Андрій Оврамець

Хоча, звісно, значно краще не совкова система, а американська, тут я з Вами погоджуюсь.

Колорит в тому, що вони послуговуються традиціями там, де зазвичай використовують закон. А традиції володіння зброєю в Бессарабії, Буковині, Валахії були і є сильними, незважаючи на прихід більшовиків.
Проте, якби в нас був такий же закон про зброю, як у Молдавії, мені було б зовсім не жалко разово сплатити і 20, і 40, і навіть 100 доларів. Враховуючи, що після цього можна не лише володіти, але й НОСИТИ вогнепал. Чого не має в більшості країн Європи, де
Крім того, як роз’яснив у коментарі нижче наш товариш по зброї, стаття не зовсім коректна і такий «внесок» робити необов’язково.

Так не було в Союзі до у 1920х-1930х взагалі вдалого проміжного патрону! Перший масовий проміжний і зброю під нього прийняли аж ніяк не німці, а американці – М1 Carbine. А німці розвинули і вдосконалили ідею. Коли стало ясно, що за проміжним майбутнє, тоді і видали в СРСР техзавдання на розробку і патрона, і зброї. Причому, спершу, дивлячись на американців, пріоритет віддавали карабіну (СКС), все-таки американська збройова школа прогресивніша, ніж німецька. Лише потім стало ясно, що основним має бути автомат, а карабін зайвий.
У Шмайсера не було вдалих розробок на повороті затвору, лише на його перекосі і на заповільненні роликами (а це він також «запозичив» у Форгріммера).
Якщо вже Калашников і «здирав» у німців, то не у Шмайсера, а в Луїса Штанге з FG-42. А він, у свою чергу – в американців :).
А по конкурсу на автомат – я Вам відкрию секрет, вимоги по безвідмовності при забрудненні не пройшли зразки не лише Дегтярьова, Зайцева, Дементьєва та інших, їх не пройшли і АК, і STG :). Зате такі випробування пройшли М16 і М4.
В СРСР, звичайно ж багато чого передирали із Заходу, але начинку АК – точно не з STG. Калаш був компілятивним зразком, працею цілого колективу радянських конструкторів, на роль одноосібного творця якого записали Михайла Тимофійовича. Що не применшує його геніальності.
І вже точно не варто шукати лайно і збочену уяву там, де їх немає.

Так точно, вата і вишивата однаково мерзенні!

Найголовніша розробка Калашникова – аж ніяк не автомат, а його кулемет ПК (ПКМ) – найкращий у світі (на даний момент) єдиний кулемет тридцятого калібру. Наскільки мені не подобається АК – настільки ж захоплююсь ПК! Так вдало реалізувати двоповерхову подачу рантового патрону поки що нікому не вдалося. Можливо, кулемет Калашников теж у когось украв? Якщо так, то підкажіть, буду студентам розказувати :).
Ще за плечима Михайла Тимофійовича є пістолети, пістолети-кулемети, гвинтівки, автоматичні гармати і навіть механізм протяжки кіноплівки. Це так, для загального розвитку.

Шановний пане Геннадію, Ви абсолютно праві! Шкода, що у зв’язку з військовими навчаннями я пропустив таку дискусію і не встиг «вписатися» за Михайла Тимофійовича :). Проте, він в моєму захисті потреби вже, на жаль, не відчуває.

Досліджую творчість Федора Васильовича Токарєва з дитинства, він здавав екзамен на офіцера у 1896 році в моєму місті і в приміщенні гімназії, де я навчався. В принципі, більшість описаного у статті – правда. Але є дуже важливе доповнення –
Російська імперія ще до революції закупила у бельгійців лінію по виробництву Браунінгів. На своїх, фірменних пістолетах бельгійці скрізь ставили клейма (майже на всіх деталях). А на пістолі, описаному у тій статті клейм немає. Тому я роблю висновок – цей прототип зробив сам Токарев на бельгійській оснастці, пристосувавши туди агрегатний УСМ власної конструкції. Цьому маю і непрямі підтвердження, знайдені в архівах.
Токарєву не просто виконав поставлену задачу - «перемалювати» пістолет Браунінга під 7,62мм патрон, що він з честю і зробив. Але й вніс попутно вдосконалення в механізм зчеплення ствола із затвором.
Ще слід сказати, що Токарєв нічого сліпо не копіював, очевидно, з принципу, навіть коли йому наказували це зробити. Його СВТ – найкраща самозарядка Другої світової під повнорозмірний гвинтівочний патрон – є повністю унікальною, без значних запозичень. Навпаки, вузли і конструкцію СВТ копіюють навіть зараз у багатьох зразках західної зброї. Токарєв не запозичив для своєї гвинтівки магазин, розроблений ОКБ Симонова, а продовжував використовувати свій, хоч і недосконалий, який був єдиним слабким місцем СВТ.

