на другому поверсі.
Також є інформація по експериментальних підводних автоматах і пістолетах конструкції Калашникова, але ці дані в ДСК літературі, тому довести це поки що не маю змоги.
Генпрокуратура повернула Пашинському нагородний пістолет, а на Хімікуса склали адмінпротокол
Дуже сподіваюсь, що наступний Хімікус, який трапиться на шляху Пашинського, змусить його пожалкувати про не спиляну мушку.
Ніж для самооборони: принципи і точки для нанесення ударів
Правильними у статті є лише перші чотири абзаци і висновки, все інше лабуда.
Ніж носити із собою, однозначно, треба. Але явно не маленький, з клинком сантиметрів 10-18. І не розраховувати на нього як на засіб для самооборони. Ніж це зброя останнього шансу, коли вибір лише між «лежати» чи «сидіти». Вибір, до якого ситуацію краще не доводити. В ножа, як зброї, мізерна зупиняюча і велика вбивча дія. Усіляку самооборону «зупиняючими порізами», «тактичні ножі для самооборони» без гард і з малими клинками хитрої форми видумали і пропагують придурки, інфантильні мрійники або хитрі бізнесмени.
Усілякі «таблиці смертності» від порізів і уколів, м’яко кажучи дуже умовні, а точніше є «мурзилкою». Смерть від холодної зброї миттєво наступає лише при відрубанні голови. Навіть після вогнепального поранення серця людина втрачає свідомість і помирає далеко не так швидко, як у кіно. Про ураження менших кровоносних судин не варто і говорити. Більшість смертей від ножових поранень відбуваються значно пізніше активної фази конфлікту, через хвилини і навіть години, від внутрішнього крововиливу, оскільки під дією адреналіну, порізи і уколи (навіть смертельні) противник просто не відчуває.
"Тактичні ножі ліпляться з іншого тіста"
:) Елементарно! Якби я був технологом і мені поставили б цю задачу, то виведення таких спусків клинка у дрібносерійному виробництві можна зробити на самій лише стрічковій шліфмашині: плоску грань – з твердою опорою під стрічкою, випуклу – без опори, з різною силою натискання, і, відповідно, радіусом закруглення (попередньо треба поекспериментувати для точних значень). Якщо напівкустарним способом, то можна скористатись станком по типу Апекса, але з дугоподібною направляючою.
У масовому виробництві це також не буде надто складною задачею, верстати з ЧПУ опуклі спуск вифрезерують з необхідною точністю і кроком дискретизації, аби лише була необхідність у такій заточці. Навіть 150 років назад це не було великою проблемою, теслярські сокирки заточували саме на «honzukuri». А шаблі і штики з опуклою заточкою кували у підкладних штампах з потрібним профілем, потім лише трохи шліфували.
Просто зараз в опуклій заточці потреба невелика, хоч вона і має певні переваги (передусім – у стійкості грані) і цим ніхто особливо не заморочується.
Щодо «katakiriba», то це суто маркетинговий хід, така заточка нічого хорошого не дає, навпаки, вона поєднує негативні моменти плоскої і опуклої заточок.
По замках – так, аксіс, звичайно, міцніше лайнера, бо в ньому сила для відкривання замка і реакція опори взаємно перпендикулярні. Але він менш нестійкий до засмічення, тут лайнер чи фрейм дадуть йому фору. Бек-лок я мав на увазі не класичний, а його модифікацію від Колд Стіл – ТріАд-лок, він ще й люфт вибирає. А ось чемпіоном я би назвав ригельний замок на Pocket Bushman від Cold Steel – там швидше поламається клинок, чи погнеться рукоятка, ніж відкриється запірна пластина. Зворотня сторона – ніж не для хлюпиків :), однією рукою точно не складеш. А взагалі, зі свого досвіду скажу, головне не стільки тип замка, скільки точність його виготовлення.
Шановного Яна Погоржельського, на жаль, особисто не знаю, лише знайомився із шаблями його роботи в одній приватній колекції. Проте, якщо познайомлюсь – обов’язково передам, і свої, і Ваші побажання щодо цементації. Що ж до спілкування з командою «Білої Зброї» - я людина скромна, зі своїми порадами нікуди не лізу, поки явний маразм мені не тулять :). Але якщо мене запитали б, однозначно, підказав. Та, на жаль, вони, очевидно, обмежуються спілкуванням із напівміфічними ніндзями і «збройовиками спецпідрозділів ЗСУ» :).
Класичний випадок самооборони - самотужки проти трьох
Взаємно, дякую! З Вами завжди цікаво дискутувати :). Щодо судимості – так якщо Закон таки приймуть, це однозначно потягне за собою зміну кримінального законодавства (у частині про самооборону) і перегляд подібних справ. Гарантую, буде просто масовий потік :). В тому числі і в ЄСПЛ. Тому не варто опускати руки.