Володимир Павлей

Зовсім інша мотивація і цілі в тих, що управляють суспільствами і державами - у нас і у них.

Хай видають не за паспортом, а за військовим квитком і офіцерським посвідченням - усім бажаючим, з числа тих хто має військову підготовку і прийняв присягу на вірність державі Україна.

Мені також здається - на підставі порівняльного аналізу, що Україні найбільше підійшла би Швейцарська модель. За якої - всі здорові та дієздатні чоловіки проходять через загально-обов'язковий військовий призов, підготовку - на протязі 9-12 місяців і йдуть в запас зі зброєю і боєкомплектом, отримавши мобілізаційний припис. Бажаючі служити - продовжують службу на контрактній основі. З контрактників формуються ефективні і актуальні функціональні підрозділи сучасної армії, про яку пише пан Ярослав Слівінський. Якщо є держава, то повинна бути і Армія і армія ефективна - це аксіома. Шкода, що це не розуміють наші українські політики і високопосадовці. По стану нашої армії та відношенню до армії сьогодні є очевидно, що по-справжньому патріотичної влади ще не мала наша держава. Патріотична влада перш за все попіклувалася б про захист суверенітету держави і армію, що цей суверенітет здатна захистити.

Мужчины, офицеры, служившие, отслужившие и служивые должны быть всегда готовы ко всему и позаботиться о своей защите, защите своей семьи и Родины. Для этого подходят любые доступные легальные и законные возможности - охотничье общество, стрелковый клуб, оружие охотничье и спортивное. Приобрести легально гладкоствол для самообороны - это минимум, который доступен и абсолютно реален. И самоорганизация на уровне двора улицы, села, города. По армейскому принципу - старший по должности и званию, авторитетный в обществе человек, имеет полное моральное право и даже обязанность возглавить гражданскую инициативу по необходимой самоорганизации коллектива или сообщества и организации обороны в случае надвигающейся потенциальной военной или террористической угрозы. Расслабляться нельзя. Нужно быть готовым ко всему. Самоорганизовывайтесь. И, наконец - самое актуальное пожелание на сегодня - МИРА ВСЕМ! Готовым нужно быть ко всему.

І накінець, саме головне. Повинна бути розроблена принципово нова мобілізаційна концепція, котра передбачає - повне залучення населення до оборони і захисту держави та територіальних громад - на випадок воєнної агресії в сучасних умовах. За аналог найкраще взяти найпрогресивніший сучасний досвід типу "швейцарського". Якщо нема кому це зробити і розробити у нашому генеральному штабі, то як офіцер (хоч уже у відставці), можу це зробити - вивчити світовий досвід, проаналізувати, обрати найкращі з найперспективніших варіантів і розбити концепцію нової мобілізаційної доктрини - персонально. За гонорар, чи зарплату будь-якого простого полковника з генштабу. Слава Україні і Героям Слава! З повагою до товариства людей, що розуміються на зброї, архітектор-інженер-офіцер Володимир Павлей.

Просто роздати зброю - це не вихід. Якщо це робити, то має бути розроблена інструкція-припис - брошюра по користуванню цією зброєю - в яких випадках і для яких цілей може бути використана в рамках закону. Закон має передбачати і надавати можливість використати зброю для захисту держави, громади, чи самозахисту громадянина та членів його сім'ї. В інструкції повинні бути викладені ази воєнного мистецтва по веденню бою та партизанскої війни. Зброя має видаватись тільки воєнними комісаріатами в рамках мобілізаційних приписів військово зобов'язаним та військовим запасу, що пройшли військову підготовку та службу - з відміткою і реєстрацією у війському квитку та облікових документах комісаріату - по тій же процедурі, що й реєстрація нарізної мисливської зброї - для можливості гарантованої ідентифікації - при необхідності. При мобілізації - військові являються відповідно з мобілізаційним приписом із закріпленою зброєю. Офіцери та військові сержантського та рядового складу запасу - закріпляються по територіальному принципу і діють по регламенту та відповідно до інструкцій надзвичайного стану, які виникають під час воєнного стану. Сейфи, облік, навчання і сама зброя, боєкомплект та регулярне навчання (мінімум 1 день на рік) - за рахунок держави і через військові комісаріати.

Що заважає в Україні реалізувати концепцію оборонної доктрини "швейцарського типу" по аналогу добре відпрацьованому і перевіреному часом та війнами
і всіми буремними подіями ХХ століття? Треба розібратись у цьому і тоді все стане зрозуміло. Відповідь на це питання проста і складна одночасно.
Упирається все в питання суверенітету. Якби Україна була суверенною державою, то найперше, що слід би було зробити і закріпити на законодавчому рівні - оборонну доктрину, яка гарантує захист суверенітету держави.
Поскільки оборонна доктрина України концептуально чітко не зрозуміла і має розмитий, умовний характер, то відповідно розмитий умовний характер має і наш "суверенітет".
Питання озброєння населення залежить напряму від суверенітету і оборонної доктрини.
На моє розуміння - де факто - Україна на сьогодні не має реального суверенітету, є колонізованою - де факто, хоч де юре в Конституції нашій написано інше.
Отже, висновок - зброю населенню не дають по тій причині, що Україна є не суверенною державою, а є колонією. А в колонії, як відомо не повинно бути у населення зброї.
Мисливські товариства та стрілецькі клуби принципової погоди в цій проблематиці не роблять.