Андрій Оврамець

Не провокатор. Він тривалий час займається перевезеннями в Польщу. Люди брали – хвалили.

Класна стаття, хоч і занадто коротка для такого об’єкта дослідження. Пістолет безподобний, затворна група розрахована так, що має майже нульовий інтеграл енергії при відкаті, чим забезпечується ідеальна м’якість і стабільність функціонування. Не знаю, якою була методика ГАУ при перевірці на безвідмовність роботи, але Р-08 – це найнадійніший пістолет під 9х19 із тих, що коли-небудь серійно були випущені. Кольти 1911, ТТ, НР-35, Глоки та будь-які інші пістолети з перекосом ствола і рядом не валялись за надійністю, що чисті, що забруднені. Якщо змазувати нормальним мастилом або не змазувати взагалі – стабільно працює, що в болоті, що на морозі. Якщо змазати салом або якоюсь твердіючою змазкою – лише тоді, так, можливі перебої, як і з будь-якою зброєю. Запилення майже не боїться – щілини малі. Ще бажано сучасні 9mm +Р+ в нього не заряджати – це й так зрозуміло.
Міфи про його ненадійність, очевидно, популяризували ті ж «ветерани», що й ходили в атаки з криками «за Сталіна». Частіше на кухні, під закусон :).
Про точність Люгера також говорити не доводиться, лише пістолети з нерухомим стволом можуть з ним позмагатися в цьому. Фірбірн і Епплгейт дуже високо оцінювали його ергономіку, як найбільш придатного для точної стрільби без підготовки. А бажаним трофеєм Люгер був і є, навіть зараз, на Донбасі.

Деякі зразки по культурі виконання на голову вище від наших «Гопаків», «Ельфів» і «Гоблінів». Пістолет-кулемет Сєргєєва так взагалі по дизайну випередив час - в стилістиці американської зброї 1950-х зроблений.

Подвиги стандартні – «пацанські підгони», безоплатні допомоги, служіння на благо працівників і «військовослужбовців» СБУ.

На набої для ТТ ще не накардили :). А Калаш – АКС-74 після дикого ремастерингу і тюнінгу :). Ці клоуни для чогось іще й шомпол укоротили :).

Курносий Калашмат на фото – АКС-74 після дикого гаражного тюнінгу. Можливо, відновлений із ММГ, шляхом відрізання пропиляної частини зі сторони патронника, з подальшою посадкою у вкладиш ствольної коробки. Принаймні, арматура газової камори від 74. Також, можливо, ствол був узятий від 7,62.
Пістоль, очевидно, «бадьора» копанина.

У затворах G-3 і STG-57 спільна лише ідея – гальмування роликами з плечем важеля у співвідношеннях приблизно 1:3,8 – 1:4. Реалізація затворів у «металі» зовсім різна – округла у G-3 і прямокутна технологічна у STG. Затвор у ЗІГ значно масивніший, більший, солідніший, очевидно, маса затвору і личинки розраховувалася під мінімальний удар у задньому положенні. В результаті такого підходу ролики при відкаті назад і співударі з торцем прикладу не так сильно розкриваються і не розбивають ствольну коробку, як на G-3. Принаймні, на всіх G-3, які я бачив, у ствольній коробці є вм’ятини від роликів глибиною 1-3 мм. Не допомагає навіть штатний буфер відкату. На STG-57 такого не помічав.
Крім того, у швейцарця зовсім інший принцип екстракції гільзи – здається, такий не використовується на жодній іншій армійській зброї, принаймні, більше ніде не зустрічав. Гільза «виштовхується» з-під зачеплення із зубом екстрактора затвору бічним ударом по денцю підпружиненим екстрактором при відході затвору назад. В результаті цього гільза вилітає не дульцем вперед, а задньою частиною і майже не обертається в польоті. Очевидно, швейцарські конструктори вже знали про проблемне екстрагування гільз у G-3, НК-5 і пов’язану з цим надмірну жорсткість пружини зуба екстрактора для подолання цього явища, тому вирішили повністю переробити цей вузол. Дуже правильно, як на мене. Взагалі, незвична, але напрочуд грамотна схема.
А Вам вкотре спасибі за оцінку :).

Пошту отримав, відписав, радий познайомитись!

Цікаво. Якщо так, то це тоді багато чого пояснює і в обмеженнях на експорт угорської зброї в 1990-х.