Нічого спільного, окрім ствола і зовнішнього вигляду між АК і STG немає, будь ласка, не популяризуйте байки. Я, наприклад, заняття з теорії автоматичної зброї для курсантів проводжу, в тому числі, на прикладі цих двох систем. Самі все розбирають, мацають і відрікаються від попередніх ідіотських уявлень, нав’язаних псевдонауковою літературою. Я, наприклад, дуже не люблю Калаш, але для чого ж Калашникова очорнювати? Коровін - так взагалі, дуже недооцінений конструктор. Те, що він не був нічиїм протеже і працював на Заході, був єдиним, хто мав зброярську освіту на той час – це все сприяло привласненню його розробок іншими колективами, а точніше, своєрідними конструкторськими «мафіями».
Хьюго Шмайсер в розробці АК участі безпосередньо не брав, у цьому вже не було необхідності, оскільки замовники знали, який має бути результат, та й не допускали його до секретних розробок. Шмайсер зі спеціалістами відпрацьовував технологію холодної штамповки і ротаційного кування, з чим у Союзі були проблеми. Його основна заслуга – штампована ствольна коробка на АКМ, взамін фрезерованої на АК.

100%! Думаю, це зробили якраз для того, щоб Інтернет-експерти побачили різницю між АК і STG, зрозуміли, що спільного – лише зовнішній вигляд.

Так і в Браунінга не було ніякої спеціальної освіти :). І у Берджесса з Ланкастером ні. І в Токарєва, Рощепея, Дегтярьова і десятків інших також. Будемо і їхні розробки під сумнів ставити? :). В Союзі класична зброярська школа на той час була лише у Коровіна. У решти – слюсарна і столярна професійно-технічна підготовка. Університетська механіко-математична освіта для зброярів стала стандартом лише з 1950-тих.

Ідея Періодичної системи витала у повітрі ще з часів Лавуазьє, але вперше опублікував її в сучасному вигляді саме Дмитро Іванович.

Абсолютно з Вами погоджуюсь, якби Калашников був українцем, пам’ятники йому по частоті конкурували б із Шевченком. Звісно ж, Калашников придумав автомат далеко не сам, але для чого ж займатися брудною пропагандою і очорнюванням.

Ну Ви ж розумна людина, власник зброї, для чого ж такі міфи популяризувати :)? Думаю, з конструкцією STG ознайомлені, якщо не вживу, то хоча би заочно. Сказати, що Калаш є копією «штурмака», це все одно, що AR і FAL є його копіями (в них спільного з STG-44 значно більше).
Декілька зразків STG-44 є у музеї 8-го Армійського корпусу і на складах 26-ї Бердичівської артбригади, при великому бажанні можна ознайомитись. В Києві – у КСВ, на Дегтярівській точно, щоправда, «помацати» там його буде мало реально, якщо не військовий. STG, до речі, значно продуманіший по ергономіці і по конструкції логічніший, принаймні для мене.
Строго кажучи, з STG «колектив Калашникова» скопіював лише зовнішній вигляд, начинка зовсім інша. Якщо начинку Калаша і «передирали», то вже точно не з STG-44, а, швидше, з FG-42 Луїса Штанге. А той у свою чергу – у Джона Гаранда (М1). А Гаранд – у Мондрагона. Принаймні, профіль копірного пазу в затворній рамі і принцип протирозклинювача затвору один в один :). До речі, Михайло Тимофійович чесно визнавав, що затворну групу запозичив у Гаранда. Як бачите, плагіат чи запозичення у зброярській справі процвітає. І це абсолютно нормально, щось принципово нове придумати у цій царині після геніального Браунінга проблематично.
Хьюго Шмайсер в розробці АК участі безпосередньо не брав, у цьому вже не було необхідності, оскільки замовники знали, який має бути результат, та й не допускали його до секретних розробок. Шмайсер зі спеціалістами відпрацьовував технологію холодної штамповки і ротаційного кування, з чим у Союзі були проблеми. Його основна заслуга – штампована ствольна коробка на АКМ, взамін фрезерованої на АК. Плюс профілі полегшених магазинів – серйозна задача, яку не могли вирішити в Союзі з 1920-х років.
Я сам дуже не люблю Калаш, але Михайло Тимофійович конструктор великий, як не крути. Не його вина, що з нього зробили штандарт пропаганди.
І, до речі, його головна розробка – далеко не АК, а ПК(ПКМ) – найкращий, як на мене, єдиний кулемет.

Молодець, однозначно! Насмішила фраза: «У моей девушки день рождения и она обожает слонов» :). Так і сам по габаритах нагадує слона, в хорошому сенсі. Глок у його руках, при такій біомасі, виглядає трохи комічно :). От Desert Eagle би підійшов у самий раз.

Дякую, що все роз’яснили. Звичайно, не США, але значно краще, ніж більшість Європи. Молодці молдавани!