Андрій Оврамець

Прокоментую і я. Швидше всього, якщо патрон калібру 12,7мм, то це був 12,7х108. Решта малоймовірні через екзотичність у наших краях (.50 BMG, .50 AE та ін.).
Майже всі патрони 12,7х108 мають кулі бронебійно-запалювальної (Б-32, БС, БЗТ) чи миттєво-вибухової дії (МДЗ), тобто, по-народному, "розривні".
Була (і є зараз) мода у солдатів носити кулі від крупнокаліберних патронів на шиї і вплітати у всілякі дурацькі браслетики, в якості сувенірів. Частіше це 14,5мм, рідше 12,7мм. 23мм і вище не носять, бо важко :). Так от, при розбиранні цих патронів була маса нещасних випадків. Капсуль вручну наколоти можливо, але важко, треба дуже постаратися навіть молотком, легше розкришити капсульну речовину і тоді вже він взагалі не вистрелить. Та й солдати розуміють, що може бахнути. Тому відкушували кусачками горловину патрону з кулею і вибивали її зсередини. Під час цієї процедури і спрацьовувала вибухово-запалювальна суміш. Вибуху кількох грамів нітрату барію з магнієм цілком досить, щоб відірвати палець, а то й кисть.
Також куля може спрацювати, якщо сильно вдарити патроном (головною частиною) об щось тверде, від кулі здетонує і порох. Верхній ряд осколків на фото - саме від оболонки кулі.
Патрон 14,5 містить десь 32-33г пороху, якщо залити його водою чи маслом, вставити ЕДП і завальцювати, виходить еквівалент 30г тротилової шашки. Бризантна дія трохи менша, а фугасна - значно більша. В патроні 12,7мм пороху майже вдвічі менше, але якщо бахне навіть без детонації у міцно затиснутій руці, кисть порве легко. Взагалі, розбирати вручну патрони калібром вище 7,62мм, без відповідного навику, вкрай небезпечно.

Їх також. І ще багато чого :).

Так вони і зараз продаються, періодично. За "Методикою" вони не є холодною зброєю і це дуже добре. Але їхній конструктор, Пилип Богушевський (Phil Boguszewski), однозначно окреслив ідею і призначення цих ножів :).

Нарешті, через 100 років після М1912, австрійці повертаються до найбільш досконалої схеми закривання затвору.

Стаття хороша, але деякі моменти ріжуть очі. Сертифікат - це калька з російської законодавчої термінології. В Україні немає ніяких сертифікатів, а є висновок експерта!
Додам, що висновок експерта про належність ножа до категорії холодної зброї чи господарсько-побутових і туристичних предметів можуть видавати наступні організації:
1. ДНДЕКЦ МВС у м. Київ.
2. Інститут ім. заслуженого проф. Бокаріуса у м. Харків.
3. Обласні експертно-криміналістичні центри.
Хоча документи усіх трьох установ повинні мати однакову юридичну силу, часто буває так, що вони видають на один і той же ніж діаметрально протилежні висновки :). Тому, якщо дійде до перевірки, "солідніше" виглядатиме документ "київського" зразка. Або бути готовим відстоювати свою правоту у суді. Ще при реєстрації знайденої, ввезеної із закордону чи саморобної холодної зброї у колекцію, придатним буде саме висновок ДНДЕКЦ МВС у м. Київ.
Також, за українською методикою немає значення, чи складний ніж, чи нескладний, вони однаково можуть бути або не бути холодною зброєю - залежить від габаритів і міцності конструкції. Головні критерії - це призначення і придатність для ураження цілі. В неявних випадках все залежить від рішення експерта. Так, наприклад, не є холодною зброєю стовідсотково бойові ножі Cold Steel T-Lite VI і Counter Point II з клинками 152мм, Camillus CUDA Mad Maxx з клинками 127мм і 178мм, SOG Pentagon, великі версії італійських автоматичних стилетів Frank Beltrame. Хоча вони і призначені для вбивства, мають необхідну міцність і забезпечують зручність утримання. Чому так? Це той випадок, коли "бабло перемогло зло" :). Бізнесменам же треба прибуток від продажу отримувати, от і виходить, що Cold Steel, який з легкістю пробиває кузови автомобілів, не пройшов динамічні випробування :) :) :). Але для покупців це лише плюс.
Є і протилежний приклад - багнет від фінського автомата Valmet Rk. 62 за нашою методикою не є холодною зброєю, незважаючи на призначення, через відсутність гарди і підпальцевих виємок.
А типові господарсько-туристичні ножі, скажімо, Mora 731 і 748, хоча формально не є зброєю, з легкістю пройдуть всі динамічні випробування, передбачені Методикою.
Ще, в переважній більшості армій цивілізованих країн світу ножі, навіть бойові, взагалі не стоять на озброєнні, а є інструментом. Їхній облік, прийняття і списання набагато простіший, ніж вогнепальної зброї. За втрату ніяких санкцій не буде, крім відшкодування вартості.
Особисто моя думка - смішно боятися відповідальності за холодну зброю, враховуючи ситуацію в країні. Не лише купуйте ножики, які вам сподобалися, але й носіть їх де цього прямо не забороняє закон (якого немає), змінюйте таким чином громадську думку щодо зброї і піднімайте рівень юридичної підготовки "перевіряючих", у разі чого :).

Не знаю, хто Вам накидав мінусів. Питання цілком слушне.
Так, з розбірними ножами можна проводити такі маніпуляції. У зборі з гардою - ХЗ, без гарди ГП. За таким принципом продають деякі Інтернет-магазини, наприклад, кинджали Gerlach wz. 98. Гарду додають у комплекті, як "подарунок" :). Хоча, у світлі подій останніх років і перезрілості питання Закону про зброю, заморочуватися "легальний" ніж чи ні, як на мене, смішно.

Немає за що.

Немає за що!

Можливо. Хоча, судячи по висоті курка і шпильці ударника - під якийсь патрон центральноо бою, а не кільцевого. Та і нахил рукоятки трохи менший, ніж під 5,6мм. Думаю, щось ближче до 8-9мм. Вони планувалися, крім .22LR, ще в бойових калібрах 5,45х18, .25АСР, .380АСР і 9х18ПМ та багатьох "резинових". В цій конструкції все зав'язано на магазин, його "вписували" в пістолет. Зробити самостійно нормально діючий магазин набагато важче, ніж сам пістоль.

Будь-ласка: оперативний черговий [штабу] зони територіальної оборони.

Молодці! Хоча левова частка в цій надійності криється ще і в якості патронів. Люгер чи Макаров на CCI, Fiocchi чи S&B відкатає і 50 тисяч, не поперхнувшись.

100%! Швейцарія - останній бастіон спротиву одноразовим речам.

Це й не дивно, враховуючи, що закордоном такий токар-фрезерувальник-оператор ЧПУ отримував би 1500$-4000$, а не 6-8 тис. грн, як у нас.

На DE він тільки зовні схожий. Це варіації на тему Марголіна. Подібне планували випускати на "Маяку" на початку 2000-х, а потім модельні файли "втекли". Якість обробки на висоті, традиційна для FANUC oi-TC :)..

Основа, механіка - Марголін, незначні зміни, скоба - Танфогліо Матч. Пізня розробка ЦКИБ СОО, потім в кінці 1990-х в Україні планували налагодити ліцензійне виробництво.