О, дискусія по ділу завязується! Що ж, по-порядку.
1. Є така біда, згоден. Проте я писав про збереження енергії, а не про знос вітром. Якому, до речі, піддаються і «короткі» кулі, просто в меншій мірі. От, грубо порахував, при збільшенні довжини кулі до максимально допустимого, без зриву у прецесію (1:5), у порівняні із стандартними (1:3 і 1:3,8), бічна парусність збільшиться всього лише на 13%-21%, тоді як коефіцієнт збереження енергії на дистанції 1000м зросте в 1,35-1,6 разів, тобто на 35%-60%. Перевага в енергії, як на мене, з головою перекриває цей недолік. Прикметно, що так само думають і військові провідних армій світу, оскільки всерйоз ідуть обговорення щодо прийняття боєприпасів з максимально допустимим (1:5) подовженням відносно діаметру.
3. Системи з прямим відводом, а точніше – її модифікація по схемі Стоунера, на даний момент є найбільш надійними із самозарядок, в тому числі і серед снайперських (марксманських). Але вони, у порівнянні з роликовими, все ж таки мають деформацію ствола у вертикальній площині, зумовлену реакцією потоку газів. Хоч і незначну. Цікаво, що в початкових патентах Стоунера (з якими і Ви можете ознайомитись) газовідводів було 2 – симетрично розміщених відносо осі ствола у вертикальній чи горизонтальній площині – якраз для компенсації такого явища. Із усіх армійських само зарядок найточнішою є швейцарська STG-57 і її матчева модифікація AMT – якраз по схемі Форгріммера з роликовим затвором. Що й зрозуміло – імпульс відкату затвору лежить на одній прямій з імпульсом кулі, інших збурюючи імпульсів до вильоту кулі зі ствола немає. Зі свого досвіду скажу, вона не просто точна, а феноменально точна для армійської масової гвинтівки. Вкластися у 1,5-1 МОА навіть сюрпласним патроном абсолютно не є проблемою. І це - незважаючи на тонкий, як у СВД, ствол, до якого ще й кріпляться сошки. Також можу додати сюди PSG – сам не стріляв, але бачив результати на змаганнях, вони вражають. Зворотня сторона – така зброя дуже складна і дорога у виробництві, вся затворна група фрезерована, а цапфа із прискорюючими вкладками для роликів – полірована (як і самі ролики) і не бажана їх взаємозаміна. Плюс обов’язкові канавки Ревеллі у патроннику і неможливість зробити затворну групу легкою, як у АР-10. Проте для масового забезпечення армії, згоден, схема Стоунера є ідеальною і максимально технологічною.
4. А ось тут не згоден. Від магазину залежить 80%-90% надійності самозарядної зброї. Якщо бойова зброя не надійна, інші переваги уже не мають значення. Спортивна і поліцейська – інша справа, але для бойової надійність понад усе. Надійність магазинів АК, чесно кажучи, не фонтан – менше і по ресурсу, і по стійкості до забруднення, ніж окремо сам автомат. Більш-менш прийнятна надійність забезпечена «в лоб» пружиною великої жорсткості. Це і власний досвід, і звіти полігонних випробувань по конкурсах 40-х, 60-х і початку 90-х років. Магазини від, скажімо, FAL і G3 значно надійніші при менш жорсткій пружині і більшій масі патронів, що подаються.

Приклад невдалий. Якраз АК серед сучасних автоматів має найменшу стійкість до забруднення. В рази нижчу, ніж у AR-15/M-16/M-4. Про ергономіку, думаю, не варто й говорити. Увесь ринок, завойований ним, - це завдяки безкоштовній допомозі африканським друзям Союзу. Щодо вартості виробництва, так Калаш дуже дорогий і затратний. Порівняйте хоча би фрезеровану затворну раму у АК і точену у М-4. Його нібито мала собівартість – це невиплачені пенсії і мізерні зарплати.

Повністю згоден! Левова частка критиків цього автомату не лише ніколи не стріляла з нього, а навіть не бачили його вживу. В нього лише одна досить серйозна вада, як для свого класу – можливе самовільне відмикання магазину (та й то, за певних умов).

:). Така форма спускового гачка була вибрана спеціально, щоб солдат випадково не засунув палець між ним та скобою і щоби при зведенні курка затвором під час стрільби цей палець не відбило. Як це деколи трапляється на АК.

Ви знаєте, сам раніше дивувався таким перекосам у їхній системі. Наприклад, людина звинувачена в угоні ТЗ в одному штаті, спокійнісінько роз’їжджає в іншому. Департаменти різних штатів неохоче діляться інформацією між собою по рядових правопорушеннях. Гримаси федералізації :).

Озброєння – таке враження, що конфіскували у партизансько-піонерського загону :). Пневматичний Иж-53, клинок від бебута, підробки під кинджали SS і медичної служби, два турецьких стартово-травматики, «фошисський» багнет від 98К, китайський автоматичний стилет і кастет виробництва 83-ї зони :).